Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №380/24043/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24043/25 пров. № А/857/3124/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за його позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,

суддя у І інстанції Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 17 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР) про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 № 79635720 щодо стягнення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі №380/24043/25 у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у межах спірних у цій справі правовідносин вимоги до боржника мали зобов`язальний характер, у той час як за Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм вказаного Закону у процесі виконання судового рішення. Виконання постанови державного виконавця про стягнення коштів, у тому числі штрафів не є судовими рішеннями, тому питання їх виконання не регулюється Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 № 4901-VI.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке просило таке скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ГУ ПФУ штрафу не було взято до уваги, що боржником є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому державним виконавцем безпідставно винесено постанову від 13.11.2025 ВП № 79635720. Вважає, що судом неповністю досліджено докази, що мають значення для справи.

Представник ГУ ПФУ у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.

Представник ВПВР, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №380/19487/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 75% на 70% від відповідних грошових сум грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення.

18.05.2022 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/19487/21 про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду 29.07.2022 державним виконавцем ВПВР Тарабан О.О. відкрито виконавче провадження №69397325 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/19487/21, виданого 18.05.2022. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

29.11.2022 відповідачем отримано відповідь від ГУ ПФУ, у якому зазначено, що рішення суду виконане та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення.

04.05.2023 державним виконавцем надіслано вимогу ГУ ПФУ про вичерпну інформацію про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/19487/21 з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.

25.03.2024 державним виконавцем надіслано вимогу начальнику ГУ ПФУ Недзельській Г.В. про вичерпну інформацію щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/19487/21 з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.

03.02.2025 відповідач виніс постанову ВП №69397325, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання виконавчого листа від 18.05.2022 №380/19487/21. Відповідно до вказаної постанови, станом на 03.02.2025 рішення суду не виконано.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 03.02.2025 №69397325, звернувся до суду із позовом.

Вказані обставини були встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25, яке набрало законної сили, тому вони на підставі частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25 за позовом ГУ ПФУ до ВПВР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 380/2932/25 – без змін.

На підставі вказаної постанови від 03.02.2025 №69397325 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн головним державним виконавцем ВПВР винесено постанову від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Іншою постановою від 21.11.2025 виконавчий документ, а саме постанову від 03.02.2025 №69397325 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн, повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Вважаючи постанову від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720 з виконання постанови ВПВР про стягнення з позивача штрафу у розмірі 5100 грн протиправною, ГУ ПФУ звернулося до суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачено пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (абзац 1 частини 4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини 5 статті 19 Закону № 1404-VІІІ визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ).

Як передбачено частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з пунктом 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення суду самостійно та за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Аналізуючи наведені норми Закону № 1404-VІІІ, апеляційний суд дійшов висновку, що порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та штрафів за невиконання рішення суду регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у справі, що розглядається, є постанова ВПВР від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720 з виконання постанови ВПВР від 03.02.2025 №69397325 про накладення на ГУ ПФУ штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн.

Позивач в обґрунтування вимог покликається на те, що ним було повністю виконане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №380/19487/21, яким зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення. Підсумок пенсії з надбавками з 01.01.2018 становив - 15842,10 грн, та не обмежувався максимальним розміром. Отже, позивачем судове рішення виконано відповідно до резолютивної частини судового рішення та відповідно до заявлених позовних вимог.

Разом із тим, суд першої інстанції вірно вказав, що вказані доводи позивача зводяться до його незгоди із постановою про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Проте, вказана постанова від 03.02.2025 ВП №69397325, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, вже була предметом судового розгляду у справі №380/2932/25. Рішенням Львівського адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, у задоволенні позову ГУПФУ до ВПВР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови відмовлено повністю.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи відсутність встановлення факту протиправності та скасування постанови про накладення штрафу від 03.02.2025 у виконавчому провадженні №69397325, на підставі якої було винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 ВП № 79635720 щодо її виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ПФУ.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №380/24043/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 16 квітня 2026 року.