Рішення від 23 листопада 2025 р. у справі №160/23047/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 рокуСправа №160/23047/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1), що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 5 п. «А» Розкладу хвороб Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 та про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних;

- зобов`язати відповідача-1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за результатами проведеного медичного огляду ВЛК від 09.09.2020 р. та про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач-2), що полягають у постановці позивача на військовий облік військовозобов`язаних, після визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.5 п.«А» Розкладу хвороб Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК від 09.09.2020р. та про перебування позивача на військовому обліку;

- зобов`язати відповідача-2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо скасування статусу «порушень правил військового обліку», у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача 09.09.2020 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, проте відповідачем-1 не внесено відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Разом з тим, відповідачем-2 протиправно взято позивача на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.

Представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.09.2025 вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішення у цій справі.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що відповідно до інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач з 23.04.2025 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 втратив право на доступ до облікової картки Позивача. Має порушення правил військового обліку, а саме: має висновок військово-лікарської комісії, «непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час» та не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП. У наявній особовій справі позивача підстав для виключення з військового обліку ОСОБА_1 немає, так як виключення з в/обліку оформлюється на підставі рішення ВЛК після встановлення непридатності та затвердження такого висновку Регіональною комісією ВЛК - згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402 (із змінами) - свідоцтва про хворобу. Свідоцтво про хворобу з визнанням непридатності до військової служби лейтенанта запасу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило. Для вирішення питання, щодо внесення будь-яких змін до Реєєстру призовників, військовозобов`язаний та резервісті, позивачу необхідно особисто звернутися до ТЦК та СП, у якому він перебуває на військовому обліку, або стати на військовий облік за місцем фактичного мешкання (реєстрації).

Відповідачем-2 до суду подано письмові пояснення на позовну заяву, в обґрунтування яких заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що позивачу засобами поштового зв`язку направлено виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 29.06.2025. У формі 20 на поштовому конверті, який повернувся відправнику зазначено: адресам відсутній за вказаною адресою. Відповідач-2 вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття за викликом ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зв`язку з порушенням правил військового обліку, що полягало в неприбутті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 29.06.2025 дані про вказане порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Представником позивача подано відповідь на відзив та заяву, за змістом яких підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, 09.09.2020 виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 як такий, що визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 №381 від 09.10.2020 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.5а, графи 3 Розкладу хвороб і фізичних недоліків наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

Відповідно до сформованого у застосунку «Резерв+» військово-облікового документу позивач перебуває на обліку з 23.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявна інформація: «постанова ВЛК 11.09.2020 – непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

13.06.2025 відповідачем-1 листом №1357 на адвокатський запит від 03.06.2025 повідомлено, що лейтенант запасу ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , відомості про виключення з військового обліку до ЄДРВР не вносились, підстав для виключення з військового обліку немає, свідоцтво про хворобу з визнанням непридатності до військової служби лейтенанта запасу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило.

19.06.2025 відповідачем-2 листом №783 на адвокатські запити від 03.06.2025 та від 05.06.2025 повідомлено, що для опрацювання викладених у запиті обставин ОСОБА_1 має особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 в робочі дні та години з оригіналами відповідних документів, попередньо зареєструвавшись на сайті Міністерства оборони України. Згідно з приписами Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційно.

21.07.2025 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України листом №598/4/17273 на адвокатський запит повідомлено, що медичні документи громадянина ОСОБА_1 до ЦВЛК ЗС України не надходили та відповідно не розглоядались.

28.07.2025 18 Регіональною військово-лікарською комісією листом №840-з на адвокатський запит від 15.07.2025 повідомлено, що медичні документи та довідка ВЛК №381 від 09.10.2020 від ІНФОРМАЦІЯ_9 не надходили та інформація щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних в РТЦК та СП не входить до повноважень регіональних військово-лікарських комісій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (стаття 2 Закону №1951-VIII).

Згідно із статтею 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону №1951-VIII).

Відповідно до ст.9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487.

Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого:

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд враховує, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» так і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487, покладає обов`язок на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В пункті 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Як зазначено судом вище, 09.09.2020 року проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 та визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №381 від 09.10.2020 та записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020.

Водночас, згідно інформації сформованої у застосунку «Резерв+» військово-облікового документу, позивач перебуває на обліку з 23.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявна інформація: «постанова ВЛК 11.09.2020 – непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

З приводу цього суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зробив правовий висновок про те, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону №2232-XII Верховний Суд виснував, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У постанові від 11.08.2025 по справі №640/21967/22 Верховний Суд зробив правовий висновок, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, оскільки позивача виключено з військового обліку 09.09.2020 року, про що підтверджується записом у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020, у відповідача-2 були відсутні правові підстави для постановки (взяття) позивача на військовий облік.

Також, суд бере до уваги, що на запит представника позивача надано відповідь Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не розгляду медичних документів громадянина ОСОБА_1 , оскільки такі не надходили.

Крім того, 18 регіональною військово-лікарською комісією листами у відповідь на запити представника позивача повідомлено, що медичні документи та довідка №381 від 09.10.2020 від ІНФОРМАЦІЯ_9 не надходили.

З огляду на викладене, дії відповідача-2 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 протиправні.

Окрім того, відповідач-1 зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключений з військового обліку», що зроблено не було.

Суд вважає, що зазначеною бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які останній має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача-1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку, на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020, згідно із якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є протиправною.

Таким чином, відповідач-1 всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку.

Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для нього у майбутньому.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за результатом проведеного медичного огляду ВЛК від 09.09.2020, суд виходить з наступного.

Згідно із Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно із п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача-1 у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Підсумовуючи викладене вище, належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача-1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо позивача про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно позивача щодо скасування статусу «Порушень правил військового обліку», у зв`язку з відсутністю у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.

Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач вчасно не уточнив персональні данні, вважається таким, що порушив вимоги Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" не є відомостями, які вносяться до Реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності останнього відсутній.

Оскільки за приписами частини восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме відповідача, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вчинити певні дії.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними й дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції 0.0.4481827181.1 від 01.08.2025 у розмірі 1211грн. 20коп. та платіжної інструкції 0.0.4505457689.1 від 18.08.2025 у розмірі 1211грн. 20коп., а також платіжної інструкції 1.323601987.1 від 24.09.2025 у розмірі 908грн. 40коп.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3330грн. 80коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 62’ 985грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду не надано жодного доказу.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не підтверджено та не доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу в данній справі, а тому суд не вбачає підстав покласти на відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62’ 985грн. 00коп.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 10.09.2020.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 3330грн. (три тисячі триста тридцять)грн. 80коп., а саме: по 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять)грн. 40коп. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська