Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №504/1422/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1422/26

Провадження №2-о/504/215/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження, якою просив суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи заяви підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 подав заяву про відсутність заперечень щодо поданої заяви.

Учасники процесу повідомлені судом належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість задоволення заяви з наступних підстав:

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що судом встановлено зі змісту свідоцтва про народження виданого 07.01.1981 року.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що судом встановлено зі змісту свідоцтва про народження виданого 25.11.1949 року.

Отже ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами.

Окрім того, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що судом встановлено зі змісту свідоцтва про народження виданого 07.01.1981 року.

Отже ОСОБА_10 є сином ОСОБА_3 , та племінником спадкоємцеві та спадкодавцю.

Його спадкове право захищено правом представлення.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В теперішній час розбіжності у написанні прізвища спадкодавця та спадкоємця унеможливлюють оформлення права на спадщину.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суд приймає до уваги, що заявник вичерпав можливість довести належними доказами факт родинних відносин іншим, позасудовим, способом.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що оскільки всі інші дані в свідоцтві, паспорті, адресній довідці та інших документах заявника повністю співпадають з встановленими судом даними, зазначеними у спірних документах, довідках заявника та інших досліджених документів, спору про право фактично немає, вищезазначені документи на назване право в передбаченому законом порядку не оспорені суд вважає можливим заяву задовольнити та встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі наведеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Встановити юридичний факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Суддя В. К. Барвенко