Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №468/2687/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 468/2687/25

Перша інстанція: суддя Янчук С.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.02.2026, м. Баштанка

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючої судді Голуб В.А.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року у справі № 468/2687/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

27.11.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сафронов Юрій Іванович звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № ПС 003911 від 22.07.2025 про накладення адміністративного стягнення суд залишив без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що він дійсно є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ», проте зазначене підприємство не має жодного стосунку ані до товарно-транспортної накладної № 043250 від 20.06.2025, ані до перевезення вантажу. Позивач наголошує, що вказана товарно-транспортна накладна є нікчемною, адже між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» та перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТРАНСКОМ» були відсутні договірні відносини.

Крім того, зазначена товарно-транспортна накладна не містить прізвища, імені та по батькові особи, яка її підписала. Водночас підпис, який міститься в товарно-транспортній накладній, не належить позивачу. Поряд із цим апелянт наголошує, що матеріалами справи підтверджено: вантаж за вказаною товарно-транспортною накладною не завантажувався та не перевозився. Більше того, суд не дослідив лист ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» від 10.10.2025 (засновника СП ТОВ «Трансбалкертермінал»), з якого вбачається, що транспортний засіб марки DAF, д/н НОМЕР_1 згідно з товаро-транспортною накладною № 043250 від 20.06.2025 на територію СП ТОВ «Трансбалкертермінал» до м. Чорноморськ, вул. Сухомлинська, буд. 58, не прибував, розвантаження не здійснювалось.

Також позивач звертає увагу на неналежне повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.

Так, представник Державної служби України з безпеки на транспорті вказує, що саме на підставі відомостей товарно-транспортної накладної, яка містила всі необхідні реквізити, та результатів фактичного зважування транспортного засобу було зафіксовано адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, відповідальність за яке передбачена ст. 132-2 КУпАП. Відповідач зазначає, що відповідальність за ст. 132-2 КУпАП покладається саме на уповноважену особу вантажовідправника, в даному випадку — на директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» Єфименка Ігоря Анатолійовича.

Щодо належного повідомлення відповідач зазначає, що повідомлення-запрошення про розгляд справи було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ», а також на адресу Єфименка Ігоря Анатолійовича, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо підроблення товарно-транспортної накладної відповідач вказав, що позивачем не надано ані звернень до поліції, ані інших доказів на підтвердження цієї обставини.

Враховуючи вищевикладене, представник Державної служби України з безпеки на транспорті просив залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, дійшов наступних висновків.

Так судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2025 фахівцями Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, д/н НОМЕР_1 , із напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 .

За наслідком такого заходу контролю складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 041815 від 20.06.2025, у якому зазначено про перевезення вантажу з порушенням габаритно-вагових норм (п.22.5 Правил дорожнього руху України), а саме: загальна вага склала 62 520 кг., при допустимій 42 000 кг, що становить 48, 85 % перевищення, навантаження на одиночну вісь склало 18 600 кг, при допустимих 11 500 кг, перевищення склало 61, 73 %, навантаження на строєну вісь склало 36 670 кг при допустимих 24 000 кг, перевищення становить 52, 79 %.

З товарно-транспортної накладної № 043250 від 20.06.2025, поданої під час проведення габаритно-вагового контролю водієм транспортного засобу, вбачається, що водій ОСОБА_2 на автомобілі DAF, д/н НОМЕР_1 , із напівпричепом, д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення 47, 300 т сої врожаю 2024 року з м. Одеси до м. Чорноморська, автоперевізник ТОВ «АМАЛЬТРАНСКОМ» (код ЄДРПОУ 43498776), замовник та вантажовідправник ТОВ «АГРО КСТ» (код ЄДРПОУ 45734100), вантажоодержувач СП ТОВ «Трансбалктермінал» (код ЄДРПОУ 24528065). Товарно-транспортна накладна містить підпис відповідальної особи вантажовідправника, чіткий відтиск печатки вантажовідправника ТОВ «АГРО КСТ», підпис водія, номер його водійського посвідчення.

Запрошення керівнику ТОВ «АГРО АСТ» Єфименку І.А. Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області на розгляд справи про порушення законодавства України про автомобільний транспорт за актом № ОАР 041875 на 22.07.2025 направлялось листом від 24.06.2025 з рекомендованим повідомленням на адресу: вул. Стуса Василя, с. Тамарине Баштанського району Миколаївської області, 57316. Водночас поштове відправлення повернулось на адресу відправника з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Також запрошення направлялось листом від 24.06.2025 з рекомендованим повідомленням за адресою ТОВ «АГРО КСТ»: вул. Артилерійська, 18/6, офіс 4.1, м. Миколаїв, 54006. Поштове відправлення повернулось на адресу відправника з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до постанови серії № ПС 003911 від 22.07.2025, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Романенком В.В., Єфименко І.А. як керівник юридичної особи вантажовідправника ТОВ «АГРО КСТ» (ЄДРПОУ 45734100) вніс відомості про масу вантажу до ТТН № 043250 від 20.06.2025, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри понад 30 %, внаслідок чого ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 132-2 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 51 000 грн.

Копія цієї постанови направлялась керівнику ТОВ «АГРО КСТ» ОСОБА_3 листом з рекомендованим повідомленням на адресу: вул. Стуса Василя, с. Тамарине Баштанського району Миколаївської області, 57316. Поштове відправлення повернулось на адресу відправника з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Не погоджуючись із постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вказав, що саме вантажовідправником - ТОВ «АГРО КСТ» відповідно до товарно-транспортної накладної № 043250 від 20.06.2025 внесено відомості про масу вантажу, а тому суд дійшов висновку про правомірності притягнення саме ОСОБА_1 , як уповноваженої особи ТОВ «АГРО КСТ», до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 132-2 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 51-1 Закону України «Про дорожній рух» вантажовідправник зобов`язаний, зокрема вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством.

Частиною 1 ст. 132-2 КУпАП визначено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 4 ст. 132-2 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, апелянт вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» не має жодного стосунку ані до товарно-транспортної накладної № 043250 від 20.06.2025, ані до перевезення вантажу.

Колегія суддів вважає зазначені доводи неспроможними, адже в товаро-транспортній накладній чітко вказано, що вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» із кодом ЄДРПОУ 45734100. Зазначена накладна також містить відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» із кодом ЄДРПОУ 45734100.

Щодо відсутності договірних відносин з перевізником, Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТРАНСКОМ», колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено, що товарно-транспортна накладна виписується виключно на підставі договору про перевезення вантажу, адже така накладна сама по собі є первинним документом.

Крім того, відсутність договірних відносин жодним чином не скасовує обов`язку дотримуватися встановлених законодавством вагових або габаритних параметрів.

Щодо посилання апелянта на те, що підпис, який міститься в товарно-транспортній накладній, не належить позивачу, колегія суддів зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В свою чергу, позивач не був позбавлений можливості забезпечити проведення почеркознавчої експертизи, або заявити відповідне клопотання у суді. Сама лише незгода апелянта з фактами, викладеними в первинних документах, без надання доказів їх спростування, не може бути підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Поряд із цим, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що вантаж за вказаною товарно-транспортною накладною не завантажувався, не перевозився та не прибув до місця призначення, адже під час здійснення габаритно-вагового контролю уповноваженими особами було досліджено як саму накладну, так і проведено фактичне зважування транспортного засобу. Результати такого зважування зафіксовані у відповідному акті, що є належним та допустимим доказом реальності перевезення вантажу та наявності правопорушення.

Крім того, відповідно до акту АБ № 002146 водій транспортного засобу марки DAF, д/н НОМЕР_1 відмовився привести вагові параметри транспортного засобу до нормативів, що призвело до його блокування.

Таким чином, апелянтом не спростовано склад адміністративного правопорушення, зафіксованого у встановленому законом порядку.

Щодо неналежного повідомлення, колегія суддів зазначає, що цей довід повністю спростований матеріалами справи, адже відповідачем повідомлення-запрошення про розгляд справи про адміністративне правопорушення було направлено на всі відомі йому адреси, які офіційно внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО КСТ» із кодом ЄДРПОУ 45734100, а також ОСОБА_3 як засновника товариства).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року у справі № 468/2687/25, - залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2026 року у справі № 468/2687/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко