Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №179/507/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/507/26

провадження № 3/179/150/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №446059 від 18.03.2026 вбачається, що 15 березня 2026 року о 10-30 годин в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство своїй сестрі, ОСОБА_2 , яке виразилося у висловлюванні погроз та фізичної розправою, чим могла завдати шкоди психічному здоров`ю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою про провину у вчиненні правопорушення не визнала, та суду пояснила, що вранці вона прийшла додому до своєї матері та молодшої сестри, яка живе з мамою. Між нею та сестрою виникла сварка щодо будинку, який мати хоче оформити на сестру. Під час сварки сестра сказала, щоб вона пішла геть з хати. Вона не погодилася та сказала, що має право так само жити в цьому будинку. Сестра почала її бити та виганяти з будинку, подряпала їй рота. Вона пішла додому, до лікарні не зверталася, до поліції заяву про побиття не подавала. Протиправних дій по відношенню до сестри вона не вчиняла.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 15.03.2026 її сестра, ОСОБА_1 , прийшла до них додому, де вона живе разом з матір`ю. Між нею та сестрою виникла сварка з приводу оформлення права власності на будинок. Вона попросила сестру піти, на що сестра відмовилася та сказала, що буде тут жити. Тоді вона відкрила двері та взяла ОСОБА_1 за комір, а сестра вивернулася та вкусила її за палець. Після цього ОСОБА_1 вибігла на двір, а вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що проживає разом з молодшою донькою, ОСОБА_2 15 березня 2026 року її старша донька, ОСОБА_1 , прийшла до них, зайшла в хату та почала розказувати, як люди поступають зі спадщиною. Молодша донька їй сказала, щоб вона йшла геть з хати, але ОСОБА_1 почала сваритися, погрожувала, що буде тут жити, матюкалася.

Вислухав пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої та свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №446059 від 18.03.2026, вбачається, що 15 березня 2026 року о 10-30 годин в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство своїй сестрі, ОСОБА_2 , яке виразилося у висловлюванні погроз та фізичною розправою, чим могла завдати шкоди психічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення надані такі докази:

- інформаційна картка єдиного обліку;

- заява та письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно яких остання просить прийняти міри до своєї сестри, ОСОБА_1 , яка близько 11-00 годин 15.03.2026 прийшла до неї за місцем мешкання ( АДРЕСА_2 ), та почала задавати питання матері щодо розподілу майна, та внаслідок цього виникла сварка, почала погрожувати їй та матері, після чого вона викликала поліцію та швидку, бо матері стало зле;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання пояснила, що прийшла за місцем мешкання своєї матері, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), де проживає її молодша сестра, ОСОБА_2 , зайшла в будинок та в ході розмови про спадщину виникла суперечка у неї з молодшою сестрою. Протиправних дій іона не вчиняла. Потім пішла за своїм мешканням.

- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких остання пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 та має двох доньок: ОСОБА_2 , яка проживає з нею, та ОСОБА_1 . 15.03.2026 ОСОБА_1 прийшла за її місцем мешкання близько 11-00 годин та на ґрунті неприязних відносин вчинила психологічне насильство її молодшій доньці ОСОБА_2 , після чого вона викликала поліцію;

- рапорт інспектора СРПП ВП №2 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.03.2026, відповідно до якого 18.03.2026 о 11-00 годин надійшло повідомленя зі служби «102» від ОСОБА_2 , про те, що її старша сестра хотіла побити матір за те, що остання хоче переписати будинок на заявницю. Виїздом на місце виклику з адресою АДРЕСА_3 , з письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 , яка просить прийняти міри реагування до її старшої сестри, ОСОБА_1 , яка близько 11-00 год. за адресою заявниці, вчинила сварку, в ході якої висловлювала погрозу та проявляла фізичну розправу. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Однак суд вважає, що вказані докази не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки не доводять вини ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .

Так зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які додані до матеріалів справи, а також пояснень останніх в судовому засіданні вбачається, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, який розпочався з певних побутових причин, а саме з приводу оформлення права власності на будинок, та в ході якого обидві сторони висловлювали претензії і образи одна до одної. При цьому доказів вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 фізичного насильства, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Разом з тим, наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи, що доказів протилежного матеріали справи не містять, факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження.

Суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали справи в їх сукупності свідчать про відсутність належних, достатніх і допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.7, 9, п.1 ст. 247, ст. 280, 282-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя О.Ю.Кравченко