Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №758/17288/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17288/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся представник ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №25/02-25/11 від 25 лютого 2025 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування вимог вказує, що 25 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №25/02-25/11 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 25500 грн. Згідно вказаної постанови вбачається, що 25 лютого 2025 року позивач відмовився проходити військово-лікарську комісію, тим самим порушив норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порушив норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», норми Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», норми Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», норми Наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 602 «Про затвердження Положення про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України», норми Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560) та норми Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487). Проте, 25 лютого 2025 року позивач особисто з`явився до Головного корпусу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Подільського району міста Києва з метою проходження військово-лікарської комісії. У ході обстеження позивач був оглянутий лікарями-фахівцями, зокрема хірургом, отоларингологом, психіатром, офтальмологом, невропатологом та терапевтом. Факт проходження медичного огляду підтверджується скріншотами з медичної інформаційної системи для закладів охорони здоров`я «HELSI», а також письмовими результатами медичного обстеження внесеними до Картки обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), які підписані відповідними лікарями та секретарем ВЛК із проставленням належних печаток. Крім того картка професійно-психологічного відбору кандидата датована 25.02.2025 була особисто підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, доступному через електронний кабінет у мобільному застосунку «Резерв+», відображено відомості про проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), зокрема постанову про визнання особи придатною до військової служби, з датою медичного огляду 25 лютого 2025 року. Разом з тим, ні у постанові, ні у матеріалах справи не наведено належних доказів, які б підтверджували факт відмови позивача від проходження медичного огляду. Відсутні акти про відмову, пояснення свідків чи інші документи, які б достовірно підтверджували такі обставини. Формулювання у постанові зводяться виключно до констатації факту «відмови» без будь-якої деталізації, що не може бути достатнім доказом для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу не надали можливості викласти свої пояснення чи зауваження, внаслідок чого у документі вони відсутні. У самій постанові не наведено опису конкретних обставин, які могли б пояснити підстави для її винесення. Вона не містить даних, що дозволяли б зрозуміти, у чому саме полягало правопорушення, а тому виглядає неповною та складеною з порушенням установленого порядку. В присутності позивача протокол не складався, про місце і час розгляду справи його не повідомляли, розгляд адміністративної справи відбувся за його відсутності, оскаржувана постанова за адресою його місця проживання не надходила, що вказує на протиправність такої постанови. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Будзан Л.Д. Справу передано судді 31 жовтня 2025 року.

03 листопада 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач та представник позивача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін до суду не зверталися.

Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін до суду не звертався. Відзив на позов зі сторони відповідача до суду не надходив.

Треті особи письмових пояснень до суду не надіслали.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №25/02-25/11 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КупАП та накладено на нього штраф у сумі 25500 грн.

14 жовтня 2025 року головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79242075 з примусового виконання постанови №25/02-25/11, виданої 25.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51000,00 гривень.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок), взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Згідно з ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Виходячи з матеріалів справи та враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 25 лютого 2025 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).

Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Отже, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме: військовозобов`язаний, прибувши до приміщення ВЛК для проходження лікарського огляду, відмовився проходити військово-лікарську комісію, чим порушив норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порушив норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», норми Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», норми Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», норми Наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 року № 602 «Про затвердження Положення про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України», норми Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560) та норми Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2025 року позивач особисто з`явився до Головного корпусу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Подільського району міста Києва з метою проходження військово-лікарської комісії.

У ході обстеження позивач був оглянутий лікарями-фахівцями, зокрема терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором та психіатром, що підтверджуся скріншотами з медичної інформаційної системи для закладів охорони здоров`я «HELSI» та копією результатів медичного обстеження внесеними до Картки обстеження та медичного огляду, які підписані відповідними лікарями та секретарем ВЛК із проставленням належних печаток.

Крім цього, згідно витягу із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 25.02.2025 та є придатним до служби.

Також до матеріалів справи долучено копію картки професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_1 від 25 лютого 2025 року, яка підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Вищевказане суперечить викладеним обставинам в постанові № 25/02-25/11 від 25 лютого 2025 року, та не спростовується відповідачем. При цьому, відповідач не надав до суду відповідний акт про відмову позивача від проходження ВЛК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки викладена в постанові об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення не підтверджується жодними доказами та не відповідає обставинам у справі.

Також, суд, звертає увагу, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Суд зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Суд враховує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості підготуватися до розгляду справи та надати свої докази.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №25/02-25/11 від 25 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25500 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Рішення складено 17.03.2026.

Суддя Л.Д. Будзан