Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №285/9/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/9/26Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Категорія 130Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокум. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,

за участю ОСОБА_1 ,

захисника Шепета Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Шепета Романа Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, 21.12.2025 о 12 год. 00 хв., по вул. Миру в с. Ярунь Звягельського району Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки RENAULT ZOE, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з. за допомогою алкотестеру й проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги

На постанову суду адвокатом Шепетом Р.Л. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_2 мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог встановлених статтями 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 не підтверджується належними та допустимими доказами. Судом першої інстанції не було враховано практику ЄСПЛ. Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Судовий розгляд справ про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.

Захисник зауважує, що судом не було вирішено його об`ємного клопотання про закриття провадження, не надано належної оцінки наведеним доводам.

Працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними і допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, порушення ним правил дорожнього руху, здійснення законної зупинки транспортного засобу під його керуванням та необхідність пройти огляд на стан сп`яніння.

Захисник посилається також на наступне:

- відмова від підпису в розписці про порядок застосування спеціального технічного засобу спростовується відеозаписом;

- в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння не відображено відомостей про дату і час складання із зазначенням, що огляд не проводився, але без зазначення причин;

- направлення на огляд водія до КНП «Звягельська ЦРЛ» має виправлення про дату його складання та зазначенням часу 12 год. 00 хв., що не узгоджується з обставинами, зафіксованими матеріалами справи;

- відмова від підпису в розписці про роз`яснення прав спростовується відеозаписом;

- на відеозаписах «пашковський» та «пашковський (2)» не зафіксовано обставин правопорушення 21.12.2025 о 12 год. 00 хв.: на відеозаписі «пашковський» об 11 год. 51 хв. ОСОБА_1 знаходився у припаркованому автомобілі із незаведеним двигуном; відеозаписами зафіксовано вже спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими та те, що матеріали в його присутності не складалися;

- на відеозаписі «пашковський» о 12 год 10 хв зафіксовано формальне питання поліцейських, чи ОСОБА_1 відмовляється від огляду; після повідомлення ОСОБА_1 , що він не відмовляється, поліцейський вказав: «ну то почекаємо алкотестер»; в подальшому на відеозаписі не зафіксовано доставки алкотестера;

- відеозаписом підтверджено, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння;

- складання направлення водія на огляд в медичному закладі є обов`язковим; якщо водій відмовляється від такого огляду, складається протокол; в матеріалах справи наявне направлення, в якому виправлено дату та зазначено час 12 год 00 хв., однак відеозаписом не зафіксовано його складання та ОСОБА_1 про нього не повідомляли та не вручали, а зазначеного в направленні медичного закладу КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» не існує – функціонує КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради;

- працівниками поліції не було дотримано право ОСОБА_1 на захист;

- відеозапис події не є безперервним, відеозапис «пашковський (2)» сформований за допомогою власного мобільного телефону поліцейського, на якому відсутні характерні ознаки, притаманні службовому портативному відеореєстратору, що свідчить про його протиправне використання;

- протокол про адміністративне правопорушення складений з грубими порушеннями, тому є недопустимим;

- докази за своєю суттю допускають місце сумнівам, тому не узгоджуються з принципом «поза розумним сумнівом».

Позиції учасників справи

В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Шепет Р.Р. підтримали апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.

Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення учасників справи на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.

За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.п. 6,7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, та поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд з приводу аргументів апеляційної скарги зазначає наступне.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом RENAULT ZOE 21.12.2025 по вул. Миру в с. Ярунь Звягельського району Житомирської області підтверджується відеозаписом події, на якому зафіксовано перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні транспортного засобу; об 11 год 52 хв на запитання поліцейського, чи ОСОБА_1 їхав на перехресті і тут зупинився, водій відповів: «Боже-Боже, хлопці… ну добре, добре… Та ви мене ще там побачили знаєте за шо? – За оте відео, що я виклав в інтернет. Оце ви мене й зупинили із-за того»; об 11 год 58 хв ОСОБА_1 зазначив: «знаєте чого ви мене зупинили? – бо вам уже передали…»; об 11 год 59 хв водій вказав: «…із-за того ви мене й зловили тут».

Доводи апелянта щодо недоведеності порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, здійснення законної зупинки транспортного засобу під його керуванням не знайшли свого підтвердження апеляційним судом, оскільки з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалося, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

За невиконання такого обов`язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, настає юридична відповідальність, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у своїй постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (далі – Постанова № 990SCGC/1/24) виснувала, що водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп`яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак, які були поліцейським озвучені ОСОБА_1 є необґрунтованими, крім цього, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівник поліції о 12 год 02 хв назвав останньому ознаки, які виявлені в ОСОБА_1 , зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

Апеляційний суд критично оцінює аргументи, що відеозапис події не є безперервним, а відеозапис «пашковський (2)» сформований за допомогою власного мобільного телефону поліцейського, на якому відсутні характерні ознаки, притаманні службовому портативному відеореєстратору, що свідчить про його протиправне використання.

Зафіксовані відеозаписами обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаних доказів у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає їх як належні докази у справі.

Апеляційний суд відхиляє аргументи сторони захисту про те, що працівниками поліції не було дотримано право ОСОБА_1 на захист.

На відеозаписі «пашковський» зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейськими, ОСОБА_1 консультувався з адвокатом, який роз`яснював водію порядок дій та який вів діалог з поліцейським з приводу обставин справи. Також, об 11 год 54 хв ОСОБА_1 було роз`яснено його права. Оскільки ОСОБА_1 з невідомих причин зник з місця події до надання йому розписки про роз`яснення прав, поліцейськими це було правомірно визнано як відмову від підпису. Вказані обставини підтверджуються зазначеним відеозаписом.

На відеозаписі «пашковський» дійсно зафіксовано неодноразові питання поліцейських з приводу згоди, чи відмови ОСОБА_1 пройти огляд. Після повідомлення ОСОБА_1 про згоду пройти такий огляд поліцейський вказав: «ну то почекаємо алкотестер» (в подальшому пояснив, що патрулів 4, а газоаналізаторів 3). На відеозаписі також зафіксовано, що чоловік, який приїхав до ОСОБА_1 та спілкувався з ним, мав доступ до його автомобіля, до приїзду патрульного автомобіля з алкотестером, телефонував ОСОБА_1 , просив повернутися, повідомляв, що зараз приїде автомобіль Шкода та привезе Драгер. О 12 год 39 хв після приїзду поліцейського автомобіля Шкода, інспектор попросив цього ж чоловіка зателефонувати до ОСОБА_1 , щоб той повернувся для огляду. Знайомий ОСОБА_1 зателефонував йому, просив повернутися для огляду, пропонував, щоб він з поліцейським удвох під`їхали до ОСОБА_1 та останній пройшов огляд. Проте, ОСОБА_1 не прийняв таку пропозицію.

Дійсно, на відеозапису відсутня чітко виловлена водієм ОСОБА_1 відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Проте, це не вказує на те, що водій ОСОБА_1 погодилася пройти такий огляд, оскільки жодних активних дій, спрямованих на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж в лікарні ним вжито не було. Вербальна згода водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння без вжиття конкретних дій зі свого боку, спрямованих на фактичне проходження такого огляду, як то зачекати доставки газоаналізатора Драгер іншим патрулем (чи повернутися після залишення місця зупинки) і пройти огляд за допомогою прилад «Драгер» або ж проїхати з працівниками поліції до лікарні, свідчить про ухилення цим водієм від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що в свою чергу вказує на відмову від проходження такого огляду водієм ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що водій ОСОБА_1 мав змогу спростувати наявність виявлених у нього працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння шляхом проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, але ухилився від такого огляду.

Посилання сторони захисту на те, що протокол про адміністративне правоторушення та інші матеріали справи складено без ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_1 самостійно залишив місце події та не повернувся. Тому апеляційний суд не вбачає порушень з боку працівників поліції при складенні адміністративних матеріалів, так як до того часу поки він залишив місце події, його особу було встановлено, а також роз`яснено його права, які передбачені чинним законодавством України.

Апеляційний суд критично відноситься до посилання на те, що на відеозаписах «пашковський» та «пашковський (2)» не зафіксовано обставин правопорушення 21.12.2025 о 12 год. 00 хв.: на відеозаписі «пашковський» об 11 год. 51 хв. ОСОБА_1 знаходився у припаркованому автомобілі та вже спілкувався з ОСОБА_1 з поліцейськими, оскільки відхилення в часі є незначним, а саме правопорушення (наявність складу та обставини) зафіксоване на відеозаписі.

Наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 10 розділу ІІ даної Інструкції, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Форма Акту огляду, встановлена в додатку 2 до Інструкції, не містить графи щодо відомостей про дату і час його складання, чи графи про причину не проведення огляду, отже, не зазначення вказаних елементів не є порушенням Інструкції.

Зауваження захисника про відсутність на відеозаписі фіксації складання направлення на огляд в медичному закладі, не повідомлення та не вручення його ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (розділ ІІ пункт 8) визначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Повідомлення водія про складання вказаного направлення, ознайомлення з ним, долучення відеозапису зі складанням направлення Інструкцією не передбачено. Слідів зміни дати складання направлення судом не встановлено, а зазначення в ньому назви медичного закладу КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», замість КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради не є суттєвим порушенням та не впливає на наявність складу інкримінованого правопорушення.

Зауваження захисника про те, що відмова від підпису в розписці про порядок застосування спеціального технічного засобу спростовується відеозаписом, судом відхиляється, оскільки ОСОБА_1 залишив місце події до надання такої розписки йому на ознайомлення.

Тобто з доказів, досліджених судом першої інстанції, вбачається порушення ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом пункту 2.5 ПДР України та, відповідно, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Шепета Романа Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук