Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №686/2000/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2000/26

Провадження № 2-а/686/92/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сташевської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

19 січня 2026 року Кемінь С.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,в якому зазначив, що08 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі т.в.о. начальника ОСОБА_2 виніс постанову № 4331 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

У вказаній постанові зазначено,що: « ОСОБА_1 25.03.2025 о 11.55 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто не повідомив у семиденний строк органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації чим порушив у період дії правового режиму воєнного стану вимоги підпункту 8 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та не виконав вимоги абз. 6 частини 10 ст.1 ЗУ про військовий обов`язок і військову службу», чим скоїв адміністративне правопорушення та постановлено накласти на останнього штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.».

Про вказану Постанову № 4331 від 08.04.2025 року позивачу стало відомо лише 19.11.2025 року, коли в межах відкритого на підставі постанови виконавчого провадження № НОМЕР_3 ДВС у Хмельницькому районі ЦМУМЮ (м. Київ) виніс постанову про відкриття провадження, про арешт коштів та почав здійснювати звернення стягнення на кошти на рахунках позивача.

Позивач вважає вказану Постанову № 4331 від 08.04.2025 року незаконною, необґрунтованою, оскільки відсутні будь-які належні, допустимі докази, які підтверджували вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП: позивач оновив вчасно дані, був на обліку, вчасно надав всі дані в застосунок «Резерв+» і має електронний військово-обліковий документ, не змінював своїх персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які передбачені ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а щодо відомостей, які можуть свідчити про наявність відстрочки, у даній статті зазначено, що позивач міг надати лише за його згодою і у нього не має обов`язку повідомляти про такі зміни протягом 7 днів, як вказано в постанові про його притягнення до відповідальності.

Адже п. 8 ст. 7 даного Закону вказано, що відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; п. 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Також, вимогами підпункту 8 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та вимогами абз. 6 частини 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено, що позивач має повідомити у семиденний строк органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Підпункт 8) Правил вказує, що у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

Пункти 7 та 7-1 зазначено вище, останні не містять будь-яких відомостей про підстави відстрочки.

Абзац 6 частини 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що позивач повинен виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Отже, дані нормативно-правові акти не містять відомостей про те, що позивач мав повідомити у 7 денний термін про наявність у нього підстав на відстрочку.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд поновити йому строк для звернення до суду із адміністративним позовом про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4331 від 08.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4331 від 08.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Ухвалою судді від 23 січня 2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання та витребувано у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник Кемінь С.В. 06.04.2026 року подав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, також і не надав суду витребувану копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, доходить наступного висновку.

Частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У копії постанови № 4331 від 08 квітня 2025 року, винесеній т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , зазначено, що розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП від 25.03.2025 року № 168, про те, що 25.03.2025 року о 11:55 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , 1980 року народження, особисто не повідомив у семиденний строк органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (п. 5 ч. І ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим порушив у період дії правового режиму воєнного стану вимоги підпункту 8 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та не виконав вимоги абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, постановив: накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Так, оскаржувану постанову відповідачем було винесено 08 квітня 2025 року, а позов до суду ОСОБА_1 подав 19 січня 2026 року, з пропуском встановленого законом 10-денного строку.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Оскільки відповідачем не надано суду докази отримання стороною позивача копії оскаржуваної постанови, разом з тим, позивач зазначає, що тримав її копію 14 січня 2026 року в межах ознайомлення з документами виконавчого провадження по її виконанню, суд вважає, що строк оскарження Постанови № 4331 від 08.04.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 позивачем пропущено з поважних причин, а саме, у зв`язку з необізнаністю про її існування.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, в рішенні «Іліан проти Туреччини», що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У зв`язку з наведеним, суд висновує про задоволення клопотання позивача щодо поновлення строку на оскарження Постанови № 4331 від 08.04.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність .

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з матеріалами справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до оскаржуваної Постанови № 4331 від 08.04.2025 року відповідач стверджує, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період, а саме, особисто не повідомив у семиденний строк органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації чим порушив у період дії правового режиму воєнного стану вимоги підпункту 8 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та не виконав вимоги абз. 6 частини 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У п. 8 ст. 7 даного Закону вказано, що відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; п. 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Також, вимогами підпункту 8 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та вимогами абз. 6 частини 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено, що позивач зобов`язаний повідомити у семиденний строк органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Підпункт 8 Правил вказує, що у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Пункти 7 та 7-1 зазначено вище, останні не містять будь-яких відомостей про підстави відстрочки.

Абзац 6 частини 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що позивач повинен виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Отже, дані нормативно-правові акти не містять відомостей про те, що позивач був зобов`язаний повідомити у 7-денний термін відомості про наявність у нього підстав для відстрочки.

У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У свою чергу, стаття 247 КУпАП визначає обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин.

Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 ст.77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Оскільки відповідач - суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та, як наслідок, про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4331 від 08.04.2025 року має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 4331 від 08.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 06 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Палінчак