Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №380/10804/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10804/24 пров. № А/857/21260/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Кисильова О.Й.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач-2) в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у перерахунку пенсії та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії по особовому рахунку від 30.04.2024 № 133850016597; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи у пансіонаті «Верховина» Михайлівського гірничозбагачувального комбінату з 01.07.1991 до 21.01.1999 на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 29.03.1983; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з моменту призначення пенсії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії. 30.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області рішенням № 133850016597 про відмову в перерахунку пенсії повідомив, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 01.01.1992 до 21.01.1999, оскільки підприємство, на якому він працював, розташоване на території російської федерації. Вважає, що спірним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області порушило його законні права та інтереси, оскільки це рішення ґрунтується на безпідставних мотивах та не відповідає критеріям правомірності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.04.2024 № 133850016597 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 до 21.01.1999 у пансіонаті «Верховина» Михайлівського гірничозбагачувального комбінату, та повторно розглянути заяву від 22.04.2024 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пенсійні права громадян України, що виникли відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, після виходу України із цієї Угоди, тобто після 29.11.2022, не втратили своєї сили у розумінні ч. 2 ст. 13 цієї Угоди від 13.03.1992. Таким чином, наведені положення Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому, обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу при призначенні пенсії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав–учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 № 1328, якою постановлено вийти із зазначеної Угоди, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. З 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді. З огляду на вищевикладене, на думку пенсійного органу, при обчисленні страхового стажу, набутого після 31.12.1991 на території російської федерації, норми Угоди не можуть бути застосовані. Страховий стаж обчислюється відповідно до положень статті 24 Закону № 1058-IV. Зазначає, що підприємство, на якому працював позивач у спірні періоди, юридично зареєстроване та фактично знаходиться на території російської федерації, у зв`язку з чим, вищезазначений період роботи зарахувати до страхового стажу позивача немає підстав. Також апелянт зауважує, що загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення» чітко визначено засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене,тому в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 18.04.2024 отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Трудова діяльність ОСОБА_1 підтверджена наявною у матеріалах справи копією трудової книжки від 29.03.1983 серії НОМЕР_2 , зокрема, відповідно до записів № 11-13, позивач у період з 01.07.1991 до 21.01.1999 працював у пансіонаті «Верховина» Михайлівського гірничозбагачувального комбінату».

22.04.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії (допризначення у зв`язку із наданням додаткових документів) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 22.04.2024 про призначення пенсії, визначене Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

30.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення № 133850016597 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, зазначивши, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано, відповідно до трудової книжки від 29.03.1983 серії НОМЕР_2 , періоди роботи з 01.01.1992 до 21.01.1999, оскільки заявник працював на підприємстві, яке розташоване на території російської федерації.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.04.2024 № 133850016597 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 до 21.01.1999 у пансіонаті «Верховина» Михайлівського гірничозбагачувального комбінату, та повторно розглянути заяву від 22.04.2024 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі – Закон № 1058-ІV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2014 № 280).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі – Угода від 13.03.1992) встановлено правила обчислення розміру пенсій.

За правилами ст. 1 ст. 6 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Призначення пенсії громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугою років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах – учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до ст.7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода від 13.03.1992 поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).

При встановленні права на пенсію необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13.03.1992), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (ст. 10 Угоди від 13.03.1992).

Частиною 2 ст.13 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 передбачено вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

23.12.2022 набув чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Отже, пенсійні права громадян України, що виникли відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, після виходу України із цієї Угоди, тобто після 29.11.2022, не втратили своєї сили у розумінні ч. 2 ст. 13 цієї Угоди від 13.03.1992.

Таким чином, наведені положення Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому, обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача-2 про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в російській федерації з огляду на припинення дії Угоди, вважає необґрунтованими, оскільки у спірний період вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Відтак, колегія суддів наголошує, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне рішення від 30.04.2024 № 133850016597 про відмову у перерахунку пенсії позивача не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розумності та пропорційності, з огляду на що є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що у справі, що розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Херсонській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.

Тому дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, яким, у цьому випадку, є Головне управління ПФУ в Херсонській області.

До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 до 21.01.1999 у пансіонаті «Верховина» Михайлівського гірничозбагачувального комбінату, та повторно розглянути заяву від 22.04.2024 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 380/10804/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська