Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №398/2194/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2194/26

провадження №: 3/398/525/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" квітня 2026 р. м.Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Голосеніна Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області стосовно

неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року о 15:20 год. у Кіровоградській області, с.Звенигородка, вул.Центральна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, днз НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

В той же день і час у Кіровоградській області, в с.Звенигородка, вул.Центральна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, днз НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП.

Також, того ж дня о 15:20 год. у Кіровоградській області, с.Звенигородка, вул.Центральна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, днз НОМЕР_1 , та не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, натомість продовжив рух, чим порушив п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 вину у вчинених правопорушеннях визнав у повному обсязі, зазначив, що не працює, навчається у школі та власного доходу немає.

Законний представник ОСОБА_1 – мати ОСОБА_2 також зазначила, що вона не працює та на її утримання знаходиться ще одна дитина, яка є інвалідом. Її син вперше притягується до адміністративної відповідальності, тому просила сина не карати та застосувати до нього заходи впливу у вигляді попередження.

ОСОБА_1 роз`яснені права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст.268 КУпАП та ст.ст.10,63 Конституції України в присутності законного представника матері – ОСОБА_2 .

Вислухавши правопорушника та його законного представника, дослідивши протоколи у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно зп.1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно п.2.1-а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.1.ґ ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Пунктом 2.4 ПДР України зазначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630254 від 02.04.2026 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630241 від 02.04.2026 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630249 від 02.04.2026 року, поясненнями ОСОБА_1 , довідкою Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 03.04.2026 року, відеозаписом із бодікамер патрульних поліції, що є додатком до протоколів серії ЕПР1 №630254 від 02.04.2026 року, ЕПР1 №630241 від 02.04.2026 року, ЕПР1 №630249 від 02.04.2026 року.

Зазначені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності і кожна ця обставина, як окрема, так і у сукупності з іншими, є по суті складовою адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, вік правопорушника, ступень його вини та наслідки вчиненого правопорушення, майновий стан.

Згідно з ч.2 ст.13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Судом також враховується той факт, що ОСОБА_1 вперше притягається до адміністративної відповідальності, вчинені ОСОБА_1 протиправні дії не призвели до тяжких наслідків, а також той факт, що ОСОБА_1 не працює та не має самостійного доходу.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення передбачених ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративні правопорушення, передбаченими ст.34 КУпАП, суд визнає вчинення правопорушення неповнолітнім та щире каяття.

Визначаючи вид адміністративного стягнення суддя враховує, положення статті 12 КУпАП, яка зазначає, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, та положень статті 13 КУпАП, яка зазначає, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, можуть застосовуватися заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене та особу неповнолітнього правопорушника, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, приходжу до переконання, що до правопорушника слід застосувати захід впливу, а не покарання за вчинене правопорушення.

Враховуючи, що факт скоєння правопорушення знайшов своє підтвердження у суді, керуючись ст. 24-1 , 12, 13, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід впливу у вигляді - попередження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.В.Голосеніна