Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №307/522/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/522/26

Провадження № 1-кп/307/27/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071160000013 від 08.01.2026 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2026 року, близько 05 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись у власному будинку АДРЕСА_1 , під час спільного розпивання алкогольних напоїв домашнього виробництва (самогону) з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , під час сварки на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх кримінальну караність та наслідки, маючи на меті спричинити шкоду життю та здоров`ю особи, наніс потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів руками та дерев`яною палицею в область голови.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому луски скроневої кістки зліва та струсу головного мозку; розсіченої рани правої тім`яної ділянки голови; садна ділянки чола зліва.

Закрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому луски скроневої кістки зліва та струсу головного мозку виникла в результаті однієї або більше локальних дій за механізмом удару в ліву скроневу ділянку голови. Удар було спричинено предметом, що в момент виникнення тілесного ушкодження мав характеристики твердого тупого предмету. Згідно Наказу №6 МОЗ України п.п.2.1.1 від 17.01.1995 року вказане тілесне ушкодження відноситься до групи тяжких тілесних ушкоджень, так-як являється небезпечними для життя потерпілого в момент його спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що тієї ночі вони з співмешканкою та сусідкою, зустрічали новий рік. ОСОБА_6 попросився в гості до його будинку. З собою потерпілий приніс літрову пляшу горілки – самогону. Вони разом випивали цю горілку, окрім сусідки. Сусідка пішла першою, а він з ОСОБА_6 сиділи і продовжували вживати алкоголь. Через деякий час, він вийшов на вулицю, а коли повернувся то почув розмову ОСОБА_6 , який пропонував його спімешканці покинути його (обвинуваченого) та піти з ним (потерпілим). Обурившись на таку поведінку поетрпілого, він війшовши до приміщення будинку, сказав ОСОБА_6 , що все чув та наказав покинути будинок. Його співмешканка відштовхнула ОСОБА_6 , а він в свою чергу взяв останнього за плече і почав тягнути на вулицю. Виштовхавши ОСОБА_6 під навіс, останній вдарив його (обвинуваченого) у груди, після чого він (обвинувачений) взяв палицю та відбиваючись махнув нею в бік ОСОБА_6 , допускаючи, що саме в той момент міг його вдарити по голові, оскільки через відсутність світла, була темрява. Після цього потерпілий пішов. Зазначив, що шкодує за те, що вчинив. З потерпілим примирилися, та останній не має до нього жодних претензій.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведена повністю. Крім повного визнання ОСОБА_4 , своєї вини, суд вважає, що вина в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується сукупністю наступних зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.

Показами потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що в новорічну ніч з 31.12.2025 на 1.01.2026 року він прийшов до свого сусіда ОСОБА_4 , де вони разом випивали. З собою він приніс літрову пляшку горілки (самогону). Випивали вони приблизно 800 грамів цієї горілки на трьох. Через деякий час, сусідка пішла додому, а він залишився у ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_9 вийшов з будинку, а коли повернувся то сказав, що він все чув та вдарив його по голові і нозі, після чого він одразу втік додому. Вказав, що ОСОБА_4 бив його по голові, приблизно три рази. Це все відбувалося в хаті. Чим бив, не бачив однак сказав, що предмет був дерев`яним. За медичною допомогою звернувся приблизно на четвертий день, тому що його боліла голова. Вказав, що з обвинуваченим вони примирилися, претензій до нього він немає. Просить обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Показами свідка ОСОБА_10 який в судовому засіданні показав, що 1 січня 2026 року потерпілий прийшов до них до будинку, з пляшкою горілки, ємкістю один літр, і в той час в будинку перебувала сусідка. Сказав, що прийшов посидіти. Почали разом випивати, приблизно три рази. Через деякий час, сусідка пішла додому, а ОСОБА_6 ще залишився. Як її чоловік вийшов з будинку, то ОСОБА_6 почав їй говорити, щоб вона з своїм чоловіком не жила. Чоловік цю розмову чув, піся чого зайшов до будинку та спитав потерпілого, що він таке говорить і почав виганяти ОСОБА_6 на двір. У відповідь на це ОСОБА_6 , почав ображати ОСОБА_11 нецензурними словами. Через деякий час її чоловік вдарив ОСОБА_6 круглою палицею, яка знаходилася біля будинку. Як вдарив потерпілого по голові, вона не бачила, тому що було темно. Після цього ОСОБА_6 пішов додому. Про наявність у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, вона дізналася зі слів його співмешканки, яка зателефонувала і повідомила, що останнього відвезли до лікарні.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071160000013 від 08.01.2026 року вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені 8.01.2026 за заявою ОСОБА_6 від 7.01.2026 (а.с.55-56).

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.01.2026 року видно, що ОСОБА_6 , повідомив про те, що о 4 год.30 хв. 01.01.2026 під час святкування Нового Року, ОСОБА_4 наніс йому удар по голові (а.с. 63-65).

З рапорту старшого чергового Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_13 від 08.01.2026 року вбачається, що 07.01.2026 о 18:04 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07.01.2026 о 18:03 за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця повідомила про те, що в ніч на 01.01.2026р. сусід ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження її чоловіку в область голови (а.с.59-61).

Згідно довідки лікаря ОСОБА_14 від 07.01.2026 року вбачається, що 05.01.2026 року ОСОБА_6 поступив в травматологічне відділення районної лікарні з попереднім діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом скроневої кістки зліва, рани голови (а.с.62).

Протоколом огляду місця події від 07.01.2026 року та фототаблицею до нього проведеного за наданою письмово ОСОБА_4 добровільною згодою, в с. В.Лази у період часу з 22 год. 00 хв. по 22 год. 30 хв. встановлено, що об`єктом огляду є домоволодіння в АДРЕСА_1 в якому виявлено та вилучено дерев`яну палицю (а.с.67-73).

Згідно протоколу огляду предмета від 08.01.2026 року проведеного в м. Тячів у період часу з 12 год. 00 хв. по 12 год. 15 хв. та фототаблиці до протоколу, об`єктом огляду являється дерев`яна палиця, довжиною близько 60 см, на якій один кінець обмотаний білим папером А4 та прозорою липкою стрічкою скотч. На іншому кінці дерев`яної палиці наявна паперова бирка білого кольору із підписом слідчого, яким було вилучено предмет. Дерев`яна палиця світло коричневого кольору. Діаметром приблизно 2-3 см. В ході огляду предмета слідів, які б мали значення для досудового розслідування не виявлено (а.с.72-73).

Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 від 08.01.2026 та 02.02.2026 дерев`яну палицю, яку опечатано підписами понятих та слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026071160000013 від 08.01.2026 (а.с.74-75, 109-110).

Вказаний речовий доказ, досліджений безпосередньо в судовому засіданні та за своїми зовнішніми ознаками та матеріалом відповідав тому, який зазначений в протоколі огляду предмета від 08.01.2026. Будь-яких зауважень з приводу цього доказу, сторони кримінального провадження не надавали.

Довідкою директора КНП «Тячівська районна лікарня» ОСОБА_16 від 21.01.2026 року №25 підтверджено, що потерпілий ОСОБА_6 , знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 05.01.2026 по 15.01.2026 (а.с.77).

Рапортом слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 встановлено, що під час виїзду на місце події було встановлено, що до нанесення тілесних ушкоджень причетний громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканець АДРЕСА_1 та при спілкуванні останній зізнався, що він наніс удар потерпілому ОСОБА_6 , що було зафіксовано під відеозапис (а.с.83).

З протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 26.01.2026 проведеного в м.Тячів, у період часу з 12 год. 30 хв. по 13 год. 20 хв. вбачається, що об`єктом огляду являється визнаний постановою слідчого від 26.01.2026 речовим доразом DVD-R диск, на якому містяться 4 відео файли МР4 Video File.

На даному відео зображено відеозапис, а саме виїзд до Тячівської РЛ, під час перегляду відеозапису встановлено, що зображено спілкування (опитування) із потерпілим ОСОБА_6 у приміщенні лікарняної палати. В ході опитування потерпілий розповідає, що під час святкування Нового року перебуваючи у гостях у ОСОБА_17 в с. Вільхівці Лази, 66, останній розпочав сварку та побив його, наніс йому дерев?яною палицею удари в область голови та ніг. На відео встановлено, що у потерпілого ОСОБА_6 наявні ушкодження голови.

При перегляді встановлено, що відеозапис проводиться у приміщенні (кімнаті), в якому з лівої сторони сидить жінка, з правої сторони на дивані чи ліжку сидить особа чоловічої статі. Відеозапис здійснювався при штучному освітленні, у кімнаті слабе освітлення. Зображено опитування фігуранта ОСОБА_4 , по місцю його проживання. Під час якого він розповідає про подію, яка трапилася у ніч з 31 грудня 2025 року на 01 січня 2026 року за його місцем проживання, а саме АДРЕСА_1 . Під час перегляду відеозапису о 00:07:42 годин ОСОБА_4 розповідає, що він схопив потерпілого ОСОБА_6 за руку і хотів вигнати його з будинку, оскільки потерпілий ОСОБА_6 пручався, то ОСОБА_7 вийшов на вулицю і повернувшись із дерев?яною палицею наніс декілька ударів потерпілому. На відео ОСОБА_4 показує, що удари він наносив в область тулуба. Після чого, зі слів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 намагався також вдарити його, але він вдарив ще кілька разів палицею і той вибіг з будинку. Після цього більше його не бачив. Крім цього , під час опитування зазначив, що ОСОБА_18 був у нетверезому стані, оскільки вони всі разом святкували Новий рік. (а.с.84-85, 102).

Згідно висновків судово – медичної експертизи №11 від 8.01.2026 року та №15 від 28 січня 2026 вбачається, що у громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в процесі судово-медичної експертизи було виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому луски скроневої кістки зліва та струс головного мозку, розсічена рана правої тім`яної ділянки голови, садно ділянки чола зліва. Давність виникнення даних тілесних ушкоджень може відповідати заявленій даті 01.01.2026 року (а.с.78-81, 91-95).

Згідно протоколу проведення за наданою письмово ОСОБА_4 письмовою згодою слідчого експерименту від 30.01.2026 року в с. Вільхівці-Лази, у період часу з 12 год. 35 хв. та 12 год. 48 хв. встановлено, що ОСОБА_4 показав, де сидів потерпілий, а саме за столом у положенні напівоберту, після чого підозрюваний показав, де він взяв дерев`яну палицю та як саме наносив удари в область ніг та голови, після чого викинув дерев`яну палицю (а.с.96, 97-102).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 30.01.2026 року в с. Вільхівці-Лази, у період часу з 12 год. 50 хв. та 12 год. 57 хв. встановлено, що потерпілий вказав місце, де сидів та яким чином вдарив його підозрюваний, а саме сидів на табуретці, а підозрюваний зайшов з вулиці з дерев`яною палкою і вдарив його в область голови та наніс удари по ногах (а.с.103-108.).

Таким чином, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України за кваліфікуючою ознакою – умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

За приписами ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

У даній справі доводів, які б спростовували надані стороною обвинувачення докази чи викликали сумніви у їх належності та допустимості, стороною захисту не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема характеристику надану виконавчим комітетом Вільховецько – Лазівського старостинського округу, Тячівського району, Закарпатської області, з якої слідує, що за час проживання в селі Вільхівці-Лази, ОСОБА_4 , зарекомендував себе з позитивної сторони. За характером спокійний, вихований, урівноважений. Проживає один (а.с.119).

Відповідано до дослідженої довідки ВІТ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягалася та згідно довідки виданої КНП «Тячівська консультативна поліклініка» на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться (а.с.116-117).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, визначеними ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

За положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який визнав вину та з потерпілим примирився, висновок органу пробації, згідно якого ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середній та щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а також ту обставину, що за місцем проживання останній характеризується позитивно та раніше не судимий.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, його поведінку після вчинення злочину, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, позицію потерпілого, який згідно поданої ним заяви повідомив, що з обвинуваченим вони примирилися та просив обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

На підставіта ч.7 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 2 лютого 2026 року по 2 квітня 2026 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, обраний ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року, відносно ОСОБА_4 закінчився 02 квітня 2026 року.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Згідно з ст.100 КПК України речові докази: DVD-R диск із відеозаписами боді камер - залишити при матеріалах кримінального провадження, дерев`яну палицю, яку опечатано підписами понятих та слідчого, слід знищити після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 100, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення з 02 лютого 2026 року по 2 квітня 2026 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази:

-дерев`яну палицю, яка згідно квитанції слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 02.02.2026 передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, знищити.

-DVD-R диск із відеозаписами виїзду на місце події - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1