Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №640/26560/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/26560/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.А. Борискін

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі Красновій О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на скаргу від 04 березня 2019 року та зобов`язання надати відповідь (а.с.1-4).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто позивачу ОСОБА_1 (а.с.14-15).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року про повернення позовної заяви, а справу №640/26560/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.36-38).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.59-60).

На виконання вимог частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 16 липня 2024 року №3863-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, у зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/26560/20 передано на розгляд та вирішення Рівненському окружному адміністративному суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на скаргу від 04 березня 2019 року. Зобов`язано Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу ОСОБА_1 від 04 березня 2019 року та надати відповідь (а.с.68-70).

27 травня 2025 року на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в сумі 5807 грн (а.с.72-73).

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. та витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 127 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 10 червня 2021 року по справі №820/479/18 та від 22 червня 2022 року по справі №380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу становить сума у розмірі 3000 грн. Крім того, стягнуто поштові витрати у сумі 127 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, ОСОБА_1 29 червня 2025 року (трекінг поштового відправлення №0410600699567) подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу та стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5680,00 грн.

Апелянт зазначає, що Рівненський окружний адміністративний суд від 29 травня 2025 року самостійно зменшивши заявлену суму, порушив принцип змагальності сторін при вирішенні питання розподілу витрат, оскільки були законні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5680 грн.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції від 29 травня 2025 року в адміністративній справі №640/26560/20, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного.

За приписами частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статі 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну допомогу позивачем ОСОБА_1 надано до суду: акт про надання юридичних послуг від 22 лютого 2022 року; договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №01/10 від 01 жовтня 2020 року; акт надання-приймання юридичних послуг від 22 травня 2025 року; договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19 травня 2025 року.

З актів про надання юридичних послуг від 22 лютого 2022 року та від 22 травня 2025 року вбачається, що адвокатом Панченко Олександром Віталійовичем та Адвокатським бюро «Смирнов та партнери» позивачу надано професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5680,00 грн в період з 01 жовтня 2020 року по 22 травня 2025 року.

На підтвердження оплати у сумі 127 грн за поштову кореспонденцію на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва та відповідача у цій справі позивачем надано копії фіскальних чеків.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду доходить до висновку, що підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5680 грн відповідно до актів приймання-передачі юридичних послуг від 22 лютого 2022 року та від 19 травня 2025 року.

Будь-яких заперечень щодо розміру витрат відповідач до суду першої інстанції не подавав.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «…відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20, від 21 березня 2025 року у справі № 520/1405/22.

Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат, проте допущено помилку у визначенні розміру суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що в свою чергу є підставою для зміни додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №640/26560/20.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №640/26560/20 - змінити шляхом збільшення суми стягнення витрат на правничу допомогу з « 3000,00 грн» на « 5680,00 грн», вказавши це в абзаці другому резолютивної частини додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №640/26560/20 - змінити та викласти абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5680,00 грн».

В іншій частині додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №640/26560/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак