Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №733/493/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Ічнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 19 квітня 2026 р.

Справа: №733/493/26

Суддя: Карапиш Т. В.

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/365/26

Єдиний унікальний №733/493/26

Рішення

Іменем України

20 квітня 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді Т.В. Карапиш

за участю секретаря Л.М. Чигрин

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2015 року, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції у Чернігівській області та після укладення шлюбу позивачка залишила собі прізвище « ОСОБА_3 ». Від даного шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її чоловік ОСОБА_8 здійснював відносно неї психологічне насильство та вона була змушена звертатися до правоохоронних органів з даного приводу, в зв`язку з чим відносно останнього винесено терміновий заборонний припис.

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, байдужості до життя та проблем кожного, різних поглядів на життя та сім`ю. З відповідачем проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Вважає, що сім`я розпалася, збереження шлюбу та подальше спільне проживання неможливе, тому просить розірвати шлюб. Після розірвання шлюбу просить стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. 22). В позовній заяві просила суд справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 21).

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).

Від даного шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12), доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10) та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

Як визначено ч. 2 ст. 36, ст. 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

У відповідності до ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ч. 2 ст. 104 СК України).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ст. 105 СК України).

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них (ст. 112 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При розгляді справи про розірвання шлюбу судом всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що відповідач вчиняє домашнє насильство відносно позивачки, що підтверджується копією термінового заборонного припису, винесений стосовно кривдника ОСОБА_2 серії АА № 396758 від 13.06.2024 року про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 (а.с. 13). На даний час сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись.

Суд приходить до висновку, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства. А тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю та розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У відповідності до ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України – документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивачки витрати по сплаті судового збору, сплачені при подачі позову в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 49, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 104-105,110,111,112,114,115 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 94 від 29 серпня 2015 року, розірвати.

Позивачці після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Т. В. Карапиш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua