Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №160/36757/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 рокуСправа №160/36757/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням підвищення розміру пенсії за віком за більш пізній вихід на пенсію;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення розміру пенсії за віком, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію - у розмірі 14,5 %, починаючи - з 26 липня 2023 року, та у зв`язку з цим провести виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останній прийняв рішення з більш пізнього віку отримувати пенсію, тобто здійснити більш пізній вихід на пенсію. 26 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача із особистою заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058- IV. Позивачу було відмовлено і він не погодившись з вказаними діями пенсійного органу, звернувся до суду. На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №160/24007/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсію було призначено позивачу з 26.07.2023, однак пенсійним органом при розрахунку пенсії за віком позивачу не було враховано положення ч. 1 ст. 29 Закону № 1058-IV про застосуванням підвищення розміру пенсії за віком за більш пізній вихід на пенсію. З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, що й стало підставою для звернення до суду.

29.12.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2252/26), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за приписами статті 29 Закону №1058 обов`язковою умовою для одержання пенсії у підвищеному розміру є досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років), та продовження праці та одержання пенсії з більш пізнього віку, тобто після досягнення 60 років. З огляду на те, що позивачу призначена пенсія до досягнення ним віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, відсутні підстави для застосування підвищення розміру пенсії.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 17.04.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

26.07.2023 ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.08.2023 № 046350013617 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 № 160/24007/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350013617 від 03 серпня 2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. на підставі заяви про призначення пенсії №5275 від 26 липня 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 21.11.1993р. по 29.10.1998р. в ПП фірма «ТSІ»; з 01.01.2004р. по 30.12.2005р. в ТОВ фірма «Хімреактив» та з 03.01.2006р. по 22.08.2013р. в ТОВ фірма «Хімреактив», а також зарахувати до його страхового стажу періоди його роботи за Списком №1 у загальній кількості 3 роки 2 місяці 2 дні відповідно до абз.10 ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. із розрахунку за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково по одному року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26 липня 2023 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до страхового стажу ОСОБА_1 були зараховані відповідні періоди роботи та призначено пенсію за віком з 26.07.2023.

Пенсійним органом при розрахунку пенсії за віком позивачу не було враховано положення ч. 1 ст. 29 Закону № 1058-IV про застосуванням підвищення розміру пенсії за віком за більш пізній вихід на пенсію, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом виходить з наступного.

Так ст. 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон № 1058).

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із статтею 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім такого випадку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Відповідно до статті 29 Закону № 1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Підвищення розміру пенсії відповідно до частини першої цієї статті не встановлюється за неповний місяць страхового стажу, а також у разі призначення за нормами цього Закону пенсії особам, яким раніше призначалася пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком.

Згідно матеріалів справи, на час подання заяви на призначення пенсії (26.07.2023) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повних 59 років.

Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 30.06.2023, страховий стаж позивача складає 33 роки 06 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком № 1 (Ст.14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п. а-в) — 03 роки 02 місяці 04 дні, що дає право позивачу на зменшення пенсійного віку на три роки, тобто призначення пенсії після досягнення 57 річного віку.

На підставі норм статті 45 Закону № 1058 та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 160/24007/23, що набрало законної сили 04.06.2025, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з дати його звернення з заявою за призначенням пенсії, тобто з 26.07.2023.

За приписами статті 29 Закону №1058 обов`язковою умовою для одержання пенсії у підвищеному розміру є досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років), та продовження праці та одержання пенсії з більш пізнього віку, тобто після досягнення 60 років.

З огляду на те, що позивачу призначена пенсія до досягнення ним 60 річного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат між сторонами зі сплати судового збору у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17.04.2026.

Суддя О.В. Царікова