Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №273/392/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 273/392/26

Провадження № 2/132/935/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" квітня 2026 р.Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого – судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, у порядку загального позовного провадження справу № 273/392/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований 14 лютого 2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 206. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалось у зв`язку з тим, що вони віддалились один від одного та втратили почуття взаємної любові і поваги. Через різні характери і погляди на сімейне сумісне життя, в результаті відсутності між ними взаєморозуміння, шлюбні відносини фактично припинені. Від даного шлюбу діти відсутні. Спору про спільне майно на даний момент між ними не має. Спільне господарство не ведеться, спільного бюджету не мають. Строку для примирення не потребує.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 року, визначено склад суду з розгляду справи: головуючу суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 19.03.2026 року, відкрито провадження у справі, визначено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Малик Олександр Володимирович, який діє згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1302757, виданого 13 березня 2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 10 березня 2026 року, яким повноваження адвоката не обмежуються, подав письмову заяву про визнання позову, в якій зазначив, що позовні вимоги відповідач ОСОБА_2 визнає у повному обсязі, примирення не потребує.

Позивач ОСОБА_1 не заперечує проти ухвалення рішення в підготовчому засідання в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 200 ЦПК України, ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в законі у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 14 лютого 2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 206. Від даного шлюбу діти відсутні. На ґрунті особистого ставлення між сторонами виникла нетерпимість одне одного. Шлюбні відносини фактично припинені і збереження сім`ї неможливе. Спільне господарство чи бюджет не ведеться. Спір про спільне сумісне майно подружжя на даний час відсутній.

Виходячи з положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачене ч.1 ст.111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Позивач згідно матеріалів справи на примирення не згідна, а відповідач із заявою про надання строку на примирення не звертався.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.03.2026 року у справі № 444/4951/24 (номер провадження 61-15767св25), відмова у розірванні шлюбу є примушуванням особи до шлюбу проти її волі, що є недопустимим.

Виходячи з викладеного, оскільки сім`я сторін фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, оскільки сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство й відносини між ним стали віддалені, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач позов визнає, суд приходить до висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливо, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 104, 110, 112-115 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 14 лютого 2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 206, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвати.

Після набрання цим рішенням законної сили, її копію невідкладно направити до місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя