Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №300/1051/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1051/25 пров. № А/857/15581/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Кафарський В.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні і виплаті грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де з 11.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V. Після призначення пенсії за віком 24.01.2025 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач рішенням від 30.01.2025 № 092350008638 відмовився зарахувати їй до стажу працівника освіти посаду – інструктор з фізичної культури, оскільки така не входить до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 № 909, відповідно пенсійний орган відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі 10-ти пенсій. При цьому, вважає, що як працівник, що має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на врахування необхідного педагогічного стажу, має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2025 № 092350008638. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2000 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Переліком № 909 визначено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. Однак, посада інструктора з фізкультури не значиться у Переліку № 909. В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 передбачено, що до посад педагогічних працівників відноситься, зокрема посада інструктора з фізкультури. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що посада «інструктор з фізкультури», яку займала позивач, не дає права на пенсію за вислугу років та, як наслідок, на виплату грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є необґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що грошова допомога надається особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, мають страховий стаж (чоловіки – 35 років, жінки – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. При цьому, вказує, що посада інструктора з фізкультури не входить до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. З огляду на зазначене, позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу з 11.10.2024 призначено пенсію за віком та, відповідно, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 15).

Після призначення пенсії за віком, позивач 24.01.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення грошової допомоги та її виплати відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2025 № 092350008638, за результатами розгляду наданих документів з`ясовано, що посада інструктора з фізкультури не входить до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Враховуючи вказане, відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії., тобто в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій (а.с. 20).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі – Перелік № 909).

Так, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 05.09.1984 (а.с. 10-14), судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 :

- 01.09.1984 після закінчення Івано-Франківського республіканського технікуму фізичної культури на підставі наказу № 16 прийнята у Дитячу юнацьку спортивну школу (ДЮСШ) при профкомі Надвірнянського лісокомбінату на посаду тренера;

- 25.08.1988 на підставі наказу № 16 звільнена з роботи за власним бажанням;

- 05.12.1989 на підставі наказу № 55/к прийнята на роботу у відділ народної освіти Надвірнянського районного виконавчого комітету на посаду учитель фізичної культури;

- 12.06.1990 на підставі наказу № 408/к звільнена з роботи у зв`язку переводом у дитячий садок Надвірнянського лісокомбінату;

- 15.06.1990 на підставі наказу № 298/к прийнята на роботу у дитячий садок Надвірнянського лісокомбінату на посаду інструктора з фізичної культури і спорту;

- 30.06.1995 на підставі наказу № 262-к звільнена з роботи по переводу у райвно Надвірнянського райвиконкому;

- 01.07.1995 на підставі наказу № 32-к прийнята на роботу у дитячий садок «Квітка Карпат» райвно Надвірнянського райвиконкому на посаду інструктора з фізичного виховання;

- 09.04.1998 на підставі наказу № 59 встановлено кваліфікаційну категорію «вихователя»;

- 01.11.2000 на підставі наказу № 107/з призначена вихователем та інструктором з фізкультури;

- 01.04.2003 на підставі наказу № 14 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст-вихователь»;

- 01.09.2003 на підставі наказу № 6 переведено працювати на посаду вихователя;

- 28.03.2008 на підставі наказу № 28 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст»;

- 01.09.2011 на підставі наказу № 62 призначена вихователем та інструктором з фізкультури;

- 26.03.2018 на підставі наказу № 29 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст», встановлено 9-тий тарифний розряд;

- 29.03.2024 па підставі наказу № 37 присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії інструктор з фізкультури».

Згідно розрахунку стажу, всі вказані періоди зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача, при цьому, періоди роботи з 15.06.1990 по 30.06.2024 (тобто періоди, включаючи ті, протягом яких позивач працювала інструктором з фізкультури) зараховані як стаж працівника освіти (а.с. 15).

При цьому, загальний такий стаж позивача працівником освіти становить більше 30 років.

Колегія суддів звертає увагу, що Переліком № 909 визначено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Тобто, посада інструктора з фізкультури не значиться у Переліку № 909.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 передбачено, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу І і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 віднесено посаду інструктора з фізкультури до посад педагогічних працівників.

Судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження стажу педагогічної діяльності та для підтвердження права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 надала пенсійному органу:

архівну довідку № Б-3/06-07 від 22.01.2025, видану Державним архівом Івано-Франківської області (а.с. 16);

архівну довідку № Б-36/06-07 від 22.01.2025, видану Державним архівом Івано-Франківської області, якою підтверджено, що на час роботи позивача у Надвірнянському лісокомбінаті, такий відносився до державної власності (а.с. 17);

довідку № 08/01-26 від 21.01.2025, видану Надвірнянським ЗДО (ясла-садок) «Квітка Карпат», якою підтверджено, що посада інструктор з фізкультури відноситься до педагогічної (а.с. 18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що посада «інструктор з фізкультури», яку займала позивач, не дає права на пенсію за вислугу років та, як наслідок, на виплату грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що позивачу з 11.10.2024 призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фону України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, колегія суддів зауважує, що в даному випадку така відмова відповідача оформлена у вигляді рішення від 30.01.2025 № 092350008638, яке позивач не просить скасувати.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо протиправності висновків відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , для належного способу відновлення порушеного права позивача, слід визнати протиправним і скасувати рішення від 30.01.2025 № 092350008638, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не оскаржене, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 300/1051/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська