Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №729/590/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/590/26

3/729/212/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі

головуючої судді Булиги Н.О., за участі секретаря судового засідання Романченко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бобровиця справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №773465 від 12.04.2026, ОСОБА_1 12.04.2026 року о 18 годині, за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив стосовно свого племінника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в його бік нецензурної лайки та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була заподіяна шкода його психічному здоров`ю.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що свою вину в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП визнає повністю.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, самі по собі, зокрема, висловлювання образ, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №773465 від 12.04.2026, ОСОБА_1 інкримінується вчинення стосовно неповнолітнього племінника домашнього насильства психологічного характеру, що полягало у висловлюванні нецензурної лайки та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була заподіяна шкода його психічному здоров`ю.

Разом з тим, з наявних у справі матеріалів, у тому числі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вбачається, що між ОСОБА_1 та його племінником мав місце побутовий конфлікт (сварка) під час якого ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою.

Будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували, що такі дії спричинили шкоду психічному здоров`ю неповнолітнього, викликали у нього побоювання за свою безпеку чи призвели до емоційної невпевненості або нездатності захистити себе, у матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази наявності значної переваги сил з боку ОСОБА_1 або спрямованості його дій саме на обмеження волевиявлення потерпілого.

З огляду на викладене, підстав вважати, що внаслідок конфлікту неповнолітній потерпілий зазнав шкоди психічному здоров`ю, не вбачається.

Таким чином, образливі висловлювання та погрози, що мали місце під час конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.О.Булига