Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №145/386/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/386/25

Провадження №1-кп/145/59/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні №12025020080000013 від 09.01.2025, та додані до нього документи, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», являючись військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 116/1331 від 12.06.2024, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 підлягає призову на військову службу за мобілізацією.

04.01.2025 ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки для проведення призову за мобілізацією з вимогою з`явитися 05.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відправлення у В/Ч НОМЕР_1 .

Діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання повістки на відправку у в\ч НОМЕР_1 05.01.2025, чим порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав та суду пояснив, що в 2022 році він разом з братом ходив до ТЦК з метою вступу на військову службу. Тоді його визнали непридатним, а брата визнано придатним. Брат пішов служити та воював. В подальшому в 2024 році його визнано придатним, хоча він обстеження в лікарів не проходив. Він постанову ВЛК не оскаржував. В подальшому він відмовився від отримання повістки на відправку до військової частини, оскільки його брат вже воював, а йому необхідно було доглядати батьків літнього віку. На даний час він має відстрочку.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 під час судового розгляду просив суд призначити його підзахисному ОСОБА_4 покарання із застосуванням статті 75 КК України, оскільки за станом свого здоров`я він не може виконувати обов`язки військової служби, саме тому і відмовився від отримання повістки та не з`явився за викликом до ТЦК. Крім того, рідний брат обвинуваченого ОСОБА_6 26.09.2025 загинув під час виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини. Вважає, що ОСОБА_4 не може проходити військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, має законні підстави для відстрочки.

Згідно з положеннями ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю та об`єктивно підтверджується показами свідків.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні 11.09.2025 свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він поліцейський офіцер громади в с. Ворошилівка. ОСОБА_4 , відповідно до бойової повістки мав з`явитися до ТЦК для направлення до військової частини. Він доставив ОСОБА_4 до ТЦК. В ТЦК ОСОБА_4 повідомив працівників ТЦК, що він не бажає проходити військову службу, що було зафіксовано на бодікамеру працівників ТЦК. Після цього працівники ТЦК склали акт відмови, що зафіксовано на бодікамеру працівників ТЦК і він завіз ОСОБА_4 додому.

Допитаний в судовому засіданні 11.09.2025 свідок ОСОБА_8 суду показав, що він військовослужбовець, проходить службу в ТЦК. Зимою 2025 року (точного часу не пам`ятає), він був залучений як свідок під час вручення повістки на відправку до військової частини ОСОБА_4 .. Він складав акт про відмову від отримання бойової повістки, все фіксувалось на відеозапис. Коли йому все повідомили та роз`яснили, ОСОБА_4 повідомив, що не буде проходити службу, та повідомив, що ВЛК склали йому не вірний висновок.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_4 та свідків, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, дослідженими у ході судового розгляду, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо реєстрації кримінального провадження №12025020080000013 від 09.01.2025, з якого вбачається короткий виклад обставин щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України ОСОБА_4 ( а.с.97);

- відповідно до ухвали слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 13.01.2025 справа 145/30/25, якою надано тимчасовий доступ та можливість вилучити документи, а саме: оригінал облікової картки до військового квитка або особової справи військовозобов?язаного ОСОБА_4 , оригінал повістки належним чином врученої ОСОБА_4 з підписом останнього, довідка ВЛК та медична документація з РТЦК та СП, на підставі якої проведено огляд військовозобов?язаного ОСОБА_4 та визнано його здоровим та придатним до служби, затверджений склад ВЛК, наказ про призначення голови ВЛК та його посадові функції/функціональні обов?язки, документи (рішення), що підтверджують законні підстави вручення військовозобов?язаному повістки для призову під час мобілізації, затверджений список громадян/рішення про мобілізацію, мобілізаційний припис, розпорядження районної адміністрації про утворення постійно-діючої військово-лікарської комісії, наказ начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про продовження строку проведення загальної мобілізації; оригінал документу про ознайомлення військовозобов?язаного ОСОБА_4 з кримінальною відповідальністю за ухилення від призову за мобілізацією, з підписом про ознайомлення останнього. А також відеозаписи з нагрудних відео реєстраторів працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_4 від отримання повістки для проведення призову за мобілізацією та відправлення у В/Ч НОМЕР_1 від 04.01.2025 (а.с.120-121);

- згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.01.2025 з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до якого отримано документи, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: облікової картки до військового квитка на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідки військово-лікарської комісії (додаток 4), виданої на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.06.2024 №116/1331 на 1 арк; картки обстеження № 849 (додаток 13) на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3 арк.; розписки на ім`я ОСОБА_4 про явку за викликом 13.06.2024 р. на 1 арк; рапорт працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1 арк; поіменний список військовозобов`язаних від 13.06.2024 на 1 арк; розпорядження на 1 арк; розписки про явку за викликом на відправку на 05.01.2024 на 1 арк; акту про відмову в отриманні повістки на виклик від 04.01.2024 на 1 арк; рапорт працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1 арк; військовий квиток № НОМЕР_2 серії АТ видані на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також встановлено наявність завірених копії витягу з наказом від 29.12.2023 №867 на 2 арк. Окрім того, встановлено наявність у електронному вигляді відеозапису з нагрудної відеокамери за 04.01.2025 (а.с.122-124, 125);

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.12.2023 № 867 "Про персональний склад позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2024 рік";

- карткою обстеження та медичного огляду № 849 від 12.06.2024 про проведення медичного огляду військово-лікарської комісії 12.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його придатність до військової служби, яка підписана головою ВЛК ОСОБА_9 , секретарем ВЛК ОСОБА_10 та членами ВЛК (а.с.101-102);

- довідкою військово-лікарської комісії №116/1331 від 12.06.2024, відповідно до якої солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здоровий та придатний до військової служби, в якій міститься підпис ОСОБА_4 від 12.06.2024 про ознайомлення з постановою ВЛК (а.с.103);

- обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_3 , відповідно до якої ОСОБА_4 03.11.2023 поставлений на військовий облік, 12.06.2024 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до військової служби (а.с. 104);

- військовим квитком серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , з якого вбачається, що він дійсно прийнятий на військовий облік, присвоєно звання солдат та визнаний придатним до військової служби (а.с. 82-83);

- витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з адміністративно-господарської діяльності) № 350 від 13.06.2024 «Про призов військовозобов`язаних резервістів на військову службу в особливий період», згідно якого ОСОБА_4 , 1984 р.н., призвано та направлено для проходження військової служби із числа військовозобов`язаних та резервістів відповідно до поіменного списку, які вказані і відправлені в складі команди НОМЕР_4 (а.с. 113);

- поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_8 і відправленні у складі команди НОМЕР_5 МЦПП СВ №2737 від 13.06.2024, з якого вбачається, що в даному списку під номером "3" зазначений ОСОБА_4 (а.с.114);

- розпискою про отримання повістки про явку за викликом на 13.06.2024 (а.с. 110);

- рапортом про те, що ОСОБА_4 13.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився (а.с. 111);

- повісткою на ім`я ОСОБА_4 про виклик на відправку на військову службу під час мобілізації та відправлення в складі команди до військової частини про вимогу з`явитися о 08:00 годині 05.01.2025 до АДРЕСА_2 , для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення в складі команди НОМЕР_1 (а.с.115), без підтвердження про її отримання обвинуваченим;

- актом про відмову в отриманні повістки на відправку від 04.01.2025, яким зафіксовано факт відмови військовозобов`язаним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в отриманні та підписі на відправку 08:00 05.01.2025 до ЗСУ, а саме до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 116);

- рапортом головного сержанта ОСОБА_11 , згідно якого 05.01.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 та відмовився від отримання повістки на відправку, що було знято на нагрудну камеру, про наслідки та з чинним законодавством був ознайомлений в усній формі (а.с. 117);

- повідомленням т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення кримінального правопорушення від 07.01.2025, відповідно до якого 04.01.2025 було виявлено факт ухилення від призову на військову службу по мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_4 (а.с.99-100);

- протоколом огляду від 17.01.2025 року, відповідно до якого проведено огляд оптичного диску DVD-R 4.7 Gb 120 min 16x, з відеозаписами з нагрудної камери працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.01.2025, на якому зафіксовано факт відмови від отримання повістки для проведення призову за мобілізацією та відправлення у В/Ч НОМЕР_1 від 04.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_3 . На відеозаписі під назвою « ОСОБА_4 1984», тривалість якого 08 хв. 43 сек., при ввімкнені на початку відео розпочинається вручення повістки гр. ОСОБА_4 та відбувається відповідний діалог з останнім, серед якого виділяємо ключові моменти, які становлять фактичні обставини для досудового розслідування: 00:07 сек: ОСОБА_12 : «Сьогодні, 4 січня 2025 року, я старший офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності працівника поліції капітана ОСОБА_7 , старшого солдата п`ятого відділу ОСОБА_8 , вручаю повістку на відправку у військову частину НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_4 , ви зобов`язані прибути завтра на 8 год. ранку сюди до нас в п ятий відділ, Ви підписуєте цю повістку?»; 01:11 хв: ОСОБА_4 : «Ні!»; 01:12 хв: ОСОБА_12 : «Відмовляєтесь?»; ОСОБА_4 : «Так»; ОСОБА_12 : «Громадянин ОСОБА_4 відмовляється від підписання повістки. ОСОБА_13 , Ви знаєте, що якщо Ви відмовляєтеся від призову по мобілізації, то ви будете притягнуті до кримінальної відповідальності, згідно статті 336 КК України?» 01:37 хв: ОСОБА_4 : «Хочете посадити мене»; ОСОБА_12 : «Ми не хочемо, це такий закон»; ОСОБА_4 : «Гарний закон, але я відмовляюсь.»; 02:06 хв: ОСОБА_8 : «Нами буде складено акт відмови від отримання повістки на відправку, де будуть зазначатися вище вказані люди.»; 08:06 хв: ОСОБА_12 : «Зараз нами, було складено акт відмови від отримання повістки на відправку військовозобов`язаного ОСОБА_4 ». На цьому відеозапис під назвою « ОСОБА_4 » закінчується (а.с.127-129).

- відеозаписом з цифрової камери з відеофайлом з назвою « ОСОБА_4 », який було досліджено в судовому засіданні і встановлено, що зафіксований відеозапис відповідає інформації, яка зазначена в протоколі огляду від 17.01.2025.

Крім того, в судовому засіданні досліджено копії медичних документів ОСОБА_4 при проходженні медичної комісії в КНП " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", зокрема, копію картки обстеження та медичного огляду визначення придатності до військової служби від 12.06.2024 (а.с.101-102), довідка військово-лікарської комісії від 12.06.2024 (а.с.103), повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_10 № 13-455 від 31.01.2025, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав декларацію з сімейним лікарем та звертався за медичною допомогою в період часу 12.06.2024 по 06.01.2025 в КНП " ІНФОРМАЦІЯ_11 " Гніванської міської ради (а.с.87), повідомлення КНП " ІНФОРМАЦІЯ_11 " Гніванської міської ради № 95 від 07.02.2025, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.09.2024 уклав декларацію з лікарем ЗП-СЛ ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_14 04.09.2024 звертався до лікаря ЗП-СЛ ОСОБА_14 з приводу травми грудної клітки, із скаргами на біль в грудній клітці. Видано електронне направлення на рентгенографію органів грудної клітки. Діагноз: Післятравматичний пульмоніт. Лівобічний гідроторакс. Частковий пневмоторакс зліва. Хворого госпіталізовано в стаціонар бригадою екстренної медичної допомоги. 19.09.2024 звертався до лікаря ЗП-СЛ ОСОБА_14 Діагноз: Ексудативний плеврит. Виписано електронне направлення на консультацію до фтизіатра. Надалі за медичною допомогою в КНП " ІНФОРМАЦІЯ_13 " не звертався. На динамічному спостереженні не перебуває (а.с.90).

Крім того, судом досліджено докази, надані стороною захисту, а саме:

- виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНР « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №516 від 18.09.2024, згідно якої у ОСОБА_4 не госпітальна двобічна полісегментарна пневмонія в ст. розрішення у скну: лівобічний аксудативний плеврит в ст. розрішення (а.с. 202);

- протокол ультразвукового дослідження органів черевної порожнини КНП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 04.09.2024 (а.с. 203);

- довідку КНП « ІНФОРМАЦІЯ_16 », згідно якої в ОСОБА_4 встановлено діагноз не госпітальна двобічна Д4, 6 S 4 пневмонія ІІІ гр ЛН І Гіпертонічне х-та І ст. 2 ст. Ризик помірний (а.с. 204, 205), СКТ органів грудної клітки ОСОБА_4 від 04.09.2024, згідно якого КТ-ознаки двобічної полісегментарної інфільтрації в легенях (рекомендовано диференціювати між специф. та неспециф. запальним процесом), додаткового компоненту в нижній долі зліва (не виключено абсцес), лівобічного плевриту, медіастінальної лімфаденопатії, розширених меж серця, аортокоронаросклерозу, дегенеративних змін грудного відділу хребта (а.с. 206);

- довідку в/ч 0372 від 10.04.2023 № 1154, згідно якої солдат ОСОБА_6 призваний по мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_7 з 27.02.2022 (а.с.197), Витяг із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_17 Інв.№5/дск т.9 від 01.09.2025 (а.с. 190 — 195);

- сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 №5/3223 від 28.09.2025, згідно якого ОСОБА_15 сповіщено про те, що 26.09.2025 внаслідок артилерійського обстрілу блокпосту в м. Херсон Херсонської області за прямого влучання в бетонну захисну споруду з боку рф її син солдат ОСОБА_6 отримав поранення не сумісне з життям. Солдата ОСОБА_6 вважати загиблим 26.09.2025 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини, та вірним народові України та Військовій присязі (а.с. 196);

- свідоцтво про смерть серія НОМЕР_8 від 07.10.2025 щодо ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_18 в м. Херсон Корабельний район Херсонська область (а.с. 189), посвідчення серія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_6 (186);

- копію поспорту та РНОКПП на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 187-188);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_10 від 14.10.1984 (а.с.199);

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серія ІІІ-АМ №399670 (а.с.200);

- довідка ІНФОРМАЦІЯ_19 №222 від 29.10.2025, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , на день смерті, яка наступила 26.09.2025 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та постійно проживав за цією адресою до мобілізації в ЗСУ. За вищевказаною адресою проживали разом з покійним до дня його смерті: батько ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 201);

- витяг з додатку "Резерв +", відповідно до якого обвинуваченому ОСОБА_4 оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст. 85-86 КПК України.

Суд сприймає надані сторонами докази як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст. 91 КПК України.

На думку суду, у сукупності перелічені вище докази безумовно підтверджують подію і склад вказаного вище кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 . Дані докази суд вважає такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, належними та допустимими та такими, що не містять розбіжностей чи суперечностей.

З огляду на викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано вірно.

Виходячи із вимог ст. 337 КПК України, зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.

Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України в суду відсутні.

Таким чином, суд визнає доведеним той факт, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №161/7253/18).

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ, який у п. 77 рішення в справі «Довженко проти України» від 12.04.2012 зазначив про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Також у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Отже, під час вибору виду і розміру покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого.

Так, у відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ст. 336 КК, скоєне обвинуваченим, є нетяжкими кримінальним правопорушенням.

Обставин, що відповідно до ст. 66, 67 КК України пом`якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває та за медичною допомогою до лікаря психіатра не звертався.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що покаранням, достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень в майбутньому, буде покарання у виді трьох років позбавлення волі, визначеного в межах санкції статті 336 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого (а.с. 40-41).

З досудової доповіді складеної ІНФОРМАЦІЯ_23 від 05.05.2025 слідує, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого з позитивної сторони за місцем його проживання, його спосіб життя, історію правопорушень, кримінальні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, проходження пробаційної програми «Зміна кримінального мислення». Якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає, покласти на нього додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Крім цього, суд враховує, 26.09.2025 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув рідний брат обвинуваченого ОСОБА_4 військовослужбовець військової частини НОМЕР_11 солдат ОСОБА_6 , що стало безумовною підставою для оформлення обвинуваченому ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", відповідно до якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (зокрема, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає з батьками літнього віку, один з синів яких загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, а інший є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, а також те, що за станом здоров`я після отриманої травми грудної клітини обвинувачений потребує спостереження сімейного лікаря.

Сукупність вказаних обставин, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його від покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із покладенням на нього визначених статтею 76 КК України обов`язків.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку терміном 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання суду призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципам індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню як ним так і іншими особами нових кримінальних правопорушень, відповідає особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду».

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді за наслідками розгляду справи, і оцінки особистості обвинуваченого, з урахуванням конкретних обставин справи, серед яких визначальною є загибель рідного брата обвинуваченого під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Тобто, на думку суду, обставини даної справи під час судового розгляду настільки змінились, що дають підстави суду стверджувати про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.

Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі обвинуваченого з метою досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, потерпілі відсутні, цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженнівідсутні.

Вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Суд вважає за доцільне змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби на особисте зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Вирішення питань про долю речових доказів.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-51, 63, 65-67, 75, 336 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 встановити тривалістю 1 (один) рік.

Початок строку відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 20.04.2026.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити на особисте зобов`язання.

Під час дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки:

1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- оптичний DVD-R диск, на якому містяться відеозапис з назвою " ОСОБА_17 " з нагрудної камери працівників ТЦК та СП, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_4 від отримання повістки на відправку до ВЧ НОМЕР_1 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження;

- розписку на ім`я ОСОБА_4 про явку за викликом 13.06.2024 - на 1 арк; рапорт працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 с-та ОСОБА_18 від 13.06.2024 - на 1 арк; поіменний список військовозобов`язаних від 13.06.2024 - на 1 арк; витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.12.2023 № 867 - на 1 арк; витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.06.2024 № 350 - на 1 арк; мобілізаційне розпорядження - на 1 арк; розписку про явку за викликом на відправку на 05.01.2025 - на 1 арк; акт про відмову в отриманні повістки на виклик від 04.01.2025 - на 1 арк; рапорт працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 гол. с-нт. ОСОБА_11 від 06.01.2025 - на 1 арк - після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження;

- облікову картку до військового квитка на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на 1 арк; довідку військово-лікарської комісії (додаток 4), виданої на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.06.2024 №116/1331 - на 1 арк; картку обстеження та медичного огляду № 849 (додаток 13) на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на 3 арк., які приєднані до матеріалів кримінального провадження — після набрання вироком законної сили повернути до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- військовий квиток на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , серії НОМЕР_3 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1