Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №420/14604/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14604/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі №420/14604/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕМ ДЖІ ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

09 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ ЕМ ДЖІ ІМПОРТ» (далі – позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500080/2025/000032/2 від 01.04.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500080/2025/000100 від 01.04.2025 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Як стверджувало Товариство, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього. За таких обставин, на переконання позивача, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 11 вересня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕМ ДЖІ ІМПОРТ» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500080/2025/000032/2 від 01.04.2025 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500080/2025/000100 від 01.04.2025 року.

Ухвалюючи означене судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових її значень, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (резервного) методу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (далі – скаржник, митний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту).

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 12 липня 2023 року між ТОВ «СІ ЕМ ДЖІ ІМПОРТ» (далі - покупець) та компанією «DMV INC» (далі - продавець) укладено Договір на купівлю-доставку товару №А12.07, відповідно до предмету якого покупець доручає, а продавець зобов`язується організувати за рахунок покупця послуги з фрахту, а саме транспортування вантажів згідно із правилами міжнародного перевезення, а також організувати за рахунок покупця послуги з придбання товарів, автомобілів, тощо.

Умови перевезення, перевантаження (у разу необхідності), транспортування, вартість послуг продавця, а також інші умови пов`язані з виконанням даного договору, встановлюються за згодою сторін. (а.с.28)

На виконання умов Договору на купівлю-доставку товару №А12.07 від 12.07.2023 року на адресу покупця виставлено інвойс №0094 від 19.01.2025 року, згідно із яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну товару. Так, загальна вартість товару становить 12249 дол. США. В інвойсі також визначено умови поставки товару – СРТ Odesa.

Для проведення митного оформлення товарів, поставлених за Договором на купівлю-доставку товару №А12.07 від 12.07.2023 року декларантом подано до Одеської митниці митну декларацію. (а.с.22 зворотній бік - 27)

Згідно до відомостей графи 42, 43 митної декларації декларантом зазначено метод визначення митної вартості « 1 - основний» – за ціною договору – 12249 доларів США. Умови поставки (графа 20 митної декларації) – СРТ UA ODESA.

При поданні митної декларації декларантом надано Одеській митниці наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №А12.07 від 12.07.2023 року, пакувальний лист №0094 від 19.01.2025 року, рахунок-фактура (інвойс) №0094 від 19.01.2025 року, автотранспортна накладна №3710 від 26.03.2025 року, коносамент від 24.12.2024 року № TYO0653057, декларація про походження товару №0094 від 19.01.2025 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №126/25 від 23.03.2025 року.

За наслідками дослідження документів, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. У зв`язку із зазначеним, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, Товариство зобов`язано надати (за наявності) додаткові документи.

На вимогу митного органу уповноваженою особою декларант подав лист, у якому зазначив про те, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.

01.04.2025 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000032/2. (а.с.19-22)

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності:

1) Згідно до правил Інкотермс, впроваджених Міжнародною торговельною палатою, за умовами поставки CPT саме продавець платить за перевезення товару до зазначеного пункту призначення. В той же час у поданому коносаменті від 24.12.2024 року №TYO0653057 зазначено «FREIGHT PREPAID AS ARRANGED» (оплата фрахту за домовленістю), яке означає, що фрахт тільки має бути сплачено, а це має протиріччя з умовами поставки CPT.

Також в коносаменті зазначено, що «вантаж транзитом в Україну на ризики отримувача». У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Отже, неможливо з`ясувати чи включено продавцем морський фрахт до вартості товару і чи включено покупцем страхування до складових митної вартості.

2) У висновку про якісні та вартісні характеристики товару зазначено, що експерт особисто не приймав участі в огляді товару, який був у вжитку, яке у свою чергу викликає сумніви у достовірності оцінки ринкової вартості товару. Також у розділі «Дослідження» експертом зазначено, що «вартість КТЗ та їх частин" визначається за середніми цінами в країні придбання без врахування витрат на перевезення, страхування та інших супутніх витрат».

У відповідності із вказаним рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації.

Як слідує зі змісту рішення про коригування митної вартості товару, враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів.

Так, згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України:

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом за ціною договору у розмірі 12249 доларів США.

Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивачкою митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як слідує з матеріалів справи, однією з підстав для коригування митної вартості, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що у поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо витрат на транспортування (морський фрахт) з урахуванням умов поставки CPT Odesa, і чи включено покупцем страхування до складових митної вартості.

Так, як установлено судовою колегією та слідує зі змісту інвойсу №0094 від 19.01.2025 року, поставка товару здійснювалася на умовах CPT Odesa.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (Carriage Paid To) (named place of destination), або «Фрахт/перевезення оплачені до» означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення.

При цьому, зі змісту наявного в матеріалах справи коносаменту (BILL OF LADING) від 24.12.2024 року № TYO0653057 слідує, що поставку товару здійснено поза митною територією України (морський фрахт) з порту завантаження OSAKA, JAPAN до порту розвантаження у місті CONSTANTA, ROMANIA. (а.с.14)

У коносаменті BILL OF LADING) від 24.12.2024 року № TYO0653057 міститься посилання про те, що такий документ виданий на умовах «FREIGHT PREPAID AS ARRANGED».

Умовами поставки CPT (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов`язку покупця здійснювати страхування товару. Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін «CPT» зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Згідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати коносамент - це документ, що підтверджує укладення договору морського перевезення і прийняття або навантаження вантажу перевізником, яким останній зобов`язується передати вантаж проти вручення документа.

Крім того, згідно із міжнародними правилами перевезення, якщо коносамент видається на умовах «freight prepaid» (у перекладі з англійської «фрахт оплачено заздалегідь»), то це означає, що фрахт повинен бути зібраний до видачі вантажу одержувачу. При цьому, зовсім не обов`язково, що фрахт повинен заплатити сам одержувач. За погодженням з морським перевізником фрахт може оплатити будь-яка особа, в тому числі відправник в порту відвантаження.

Разом з цим, напис «shipped on board» свідчить про те, що товар фактично був завантажений на борт. Відтак, товар, що передається відповідно до такого коносаменту, за визначенням вже відвантажено, та відповідно фрахт, повинен бути оплачений фрахтувальником судновласнику.

З урахуванням викладеного, коносамент встановлює факт навантаження на борт судна, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у порт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції:

підтверджує укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу;

засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення;

є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 9.3. розділу 9 правил «ІНКОТЕРМС 2010» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT: фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) передбачено, що "C"- терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відтак, здійснення поставки товару на умовах СРТ, включає в себе вартість перевезення від місця завантаження до місяця відвантаження товару за адресами, погодженими сторонами. За правилами поставки на умовах CPT Odesa, у даному випадку витрати з доставки товару на територію України покладаються на продавця - компанію «DMV INC».

Отже, погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення.

Крім того, відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Відтак, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Як стверджував позивач, витрат зі страхування товару Товариство не понесло.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування. (п.8 ч.3 ст.53 Митного кодексу України)

Установлені вище обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги митного органу щодо не підтвердження Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової, а також відомостей щодо страхування вантажу.

Більше того, колегія суддів відхиляє посилання митного органу про наявність у висновку експерта розбіжностей, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. У свою чергу, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

За таких обставин, зазначені митним органом у повідомленнях та рішеннях про коригування митної вартості зауваження, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані апеляційним судом об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

За результатами дослідження спірного рішення судовою колегією з`ясовано, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів , а саме в графі 33 «Обставини прийняття рішення», Одеською митницею не зазначено обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо здійснених коригувань.

Також відповідачем не зазначено про те, митна вартість якого товару бралася за основу, фактурну вартість, країну та час імпорту в Україну, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

За таких обставин, оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариством надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи ж апеляційної скарги митного органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі №420/14604/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕМ ДЖІ ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький