Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №139/911/25 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/911/25

Провадження № 2/139/581/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому зазначив, що з 27.06.2013 він перебував у шлюбі з відповідачем, який розірваний рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01.05.2023 у справі № 139/247/23. В шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . На підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 у справі № 139/481/23 з нього на користь ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. В даний час його матеріальний стан та стан здоров`я погіршився, що зумовлює необхідність зменшення розміру аліментів, оскільки: 1) згідно з рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.10.2025 у справі № 139/615/25 він зобов`язаний з 03.09.2025 і довічно щомісяця сплачувати аліменти у розмірі частини від доходу на утримання свого батька ОСОБА_4 ; 2) у нього немає власного житла, тому він щомісячно сплачує 15000 грн за оренду квартири в м. Одеса, де працює; 3) він має проблеми зі здоров`ям, що потребує термінового лікування, яке є дороговартісним. Враховуючи такі життєві обставини він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.01.2026 позовну заяву судом прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримала 06.01.2026, а позивач - 09.01.2026.

21.01.2026 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 повністю не визнає позовні вимоги. Зазначає, що на підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 у справі № 139/481/23 ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Тобто у цьому рішенні суд визначив розмір аліментів в частці від доходу платника аліментів - частини усіх його видів заробітку (доходу), що становить 25 %.

В обґрунтування заперечення позовних вимог у відзиві на позовну заяву зазначено наступне.

1. На підтвердження підставності своїх вимог про зменшення розміру аліментів позивач надав до суду рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.10.2025 у справі № 139/615/25, відповідно до якого з нього стягнуто аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_4 у розмірі частини від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 03.09.2025 і довічно. Відповідач звертає увагу суду, що фактично поведінка ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_4 свідчать не про небажання добровільно надавати утримання і відповідно реальну потребу в отриманні аліментів, а про інше – свідоме створення передумов для подальшого звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, що й було зроблено упродовж нетривалого часу від дати набрання законної сили рішенням суду у справі про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 (20.11.2025) і датою позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину (23.12.2025).

2. Ще одним обґрунтуванням зміни свого матеріального стану позивач зазначив необхідність оренди житла, за яке він щомісячно сплачує 15000 грн, без врахування витрат на комунальні послуги. Але про потребу оренди житла саме в м. Одеса, враховуючи зареєстроване місце проживання в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначив й будь-якими доказами не підтвердив.

3. Окремою підставою для зменшення розміру аліментів позивач зазначив проблеми зі здоров`ям, що потребує лікування в стоматологічній клініці, вартість якого складає 176587,50 грн. На підтвердження цієї обставини позивач надав до суду: медичну карту ортодонтичного пацієнта № 1373 за 2025 рік на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 043-1/о «Медична карта ортодонтичного пацієнта №___», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.05.2013 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 1005/23537. Крім того, ОСОБА_1 подав копію акту виконаних робіт від 27.09.2025, виданого стоматологічною клінікою «Pretty Smile», в якому зазначено вид проведених робіт та їх вартість (зі знижкою) 176587,50 грн. При цьому доказів оплати згідно даного акту виконаних робіт позивач не надав. Також представник відповідача просить суд звернути увагу, що інформація, зазначена в акті виконаних робіт (щодо характеру робіт) та в медичній карті не співпадають в частині плану лікування. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив про необхідність розпочати курс лікування, що не узгоджується з наданим ним до суду актом виконаних робіт, у якому зазначено, що таке лікування вже проведено.

4. У відповідача та її представника виникає обґрунтоване запитання, яким чином суд має з`ясувати, змінилося чи не змінилося від часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дитини матеріальне становище позивача, якщо до позовної заяви не долучено жодних відомостей про його доходи. Можливо матеріальне становище позивача не погіршилося, а навпаки покращилося. Тож яким чином у цьому випадку суд має встановити дану обставину, яку позивач вважає підставою для прийняття рішення про зменшення розміру аліментів, які з якими доходами позивача має порівнювати. Лише самі документи про необхідність проведення виплат не можуть свідчити про те, що матеріальне становище позивача погіршилося, такий стан має бути доведений особою, яка про це заявляє в суді. Підсумовуючи зазначене вважають, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував, що у зв`язку із захворюванням чи у зв`язку із зміною його матеріального стану, існували б підстави для зменшення розміру аліментів на дитину, тому просять відмовити у задоволенні позову.

03.02.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача, зазначивши наступне:

1. Стосовно того, що між позивачем та його батьком ОСОБА_4 відсутній спір та у останнього не існувало потреби звертатися до суду за захистом свої прав є абсолютно безпідставним, нічим не доведено та не спростовано. Посилання у відзиві на той факт, що ОСОБА_1 не надав суду заперечень на позовну заяву про стягнення аліментів на батька та самостійно виконує рішення суду, є підтвердженням відсутності спору - це лише припущення відповідачки, а позивач скористався своїми правами, наданими йому цивільно-процесуальним законодавством України.

2. Стосовно найманого житла в м. Одеса, то позивач надалі його орендує, що підтверджується продовженим договором оренди. Потреба оренди житла в м. Одеса обумовлена перебуванням ОСОБА_1 в трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України».

3. Щодо лікування в стоматологічній клініці «Pretty Smile» звертає увагу, що в позові він зазначив про початок проходження даного лікування, але ще його не сплатив через значну вартість.

З огляду на викладене вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.

04.02.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшли доповнення відповіді на відзив, до яких додано копію договору оренди (квартири, кімнати, будинку) від 15.03.2025 та додаткової угоди до цього договору від 28.01.2026.

06.02.2026 засобами поштового зв`язку суд отримав заперечення на відповідь на відзив, у яких ОСОБА_2 й надалі вважає зазначені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що його матеріальне становище погіршилося, у зв`язку з чим існують підстави для перегляду розміру аліментів, які на підставі рішення суду стягуються на її користь на утримання дитини. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Згідно з приписами ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши докази за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України, суд установив наступне та дійшов до таких висновків

Судом встановлено, що 27.06.2013 сторони зареєстрували шлюб, який розірваний рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01.05.2023 у справі № 139/247/23 (а. с. 18 - 20). В шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 . Дані обставини сторонами не оспорюються.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 у справі № 139/481/23 (а. с. 21 - 26) з позивача на користь відповідача щомісячно стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 10.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, яка набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (у тексті - СК України).

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, визначений рішенням суду розмір аліментів не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

У ч. 1 ст. 192 СК України наведені обставини, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи, з якої стягуються аліменти, та інші випадки, передбачені цим Кодексом. Тому при розгляді спору про зменшення або збільшення встановленого рішенням суду розміру аліментів, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів.

В абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Отже, приписами вказаних норм СК України встановлено, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Позивачем до суду надано рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.10.2025 у справі № 139/615/25, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання його непрацездатного батька ОСОБА_4 , у розмірі від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 03.09.2025 і довічно. Суд вважає, що зменшення розміру аліментів на дитину призведе до порушення принципу рівності прав їх отримувачів.

Ще одним з обґрунтувань зміни матеріального стану позивачем зазначено необхідність винаймати житло, за оренду якого щомісячно потрібно сплачувати 15000 грн, без врахування витрат на комунальні послуги. Судом проаналізовано платіжні інструкції (а. с. 41 - 46) і встановлено, що лише в одній з них (від 15.09.2025) у призначенні платежу зазначено «За оренду квартири». При тому у жодній з платіжних інструкцій не вказаний отримувач, що унеможливлює встановити перерахування коштів саме орендодавцеві за договором оренди (квартири, кімнати, будинку) від 15.03.2025. Також позивачем не надано жодного підтвердження сплати орендної плати на підставі додаткової угоди від 28.01.2026 до зазначеного договору оренди.

Окремою підставою для зменшення розміру аліментів позивачем зазначено наявність проблем зі здоров`ям та у зв`язку із цим потребою лікування в стоматологічній клініці, вартість якого становить 176587,50 грн. При тому позивачем не надано жодного доказу повної або часткової оплати за лікування згідно акту виконаних робіт від 27.09.2025, яке, як зазначено у позовній заяві і відповіді на відзив, він вже розпочав проходити, але ще не завершив у зв`язку з його високою вартістю. Також позивачем не надано документу, який регулює відносини між ним і стоматологічною клінікою, з якого суд міг би встановити порядок і строки оплати за лікування. Крім того суд вважає, що одноразовий комплекс лікування в стоматологічній клініці не є достатнім підтвердженням погіршення здоров`я до такого стану, щоб слугувати підставою для зменшення розміру аліментів на дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються до досягнення нею повноліття.

Обов`язок позивача сплачувати аліменти на утримання батька, твердження про необхідність сплачувати за оренду квартири, потребу в лікуванні у стоматолога – не є достатніми підставами для перегляду розміру аліментів на дитину в сторону їх зменшення. Адже незважаючи на витрати, які позивач довів, і потребу у витратах, які під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, дохід позивача міг змінитися в порівнянні з тим періодом, коли судом приймалось рішення про стягнення з нього аліментів на дитину. Будь-якої інформації про свої доходи позивач не надав, що позбавило суд можливості встановити погіршення його матеріального стану, про яке зазначено в позовній заяві.

Визначений рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач зобов`язаний сплачувати аліменти на непрацездатного батька, відсутність власного житла та сплата щомісячно 15000 грн на його оренду, лікування в стоматологічній клініці, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямоване на належне забезпечення народженої у шлюбі з ОСОБА_2 дитини - дочки ОСОБА_3 , та суперечитиме її інтересам.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 442/7666/15.

Положеннями ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України в постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Окремо суд звертає увагу, що згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

З огляду на недоведеність існування обставин, які підтверджують зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Додатково суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у разі виникнення передбачених ст. 192 СК України обставин, які можуть бути підтверджені доказами, платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, а отримувач - про їх збільшення.

Керуючись ст. ст. 2 - 13, 76 - 83, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 192 СК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА