Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №465/7434/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7434/25

Провадження 2/465/2020/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Ванівського Ю.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

встановив:

позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. Вона є матір`ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між нею та відповідачем у 2019 році було укладено нотаріально посвідчений договір, відповідно до якого відповідач зобов`язався сплачувати аліменти у розмірі 2000 гривень. Проте, з часом вартість життя зросла і для повного утримання дитини, витрат на навчання, медичні послуги, харчування, гуртки, зазначеної суми недостатньо. Просить збільшити розмір аліментів з 2000 гривень до 5000 гривень та визначити спосіб виплати аліментів через відділення поштового зв`язку за місцем її проживання.

Ухвалою судді Франкіівського районного суду м. Львова від 26.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу скеровувалася копія ухвали Франківського районного суду м.Львова від 26.11.2025 року та копія позовної заяви з додатками, на адресу його зареєстрованого місця проживання – АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067049511415, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась у сторін донька – ОСОБА_3 , про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції зроблено актовий запис №257, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

05.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сосновською О.Я. та зареєстровано в реєстрі за номером 689.

Пунктом 1 договору визначено, що такий укладено батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про її народження видане Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції у Львівській області 03.06.2014, актовий запис №257, серія НОМЕР_1 .

Пунктом 2 договору визначено, що за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в сумі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок) на місяць.

Згідно п.8 договору, розмір аліментів на дитину, визначений в даному договорі, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом батька або матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 договору передбачено, що батьки домовились, що до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку дитина буде проживати разом з матір`ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України).

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК Українивизначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно дост.182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України).

Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Чинним законодавством передбачено два способи стягнення аліментів: тверда грошова сума і частка від доходу. Судом встановлено, що за договором про сплату аліментів стягуються аліменти у твердій грошовій сумі, а позивач просить змінити розмір аліментів, змінивши їх розмір.

Проте суд зазначає, що відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів, шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів не може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Очевидним є факт, що з віком потреби дитини зростають, що потребує більших витрат на харчування, одяг, освіту, лікування, розвиток та дозвілля.

Таким чином, мати дитини, з якою проживає дитина, що підтверджується деклараціями про вибір лякаря, отримуючи аліменти у встановленому договором незмінному розмірі, вимушена самостійно нести тягар збільшення витрат на утримання дитини, викликаний збільшенням потреб дитини із віком, що неминуче тягне збільшення витрат, по-друге, загальними обставинами, як то зростання цін внаслідок інфляційних процесів тощо.

Викладене, на переконання суду, цілком може бути прийнято як обставини, що викликають зміну матеріального стану отримувача аліментів в бік його погіршення та, відповідно, як підставу позову, визначену ст. 192 СК України.

Отже, суд вважає, що дорослішання дитини та пов`язане з цим збільшення потреб можуть бути підставою для позову про збільшення розміру аліментів. Якщо раніше визначений договором розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини, її матеріальних потреб, або є недостатнім для покриття витрат на її утримання, одержувач аліментів може звернутися до суду із позовом про їх збільшення. Натомість раніше визначений розмір аліментів 2000 гривень є очевидно недостатнім для забезпечення нормального розвитку дитини 2013 року народження. Крім цього, судом враховується те, що відповідач жодних відомостей про свій майновий стан суду не надав.

Отже, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, враховуючи положення ст. ст.180,182,183 СК України, з огляду на те, що обов`язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладено як на батька, так і на матір такої дитини, вважає за можливе збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, шляхом зміни розміру стягнення аліментів, що стягуються на підставі договору про сплату аліментів від 05.06.2019 року до 5000 гривень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги позивачки про визначення способу виплати аліментів через відділення поштового зв`язку за місцем її проживання, суд зазначає наступне.

Підпунктом 2.1. договору про сплату аліментів на дитину визначено, що виплата аліментів здійснюється банківським перерахуванням на поточний (картковий) рахунок матері № НОМЕР_2 або на інший рахунок, який мати зобов`язана надати не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, у якому повинна бути здійснена оплата, про що має бути підтверджено квитанцією відповідної установи. В разі закриття рахунку або її відмови від одержання аліментів, батько має право передати суму аліментів в депозит нотаріусу, що буде виконатись виконанням цього договору.

Враховуючи, що сторонами визначено спосіб виплати аліментів на дитину, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а тому з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави в сумі 1 211,20 грн., як передбачено ст. 141 ЦПК України. Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задоволити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі договору між батьками про сплату аліментів на дитину від 05.06.2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сосновською О.Я. та зареєстровано в реєстрі за номером 689 та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень), для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття, з часу набрання рішенням законної сили.

У зв`язку із збільшенням розміру аліментів припинити стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору між батьками про сплату аліментів на дитину від 05.06.2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сосновською О.Я. та зареєстровано в реєстрі за номером 689.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ванівський Ю.М.