Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №522/24346/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/24346/25

Перша інстанція: суддя Науменко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа - Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа - Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Військової прокуратури Південного регіону України №347к від 03.12.2014 про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України з 04.12.2014;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі направлено за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14)..

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції посилаючись на приписи статей 29 та 171 КАС України вважав, що дана справа підлягає передачі за підсудністю Одеському окружному адміністративному суду, оскільки спір за своєю природою є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Не погоджуючись з ухвалою суду Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт звертає увагу на сталу позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, в постанові від 24.09.2025 у справі № 215/3916/24, від 27.06.2024 у справі № 760/2050/23, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18, згідно якої в межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі відповідно до статті 19 КАС України, як наслідок, спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду першої інстанції, апелянт зазначає, що під час постановлення ухвали суд першої інстанції безпідставно посилався на статтю 29 КАС України, якою врегульований порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

У той же час, апелянт просить суд врахувати, що приписи пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України визначають, що якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

За таких підстав, апелянт наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про наявність у нього повноважень щодо передачі справи за підсудністю Одеському окружному адміністративному суду у порядку статті 29 КАС України є помилковим та суперечить наведеним вимогам цивільного та адміністративного процесуальних законів.

Позивач, ОСОБА_1 , своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Положення статті 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно положень статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, приписи наведеної статті свідчать про те, що передача справи з одного адміністративного суду до іншого може бути здійснена тільки в межах адміністративної юрисдикції розгляду справ.

Водночас, колегія суддів враховує, що у справі, яка переглядається, Приморський районний суд м. Одеси установив, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення з посади прокурора та поновлення на цій посаді, тобто у позивача виник спір із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.

Варто зазначити, що спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є публічно-правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до положень статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Указаний перелік підсудних адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам є вичерпним.

Тобто, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби в цьому переліку відсутні.

Отже, постановляючи ухвалу у справі за позовом ОСОБА_1 щодо його звільнення з публічної служби, Приморський районний суд м. Одеси не був адміністративним судом в розумінні статті 20 КАС України та, як наслідок, вирішення цього питання за правилами адміністративного судочинства виходить поза межі його повноважень.

Відтак безпідставним є посилання суду першої інстанції на приписи 29 КАС України, якою врегульований порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

В той же час, варто зазначити, що питання про юрисдикцію суддя вирішує під час відкриття провадження у справі. Якщо судом встановлено, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження, при цьому суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд такої справи.

Такі положення знайшли своє відображення у пункті 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, згідно яких, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Колегія суддів вважає, що в контексті встановлених обставин справи повноваження суду першої інстанції чітко окреслюються наведеними вище положеннями статті 186 ЦПК України, а тому постановлення ухвали про передачу справи із посиланням на приписи статті 29 КАС України виходить за рамки процесуальних дій суду.

Тож колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що ухвала суду Приморського районного суду м. Одеси про направлення справи №522/24346/25 за підсудністю до відповідного окружного адміністративного суду суперечить наведеним вимогам цивільного та адміністративного процесуальних законів.

Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо передачі справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає необхідним наголосити на тому, що відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції визначені статтею 320 КАС України.

Так, згідно наведеної статті підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В даному випадку колегія суддів вважає, що має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про направлення справи зі підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду, відповідно до статті 320 КАС України вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону –задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2026 року – скасувати.

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа - Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі, - направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький