Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №443/1177/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 443/1177/23 пров. № А/857/25058/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року (головуючий суддя Брильовський Р.М. м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 443/1177/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 15.05.2023 №134840010483 ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 11.07.1988 в Львівському середньому професійно-технічному училищі № 58, період роботи з 13.07.1988 по 30.12.2003 у Жидачівській районній друкарні, з 30.12.2003 по 01.07.2008 в ТзОВ «Жидачівська друкарня» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1988; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.

ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в якій просила суд зобов`язати суб`єкта владних повноважень (Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області), не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати, та зобовґязати Львівський окружний адміністративний суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі № 443/1177/23, прийняти нову ухвалу, в якій зобов`язати Відповідача суб`єкта владних повноважень (Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області), не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 443/1177/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 15.05.2023 №134840010483 ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 11.07.1988 в Львівському середньому професійно-технічному училищі № 58, період роботи з 13.07.1988 по 30.12.2003 у Жидачівській районній друкарні, з 30.12.2003 по 01.07.2008 в ТзОВ «Жидачівська друкарня» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1988; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.

30.05.2025 р. Позивач звернулась з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 443/1177/23 шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області), не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтована приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою відмови у задоволені заяви, як зазначено в ухвалі суду є те, що відповідно до даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 виконавчий лист не отримувала, отже у державну виконавчу службу не зверталась.

Таким чином, спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому ст.ст. 287, 382 та 383 КАС України, однак станом на час постановлення цієї ухвали, суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбачені статтею 382 КАС України.

З поданої позивачем заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За нормами статті 381-1 КАС України (в реакції згідно з Законом № 4094-ІХ від 21.11.2024) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії суд першої інстанції, судячи з вищенаведеного, не керувався нормами статті 382 Заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в реакції згідно з Законом № 4094-ІХ від 21.11.2024.

Адже в абзаці другому частини 1 ст. 382 КАСУ чітко вказано, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Ще однією підставою для відмови у задоволенні заяви служить твердження суду першої інстанції про те, що відповідно до даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 виконавчий лист не отримувала, отже у державну виконавчу службу не зверталась.

Однак, в цій же статті 382 КАСУ в частині 4 законодавець чітко зазначив, що «Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви».

Також 19 грудня 2024 року, набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень». У розділі II ч. 2 цього Закону наголошується, що «Справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Вважає, що вказана справа підпадає під визначений в абзаці 2 частини 1 статті 382 КАС України перелік справ, в яких суд зобов`язаний встановити судовий контроль у випадку звернення позивача з відповідною заявою.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Як уже зазначалось вище Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 443/1177/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 15.05.2023 №134840010483 ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 11.07.1988 в Львівському середньому професійно-технічному училищі № 58, період роботи з 13.07.1988 по 30.12.2003 у Жидачівській районній друкарні, з 30.12.2003 по 01.07.2008 в ТзОВ «Жидачівська друкарня» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1988; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження, що полягає у сукупності дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Оскільки, відповідно до даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 виконавчий лист не отримувала, отже у державну виконавчу службу не зверталась, то суд першої інстанції вважав, що суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбачені статтею 382 КАС України, а з поданої позивачем заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Проте суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).

Зазначене вище свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частини 1 та 4 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно положень ч. 1, 2, 3 статті 381-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Як уже зазначалось вище рішення суду у даній справі про задоволення позову ОСОБА_1 постановлено судом першої інстанції 14 листопада 20203.

Позивачка 27 травня 2024 року зверталась до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, яка ухвалою суду від 11 червня 2024 року була повернута заявниці.

Відповідно ОСОБА_1 , повторно, 14.06.20204 року подала аналогічне клопотання про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, однак ухвалою суду першої інстанції від 05 липня 20204 року у задоволення такого було відмовлено

Враховуючи вказане вище, а саме, тривалий строк по невиконанню рішення суду від 14 листопада 2023, та ту обставину, що ОСОБА_1 неодноразово просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, дають підстави вважати, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області), не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення слід задовольнити, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, бо апелянт просила зобовґязати Львівський окружний адміністративний суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі прийняти нову ухвалу про задоволення її заяви. .

При цьому відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви(ч.4 ст. 382 КАС України), однак суд, постановляючи ухвалу, помилково покликався саме на відсутність виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права, а заву про встановлення судового контролю слід задовольнити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329, ст. 382, ст. 382-1 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №443/1177/23 - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати суб`єкта владних повноважень (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), не на користь якого ухвалене рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 443/1177/23 подати до Львівського окружного адміністративного суду у місячний строк звіт про виконання цього судового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко