Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №420/42916/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42916/25

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 28.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 420/42916/25 про повернення позовної заяви за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 78172310 від 19.11.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Ухвалою судді від 01.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 2422,40 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

12.01.2026 від представника позивача надійшла заява про неможливість подати доказ у встановлені строки. Крім того, позивачем подано клопотання, в якому він просив звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_1 сплату судового збору; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.

Ухвалою судді від 14.01.2026 постановлено задовольнити клопотання представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження процесуального строку; продовжити процесуальний строк для усунення виявлених недоліків на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

26.01.2026 від представника позивача надійшла заява про неможливість подати доказ у встановлені строки, а також клопотання, в якому позивач просить звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір сплату судового збору; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.

Проте ухвалою від 28 січня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення/розстрочення/зменшення розміру сплати судового збору – відмовив. Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправною та скасування постанови – повернув позивачеві.

Не погоджуючись із поверненням позовної заяви представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування незгоди з ухвалою суду від 28 січня 2026 року зазначив, що повернення позовної заяви з формальних підстав, без надання реальної можливості усунути недоліки, є непропорційним обмеженням права на доступ до суду. Апелянт вказує, що вчинив дії, спрямовані на існування об`єктивних обставин (воєнний стан, службові обов`язки, перебування в зоні бойових дій, обмеження доступу до документів тощо), які унеможливлювали своєчасне усунення недоліків, а також відсутність фінансування з боку Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 16 березня 2026 року суд замінив відповідача по справі - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим, м. Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) його правонаступником - Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Колегія суддів зауважує, що тривалість процедури виділення коштів не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Особливості фінансування позивача є звичайними умовами його діяльності, які відомі наперед, та не можуть створювати для суду обов`язок відступити від легітимної необхідності сплати судового збору у строки, визначені законом. Фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок коштів Державного бюджету не є виключною обставиною, яка надає йому переваги порівняно з іншими учасниками справи, оскільки, такий підхід суперечив би принципу рівності сторін.

При цьому, повернення позовної заяви через відсутність доказів сплати судового збору та висновку про відсутність підстав для його відстрочення або звільнення від його сплати, не є обмеженням доступу до суду, оскільки обов`язок сплатити судовий збір є процесуальним обов`язком сторони, яка звертається до суду, а підстави відстрочення та звільнення від його сплати є виключенням із загального правила, що застосовується лише за наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання такого обов`язку.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на позицію Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 18.02.2025 у справі № 560/16696/23, адже у зазначеній справі заявник просив продовжити строк на усунення недоліків. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ухвалою від 14.01.2026 Одеський окружний адміністративний суд продовжив строк на усунення недоліків.

Отже, на переконання колегії суддів, наданий судом першої інстанції строк на усунення недоліків був достатнім для того, щоб виконати вимоги, викладені в ухвалі від 01.01.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що окрім несплати судового збору, позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 містила також інші недоліки, а саме позивачу потрібно було надати клопотання про поновлення пропущеного строку.

Водночас зазначені недоліки апелянтом також не були усунуті, що також є підставою для повернення позовної заяви.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для повернення позовної заяви.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 28 січня 2026 року про повернення позовної заяви - без змін.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 420/42916/25 про повернення позовної заяви - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 420/42916/25 про повернення позовної заяви за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко