Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №297/297/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/297/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Михайлишин В. М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Поповича Ш.О., представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Костур Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючого,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 768930 від 23.01.2025 року, складеного за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП: 15 січня 2026 року близько 21 годин 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образи в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом із ним за вказаною адресою, чим вчинив домашнє насильствои психологічного характеру.

24 лютого 2026 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Поповича Ш.О. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивовано тим, що матеріали справи містять окрім протоколу про адміністративне правопорушення лише письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому, свідки не були встановлені та відео або аудіо записи відсутні. У клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 звернулась до органів поліції тільки 21.01.2026 року, однак як стверджує ОСОБА_2 – ОСОБА_1 ображав її ще 15.01.2026 року. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 є інший чоловік вона подала до суду заяву про розірвання шлюбу. Крім цього, захисник вказує на те, що на даний час між сторонами є спірним питання щодо місця проживання їх спільних дітей, які проживають разом з ОСОБА_1 та знаходяться на його утриманні. У наявних в матеріалах справи письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним будь-якого насильства відносно ОСОБА_2 .. Разом з цим, матеріали не містять доказів того, що хоч щось із вказаного мало місце 15 січня 2026 року. У спірному протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в чому саме полягало психологічне насильство та з матеріалів справи не можна встановити, що у даному випадку могло мати місце домашнє насильство, а просто конфлікт двох громадян без порушення законодавства.

При цьому, ОСОБА_1 в суд не з`явився. Про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Потерпіла ОСОБА_2 в суд не з`явилась. При цьому, її представником адвокатом Костур Р.В. було повідомлено про те, що остання потрапила в дорожньо-транспортну пригоду в Угорщині та може з`явитися до суду. Водночас, довідку про перебування ОСОБА_2 на лікуванні судом не прийнято до уваги у зв`язку з відсутністю перекладу на українську мову, завіреного належним чином.

Допитана в суді ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 показала, що її донька проживає за кордоном, де працює та має іншого чоловіка. В той вечір 15 січня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вдома та всією сім`єю мали святкову вечерю. ОСОБА_3 пояснила, що вона із зятем та донькою проживають в одному подвір`ї, їхні будинки розташовані один напроти одного на відстані близько 4 метрів. При цьому, зазначила, що в той вечір не чула ніяких сварок між її донькою та зятем, однак сказала «хижа, то не церква». Крім цього, ОСОБА_3 пояснила, що на даний час ОСОБА_1 алкогольні напої не вживає, є роботящим чоловіком, самостійно виховує та утримує дітей, працює неофіційно підробітками по селу.

ОСОБА_4 допитана в суді в якості свідка показала, що являється сусідкою ОСОБА_1 та їй невідомо чи була між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сварка. Про ОСОБА_1 надала лише позитивну характеристику, а також зазначила, що ОСОБА_6 довго не буває вдома.

Допитана у суді в якості свідка ОСОБА_7 показала, що проживає з ОСОБА_1 через два будинки та 15 січня 2026 року нічого не чула. ОСОБА_8 свідок характеризує позитивно, завжди всім допомагає та ображати ОСОБА_6 він не міг.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Попович Ш.О. в суді вважав, що матеріалами справи не доведено факт психологічного насильства інкримінованого ОСОБА_1 .. Свідки показали, що ОСОБА_9 характеризується позитивно, вказали на можливість надання ОСОБА_6 неправдивих пояснень. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 просив закрити.

Представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Костур Р.В. в суді вважав, що всі обставини адміністративного правопорушення підтверджено, ОСОБА_1 визнав факт образи. При цьому, підставою розлучення стало скрутне матеріальне становище та ОСОБА_2 знайшла собі іншого чоловіка за кордоном. Вказане стало підставами образ ОСОБА_1 в сторону ОСОБА_2 .. Крім цього, адвокат Костур Р.В. зазначив, що ОСОБА_9 вживав алкогольні напої, після яких відбувались сварки в їх сім`ї.

Заслухавши покази свідків, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 23.01.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2026 року; суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями скоїв порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Водночас вказані заперечення захисника Поповича Ш.О. щодо обставин протоколу про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так, з письмових пояснень ОСОБА_2 судом встановлено, що її чоловік ОСОБА_1 протягом тривалого часу зловживає алкогольними напоями, систематично вчиняє сварки з нею та переслідує її. Зокрема, 15 січня 2026 року в вечірній час доби ОСОБА_1 спричинив чергову сварку з нею за місцем їх проживання, в ході якої ображав її нецензурною лайкою.

Крім цього, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях визнав, що 15 січня 2026 року близько 21 години 00 хвилин між ним та його дружиною ОСОБА_2 , яка проживає разом з ним, виникла словесна перепалка, що тривала не більше 10 хвилин. Під час перепалки він жінку не бив і не наносив ніяких тілесних ушкоджень, а вона через декілька днів вирішила звернутися до поліції для написання заяви відносно нього.

Судом, також, встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Під час ухвалення рішення судом було встановлено, що між сторонами припинилися шлюбні відносини і сім`я фактично перестала існувати. Позовна заява у вказаній цивільній справі мотивована з поміж інших обставин і тим, що у відносинах сторін відсутнє порозуміння та повага один до одного, яке призвело до звернення ОСОБА_2 до поліції із заявою про постійні суперечки і сварки з ОСОБА_1 , який часто зловживає алкогольними напоями.

При цьому, показання свідків, які були допитані судом, не спростовують обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наявних в матеріалах справи.

Досліджені у судовому засіданні докази та пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв умисно, шляхом висловлювання словесних образ в бік ОСОБА_2 , чим спричинив емоційну невпевненість потерпілої, стресову ситуацію, що завдало шкоду психічному здоров`ю потерпілої, тим самим порушивши її права і свободи.

Таким чином в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисних дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої особи.

На підставі наведеного, оскільки ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 283, п. 1 ст. 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, потерпілою протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН