Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №420/19669/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19669/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року у справі №420/19669/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

19 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №951050103921 від 16.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, призначивши їй пенсію по втраті годувальника у розмірі 11805 грн. щомісячно, що відповідає розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно із статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував за життя її чоловік.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 12 вересня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 (її померлого чоловіка), яку він отримував на день смерті, та виплатити її з часу звернення за призначенням такої пенсії, а саме з 09.05.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років, розмір якої може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії в разі втрати годувальника, а тому позивачка має права на переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розраховану з 50% розміру пенсії, яку отримував її чоловік.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – скаржник, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просило апеляційний суд скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII. Разом з цим, згідно із приписами Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника обчислюється відповідно до вказаного Закону №1058-ІV і базовою величиною для її нарахування є не пенсія, яку фактично отримував померлий годувальник, а саме пенсія за віком померлого годувальника.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги пенсійного органу, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як з`ясовано апеляційним судом та установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 05.01.1973 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років як працівник льотного складу екіпажу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

Згідно до копії свідоцтва про смерть від 17.04.2025 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 .

За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуло ГУ ПФУ в Хмельницькій області, за результатами якого прийнято рішення №951050103921 від 16.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні її з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника.

В якості підстав для відмови відповідачем зазначено про те, що при здійсненні умовного перерахунку пенсії з 09.05.2025 року пенсійним орган дійшов про недоцільність переходу ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки розмір її пенсії зменшується з 4561 грн. 54 коп. до 4396 грн. 40 коп. (а.с.21)

Уважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, та як наслідок у призначенні пенсії по втраті годувальника, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі:

«на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;

на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.».

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №523/13150/16-а, від 01.06.2022 року у справі №620/3519/18.

Матеріалами справи підтверджується, що чоловік позивачки за життя отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до норм Закону №1058-IV вона має право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка має бути розрахована виходячи з 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував її чоловік.

Однак, такі доводи позивачки базуються на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено, що обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснюється виходячи саме з розміру пенсії за віком померлого годувальника.

Стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме:

1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього Закону.

Тобто, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

З огляду на це, та обставина, що ОСОБА_1 пенсії за віком не отримував (а отримував пенсії за вислугу років), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком. Іншого цим Законом не передбачено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачка має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розрахованої з 50% розміру пенсії, яку отримував її чоловік.

Колегія суддів зазначає, що право на пенсію за віком виникає в особи з досягненням нею відповідного віку та гарантоване навіть, якщо особа не реалізувала таке право.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

При цьому, такий вибір особа може зробити за умови, що вона буде належним чином обізнана про свої права та наявність альтернатив у виборі пенсії.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.

Отже, саме органи Пенсійного фонду України повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.

Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на зазначене, за наслідками подання відповідної заяви відповідач повинен роз`яснити особі про можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника відповідно до Закону №1058-IV, якщо ОСОБА_1 має на неї право та проінформувати заявницю про її розмір.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення №951050103921 від 16.05.2025 року, за наслідками проведеного перерахунку пенсії пенсійний орган повідомив позивачку про те, що внаслідок переведення її на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії зміниться у бік зменшення, що в розумінні пенсійного законодавства виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відтак, під час прийняття спірного рішення про відмову в переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника територіальний орган ПФУ діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлені у цій справі позовні вимоги не підлягають задоволенню, відтак, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 року у справі №620/5200/22.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, апеляційним судом установлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до приписів ст. 315, 317 КАС України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року у справі №420/19669/25 - скасувати.

Прийняти у справі №420/19669/25 нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька