Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №344/14769/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14769/25

Провадження № 22-ц/4808/532/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року, ухвалене суддею Польською М.В. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у серпні 2025 року звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.05.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1620107, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. На підставі договору факторингу від 21.01.2022 року №24122024 право вимоги за вказаним Кредитним договором перейшло до позивача. Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу фінансовий кредит в сумі 16 000 грн. строком на 360 календарних днів, стандартна процентна ставка - 1,50% в день, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 102 400 грн боргу.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 102 400 грн, з яких: тіло кредиту 16 000 грн, нараховані проценти первісним кредитором – 51 840 грн, нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 144 календарних днів – 34 560 грн, судовий збір – 2422,40 грн та 10 000 грн. витрати на правову допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №1620107 про надання споживчого кредиту від 22.05.2024 року у розмірі 80960 грн (вісімдесят тисяч дев`ятсот шістдесят гривень), з яких: 16 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 64 960 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1915,21 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно з вказаним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів, тобто з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Відповідач отримав кредитні кошти 22.05.2024 року у розмірі 16 000 грн, тобто коли діяла ставка – 1,5%.

З умов вказаного вище Закону, суд першої інстанції вважав, що з 22.05.2024 року по 19.08.2024 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до розрахунку денної процентної ставки в розмірі 1,5 % складає 21 600 грн (яка розрахована вірно), з 20.08.2024 року по 17.05.2025 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до розрахунку денної процентної ставки в розмірі 1 %, що складає 43360 грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню сума заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 64 960 грн, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16000 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 64960 грн, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зокрема, апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права (ст. 203, 215, 216, 1048 ЦК України, ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування») та порушення норм процесуального права (відсутність мотивованості рішення — ст. 263 ЦПК України).

Вказує, що суд не визнав нікчемною умову договору про 1,5 % на день та незаконно «переписав» кредитний договір № 1620107, який укладено 22.05.2024 р., тобто після набрання чинності Законом № 3498-ІХ від 24.12.2023 р. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 %. Пункти 1.5.1 та 1.7.1 договору встановлюють 1,5 % на день, що прямо заборонено законом. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону такі умови є нікчемними з моменту укладення договору (ст. 215 ЦК України). Однак, суд першої інстанції не визнав умову про 1,5 % нікчемною, натомість самостійно обмежив ставку до 1 % з 20.08.2024 р. Такий підхід юридично неприпустимий, оскільки договір не містить умови про 1 %; єдина погоджена сторонами ставка — 1,5 %, яка є нікчемною. Нікчемна умова юридично не існує і не може бути «зменшена» або «скоригована» судом (постанова Великої Палати ВС від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц, постанова ВС від 18.01.2023 р. у справі № 686/13446/15). Суд не наділений повноваженнями змінювати умови договору або конструювати нові замість нікчемних, оскільки це суперечить ст. 203, 215, 216 ЦК України та принципу правової визначеності (ст. 6 ЦК України).

Вказує, що суд не застосував обов`язкові наслідки нікчемності, що передбачено ст. 216 ЦК України. За наявності нікчемної умови суд зобов`язаний застосувати наслідки її недійсності (ч. 5 ст. 216 ЦК України). Оскільки умова про проценти є нікчемною і вважається такою, що відсутня, розмір процентів договором не встановлений. У такому разі підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1048 ЦК України: проценти визначаються на рівні облікової ставки НБУ. Суд першої інстанції проігнорував цей алгоритм, чим неправильно застосував норми матеріального права (постанова ВС від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19).

Також стверджує, що він подав контррозрахунок процентів за період з 22.05.2024 по 17.05.2025 р. відповідно до облікової ставки НБУ, згідно з яким сума процентів становить 2178,54 грн. Суд першої інстанції не спростував цей розрахунок, не навів жодних мотивів його відхилення, що є порушенням вимог ст. 263 ЦПК України щодо мотивованості судового рішення (постанова ВС від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12)

Крім того, зазначає, що позивач не довів належного повідомлення його про відступлення права вимоги відповідно до ст. 516 ЦК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 18.01.2023 р. у справі № 686/13446/15) до моменту повідомлення боржника новий кредитор не набуває права на нарахування процентів. Ця обставина є самостійною підставою для відмови у стягненні процентів. Суд першої інстанції необґрунтовано послався на «особистий кабінет» як на доказ повідомлення, що суперечить вимогам ст. 516 ЦК України (повідомлення має бути належним і доведеним).

Враховуючи наведене, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 80 960 грн та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати.

Позиція інших учасників справи

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокат Крюкова М.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому здоводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про застосування максимальної % ставки в розмірі 1%, вказує, що відповідач не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX Національного Банку України. Посилання відповідача щодо визнання нікчемним положень у кредитному договорі щодо % є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Щодо укладення кредитного договору та погодження його умов зазначає, що жодних сумнівів в тому, що 22.05.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту не виникає.

Відповідачу проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, погодженого нового строку та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку, що наданий до позовної заяви.

На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24 грудня 2024 року № 24122024, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора. Враховуючи вищезазначене, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Сторони у судове засідання не з`явилися. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 22.05.2024 року між ТОВ «ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір №1620107 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого позичальник отримав у позику 16 000 грн строком на 360 календарних днів, дата повернення - 17.05.2025 р., стандартна процентна ставка - 1,50% в день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Відповідач ознайомився з умовами договору та підписав його електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до Договору сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: стандартну процентну ставку - 1,50 % в день від суми кредиту, знижена процентна ставка – 1,425% в день.

Згідно з п.1.8. договору загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 86 400 грн, за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 86 040 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 102 400 грн.

22.05.2024 року відповідачем підписано електронним цифровим підписом паспорт таблицю загальної вартості кредиту як додаток до договору.

До суду надійшли витребуванні ухвалою докази, з яких встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано катку №4731219643645611, на яку здійснено переказ 22.05.2024 року в розмірі 16 000 грн.

З розрахунку заборгованості за договором № 1620107 від 22.05.2024 року, наданому первісним кредитором, вбачається, що загальна заборгованість відповідача на дату відступлення права вимоги становить 75 840 грн, з яких: тіло кредиту -16 000 грн, проценти нарахованих кредитором за користування кредиту – 51 840 грн (за період з 22.05.2024 року по 24.12.2024 року), штраф (пеня) – 8000 грн.

24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» і позивачем укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Договір факторингу набув чинності з моменту його підписання.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 24.12.2024 року до Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2025 року, серед боржників, право вимоги до яких перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», вказаний і відповідач, сума боргу 51 840 грн.

Перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16 000 грн на підставі договору №1620107 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підтверджується п. 2.1 вищевказаного договору, довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та випискою АТ КБ «ПриватБанк» про рух грошових коштів за картою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 ,

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, як позивач так і відповідач мають право і зобов`язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому обставини визнані сторона не потребують доведення.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 договору №1620107 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 року, видачі йому кредитних коштів, та переходу до позивача від первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Водночас, щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором та позивачем, суд вважав, що розрахунок розміру процентів здійснено без дотримання законодавства, а саме: положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів вважає, що місцевий суд неправильно застосував вищевказані положення Закону України «Про споживче кредитування», тому помилково розрахував розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача за кредитним договором, зважаючи на таке.

За умовами договору №1620107 про надання споживчого кредиту, укладеного 22.05.2024 року, встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5% в день протягом усього період його дії, тобто до 17.05.2025 року.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір №1620107 про надання споживчого кредиту укладений 22.05.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, пункти 1.5.1., 1.5.2. договору №1620107 про надання споживчого кредиту від 22.05.2024 року щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % (зниженої процентної ставки у розмірі 1,425% в день), з урахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Отже, заборгованість відповідача за несплаченими процентами за договором №1620107 про надання споживчого кредиту від 22.05.2024 року має розраховуватися за ставкою 1 % в день, нарахованої з несплаченого тіла кредиту – 16000 грн, протягом усього період дії договору – з 22.05.2024 року до 17.05.2025 року, тобто протягом 360 днів, що складає 57600 грн (16000 грн*1%*360 днів).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, місцевий суд неправильно розрахував розмір процентів за кредитним договором (64960 грн), тому рішення суду у цій частині підлягає зміні. Відповідно зміні підлягає також загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який має становити 73600 (сімдесят три тисячі шістсот) грн, з яких: 16 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу по кредиту та 57600 грн - заборгованість за процентами.

У вказаній частині колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції слушними.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про визнання нікчемним положень у кредитному договорі щодо 1,5 % та підстави для розрахунку процентнів за кредитним договором за ставкою на рівні облікової ставки НБУ є необґрунтованими, оскільки законом встановлений розрахунок процентної ставки (ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»), що узгоджується із положеннями ст.536 ЦК України. Так як процентна ставка, визначена у договорі, перевищує граничну межу, яка прямо встановлена у спеціальному законі, а сторони при укладенні договору погоджувалися на встановлення більших процентів, тому умова договору нікчемна лише в частині такого перевищення, бо відповідач фактично погоджувався на укладення договору, навіть, і на більш несприятливих для нього умовах, а кредитор претендував на вищі проценти, ніж визначені законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги відповідно до ст. 516 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки таким доводам місцевий суд дав належну оцінку. При цьому, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 р. у справі № 686/13446/15), згідно з якою, до моменту повідомлення боржника новий кредитор не набуває права на нарахування процентів, є безпідставними, оскільки у вказаній постанові не висловлена така правова позиція, а сторона відповідача трактує висновки суду на власний розсуд.

Відповідач не подав доказів, що він сплачував кредит первісному кредитору, а тому його позиція не приймається судом, адже розцінюється як така, що спрямована на ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з наведеним, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінити в частині визначення розміру процентів по кредиту, загальної суми заборгованості по кредиту та судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, також судом стягнуто з відповідача в користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції позов задоволено на 71%, тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню частково судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 1719,90 грн (2422,40 грн*71%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2130 грн (3000 грн*71%), що разом складає 3849,90 грн.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2872,80 грн судового збору.

Апеляційну скаргу задоволено на 12% (відсоток відмовлених вимог апеляційної скарги – 88%), тому з позивача в користь відповідача підлягає стягненню 344,74 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (2872,80*12%).

За подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим з огляду на малозначність справи, а обґрунтованими є витрати на правничу допомогу за подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 2000 грн. При цьому, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 1760 грн (2000 грн*88%).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним застосувати цю норму процесуального права під час розподілу судових витрат, понесених сторонами під час апеляційного розгляду справи, зобов`язавши відповідача сплатити позивачу 1415,26 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (1760 грн-344,74 грн).

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, проте у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року в частині визначення розміру процентів по кредиту, загальної суми заборгованості по кредиту та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження, 03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) заборгованість за Договором №1620107 про надання споживчого кредиту від 22.05.2024 року у розмірі 73600 (сімдесят три тисячі шістсот) грн, з яких: 16 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу по кредиту та 57600 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження, 03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) 1719 грн 90 коп. судового збору та 2130 грн витрат на професійну правничу допомогу, що разом складає 3849 (три тисячі вісімсот сорок дев`ять) 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження, 03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1415 (одна тисяча чотириста п`ятнадцять) грн 26 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року.