Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №646/5584/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5584/25

№ провадження 2/646/296/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення

за участю представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Горгуль Н.М.

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 10 700,00 грн., завданої залиттям нежитлового приміщення, та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху №VІІ, ІХ, Х, ХІІІ, ХІV в літ.Д (так у позові) за адресою: АДРЕСА_1 .

21.10.2021 о 09 год 30 хв відбулося залиття цього цокольного нежитлового приміщення, холодною водою із квартири АДРЕСА_2 .

Квартира АДРЕСА_3 , із якої відбулося залиття належить відповідачу ОСОБА_2 .

Актом обстеження, складеного комісією дільниці № 58 КП «Жилкомсервіс» від 21.10.2021 підтверджено, що залиття сталося із квартира АДРЕСА_3 через міжстелеве перекриття через порушення з`єднання труб пральної машини та відсутності їх герметизації.

Добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач відмовляється.

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності вартість збитків складає 10 700, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди. Нормальний уклад життя був порушений, він був змушений обмежувати себе у звичайному проведенні відпочинку та відновленні здоров`я. Внаслідок сильних душевних хвилювань він був у вкрай пригніченому стані, що погіршило стан здоров`я та завдало моральної шкоди, яку оцінив у 5 000 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2025 провадження у справі відкрито та її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

14.10.2025 до суду надійшов відзив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неодноразовість звернення позивача до суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

17.10.2025 та 04.02.2026 до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

03.12.2025 у письмових поясненнях представник позивача вказав, що у період з 2018 року по 2023 рік систематично відбувалося залиття цокольного нежитлового приміщення, належного позивачеві. Кожне окреме залиття супроводжувалося усуненням наслідків попереднього , після чого мало місце повторне залиття. Заяву про застосування строків позовної давності вважає необґрунтованою, оскільки вони не сплинули, адже продовжувалися на період дії карантину та воєнного стану.

05.02.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю належного предмета спору, недоведеністю заявлених вимог, відсутністю правовстановлюючих документів у позивача, а також зловживанням процесуальними правами.

У клопотанні про закриття провадження у справі відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази належності позивачеві приміщення XVІ, отже ним заявлені вимоги щодо об`єкта право власності на який не підтверджене, що свідчить про відсутність належного предмета спору; звіт суб`єкта оціночної діяльності містить посилання на інший об`єкт оцінки, а саме: житлова квартира АДРЕСА_4 , а також зазначений різний характер залиття – в акті ЖЕКу холодна вода, у звіті про оцінку – гаряча вода; звіт про оцінку складений без надання правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості, базується виключно на відомостях, повідомлених позивачем, містить істотні суперечності щодо адреси, типу об`єкта та характеру пошкоджень; реальні збитки не доведені.

Сукупність вищевикладених обставин, на думку відповідача, свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами, штучного формування предмета спору, у зв`язку з чим він просить у задоволенні позову відмовити, закрити провадження у справі, надати оцінку діям позивача з точки зору зловживання процесуальними правами та вирішити питання щодо застосування заходів процесуального примусу, передбачених ст.ст. 143-144 ЦПК України, накласти на позивача штраф за зловживання процесуальними правами в максимальному розмірі, передбаченому ЦПК України.

06.02.2026 у письмових поясненнях по суті позовних вимог відповідач вказав, що позивач не проживає у приміщення, яке нібито зазнало залиття, адже воно є нежитловим і використовується для приватної виконавчої практики, до теперішнього часу ремонтні роботи там не проводились; до суду не надано жодного медичного документа на підтвердження завданої маральної шкоди; понесені витрати на проведенні оцінки розміру завданих збитків не підтверджені належними доказами.

25.03.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Горгуль Н.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, аналогічне за змістом вищевказаному клопотанню від 05.02.2026.

10.04.2026 у запереченнях на клопотання про закриття провадженні у справі ОСОБА_1 зазначив, що нежитлові приміщення цокольного поверху, зокрема № XVІ в літ.Д за адресою: АДРЕСА_1 , належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2004; залиття цих приміщень відбулося холодною водою із квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачеві ОСОБА_2 ; предметом дослідження звіту про оцінку є нежитлове приміщення цокольного поверху № XVІ в літ.Д-3 за адресою: АДРЕСА_1 . Звіт про вартість збитків складений сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності, а наявність у ньому неточностей та технічних помилок не впливає на предмет спору та не спростовують його. Посилання відповідача на завершення ремонтних робіт у 2019 році є безпідставним та не має правового значення для вирішення питання про наявність шкоди. Ступінь фізичного зносу приміщення не спростовує факту його пошкодження внаслідок залиття, а факт проведення ремонтних робіт у попередні роки не спростовує факти залиття, що мав місце 21.10.2021. Звернення до суду з позовом про захист порушеного права, подання доказів та обґрунтування своєї позиціє є реалізацією гарантованого ст. 55 Конституцією України права на судовий захист і не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами. Клопотання про закриття провадження у справі вважає безпідставним, оскільки відсутні обставини, визначені ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у поданих заявах по суті, підтримавши заяву про застосування строку позовної давності.

Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли у справі.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 5037, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху № ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХХ, ХХІ, ХХІV, ХХV, ХХVІ, ХХVІІ в літ.Д-3 загальною площею 108, 6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

З акту від 21.10.2021, складеного комісією дільниці №58 КП «Жилкомсервіс», вбачається, що при обстеженні нежитлового приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_5 , встановлено, що 21.10.2021 о 09 год 30 хв відбулося залиття приміщення № 1 (ХVІ) цокольного нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 холодною водою з квартири АДРЕСА_3 . Причиною залиття стало порушення з`єднання труб правильної машини та відсутність їх герметизації в квартирі АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 (так у документі).

Згідно відповіді з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2025 ОСОБА_2 не має у власності об`єктів нерухомості.

На підставі відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 08.08.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 .

Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 16.06.2025 підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що залиття належного йому нежитлового приміщення відбулося з вини власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , який таким не є.

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 395/1360/15-ц вказується, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). Водночас, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, типовий зразок якого міститься у додатку 4 Правил.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття.

Акт обстеження від 21.10.2021 не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; ознайомлення з ним мешканців квартири АДРЕСА_3 чи відмову від його підписання. Крім того, акт у порушення норм Додатку № 4 не затверджений начальником ЖЕО та не містить відбитку печатки.

Крім того, суд приймає до уваги заперечення відповідача в частині некоректності звіту про оцінку матеріального збитку, складеного 22.11.2021 ФОП ОСОБА_6 , оскільки містить ряд взаємовиключних суперечностей: коротка характеристика об`єкта оцінки, зазначена на а.с.13 та короткий виклад найважливіших факторів та висновків (резюме) на а.с.14 містять відомості про те, що об`єкт оцінки постраждав внаслідок залиття гарячою водою, хоча акт обстеження від 21.10.2021 та описова частина вступу цього звіту на а.с.14 містить посилання на залиття холодною водою; опис об`єкта оцінки, який знаходиться на а.с.17, має вказівку на те, що в 2020 році був закінчений косметичний ремонт з використанням сучасних будівельних матеріалів, хоча у заяві до ФОП ОСОБА_6 (а.с.25) замовник ОСОБА_1 вказав, що ремонтні роботи в приміщенні були завершені у 2019 році; визначення вартості об`єкта оцінки з використанням витратного підходу на а.с.17 містить посилання на об`єкт оцінки – «трьохкімнатна квартира, розташована на п`ятому поверсі 8 поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_8 , яка постраждала внаслідок залиття гарячою водою»; при визначенні фізичного зносу об`єкта нерухомості також зазначено, що ремонтні роботи закінчилися у 2020 році, фізичний знос – 10 % (а.с.17 зворот); розглядом отриманих результатів вартість матеріального збитку, який викладено на а.с.18, визначено станом на 29.03.2021, хоча факт залиття мав місце 21.10.2021; у додатках до звіту з незалежної оцінки на а.с.19 зазначено, що фотозйомка проводилась в приміщенні цокольного поверху № ХІV за адресою: АДРЕСА_1 , хоча фактично відбулося залиття приміщення № 1 (ХVІ).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на наявність значних розбіжностей та технічних недоліків у звіті з незалежної оцінки, рецензування звіту у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з метою неупередженого критичного розгляду оцінки майна та/або майнових прав не проведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є ані власником, ані наймачем, ані користувачем квартири АДРЕСА_3 , звідки сталося залиття приміщень позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, позовна давність застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Якщо суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими або право позивача взагалі не було порушене, суд відмовляє у позові з цієї підстави, не застосовуючи строк позовної давності, у зв`язку з чим суд не розглядає заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає, що підстави для закриття провадження у справі чітко визначені статтею 255 ЦПК України, відповідно до положень якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Будь-яких обставин, визначених ст. 255 ЦПК України судом не встановлено, у зв`язку з чим клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

При вирішенні заяви сторони відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу та накладення штрафу, суд виходить з положень статті 143 ЦПК України, відповідно до яких заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін. Звернення позивача до суду з позовом з обґрунтуванням своєї правової позиції є реалізацією права на судовий захист та не може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 22, 319, 322, 1166, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.04.2026.

Головуючий І.М.Демченко