Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №930/2625/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2625/25

№2/930/277/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Тивоненко Д.Р. до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник — адвокат Тивоненко Д.Р., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2005 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, про що складено актовий запис № 336.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час звернення до суду є повнолітньою, та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.11.2014 року у справі № 265/6851/14-ц з відповідача на користь його дітей стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.10.2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі зазначеного рішення суду та виконавчого листа № 2/265/2803/14, виданого 04.12.2014 року, Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі 08.12.2014 року відкрито виконавче провадження № 45752546.

У межах зазначеного виконавчого провадження розмір аліментів, що підлягав стягненню з відповідача, становив 33 % його доходу. ІНФОРМАЦІЯ_3 донька сторін ОСОБА_5 досягла повноліття.

У зв`язку з цим з 02.10.2024 року державним виконавцем визначено розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь неповнолітнього сина, у розмірі 16,5 % доходу, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2025 року.

Станом на час звернення до суду заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня.

Позивачка зазначає, що у зв`язку з військовою агресією та з міркувань безпеки вона разом із дітьми була вимушена виїхати за межі України та наразі проживає у м. Варшава, Республіка Польща.

Відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зі слів позивачки, раніше він перебував у полоні держави-агресора, однак на даний час звільнений, перебуває на території України та проходить реабілітацію.

Сторони фактично проживають окремо.

Позивачка зазначає, що на даний час аліменти на утримання неповнолітнього сина стягуються у розмірі 16,5 % доходу відповідача, що є меншим, ніж визначено рішенням суду від 20.11.2014 року, та, на її думку, є недостатнім для належного утримання дитини.

У зв`язку з цим позивачка вважає, що розмір аліментів підлягає збільшенню з 16,5 % доходу відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також позивачка зазначає, що відповідач є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення та додаткові виплати, у зв`язку з чим його матеріальний стан покращився, що дає йому можливість у більшому обсязі утримувати дитину.

На думку позивачки, враховуючи покращення матеріального стану відповідача, відсутність у нього інших утриманців та необхідність належного забезпечення дитини, наявні підстави для збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник — адвокат Тивоненко Д.Р., до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

23.03.2026 року до суду від представника позивачки — адвоката Тивоненка Д.Р. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій останній просив позовні вимоги задовольнити.

02.12.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.11.2014 року з відповідача на користь його дітей було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 донька сторін – ОСОБА_3 досягла повноліття, у зв`язку з чим з 02.10.2024 року розмір аліментів, що фактично стягуються з відповідача на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 16,5 % його доходу.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Судом встановлено, що відповідач – ОСОБА_2 є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення та інші передбачені законодавством виплати, що свідчить про наявність у нього стабільного доходу.

Разом із тим, аліменти на утримання неповнолітнього сина фактично стягуються у розмірі 16,5 % доходу відповідача, що є меншим порівняно з розміром, який припадав на одну дитину при стягненні аліментів на двох дітей, та не забезпечує належного рівня утримання дитини.

Суд також враховує, що дитина проживає разом із позивачкою, яка самостійно забезпечує її повсякденні потреби, при цьому сторони фактично проживають окремо.

Доказів, які б свідчили про наявність у відповідача інших утриманців або обставин, що обмежують його можливість надавати матеріальну допомогу дитині у більшому розмірі, матеріали справи не містять.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги принципи розумності, справедливості та необхідності забезпечення належного утримання дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів шляхом їх збільшення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві представником позивачки зазначено про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. Разом із тим, доказів сплати судового збору до матеріалів справи не надано.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, позивачка у даній категорії справ звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час подання позову до суду.

За таких обставин підстав вважати судовий збір фактично сплаченим позивачкою не вбачається.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача судового збору у встановленому законом розмірі в дохід держави.

Судовий збір за подання даного позову підлягав сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі.

Керуючись ст. ст. 141, 180 - 185, 191, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133-141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на підставі виконавчого листа від 04.12.2014 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області у справі № 265/6851/14-ц, на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

визначити, що аліменти надалі стягуються лише на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визначити розмір аліментів у частці від доходу ОСОБА_2 — 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

встановити, що аліменти підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко