Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №761/28836/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28836/24

Провадження № 2/761/1146/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Кочур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва», про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів: КМР, КМДА, в якому просив суд з урахуванням уточнення: стягнути на його користь з відповідачів майнову шкоду в сумі 407423,44 грн., 7000грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати, завдану внаслідок падінням дерева на його автомобіль. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 червня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , стався інцидент, внаслідок якого було пошкоджено його майно, а саме у дворі багатоквартирного будинку на його автомобіль «BMW 330Е» р.н. НОМЕР_1 впало дерево. До моменту події транспортний засіб перебував у належному стані та не мав технічних пошкоджень. Факт події та завдані збитки були належним чином зафіксовані: позивач негайно викликав екстрені служби (ДСНС) та представників Національної поліції. Співробітниками поліції було складено протокол, схему місця події, опитано свідків та оформлено відповідну документацію, що підтверджує обставини ДТП. Позивач зазначає, оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а конкретного балансоутримувача територіальною громадою не призначено, відповідальність за неналежне утримання зелених насаджень та відшкодування збитків покладається на КМР та КМДА. Також, на думку позивача, КМР та КМДА, як виконавчий орган Київської міської ради, несуть відповідальність за шкоду, завдану його майну, оскільки на них покладено обов`язок організації забезпечення благоустрою територій і ведення обліку та контролю за стоном зелених насаджень в межах міста. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не вдалося, з метою захисту порушених прав позивача вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 12.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник КМР надав суду відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що міська рада є неналежним відповідачем у справі. Відповідно до нормативних актів КМР та КМДА, обов`язки з управління комунальним майном та житловим фондом делеговані районним державним адміністраціям. Зокрема, будинок АДРЕСА_1 закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», яке і має нести відповідальність за стан території. Також представник заперечує наявність вини балансоутримувача, посилаючись на те, що падіння гілки каштана спричинили форс-мажорні обставини - штормовий вітер. За твердженням представника, дерево було живим (без ознак сухості чи аварійності), а автомобіль позивача знаходився на проїзній частині вулиці, тобто за межами прибудинкової території, що обслуговується КП.

Ухвалою від 05.11.2024 відмовлено представнику відповідача КМР у задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва».

Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» 29.11.2024 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне. Згідно з Актом ЖЕД № 903 від 12.06.2024, на автомобіль впало не ціле дерево, а лише гілка каштана. На момент події вона була вкрита зеленим листям, не мала ознак сухості, гниття чи аварійності. Це підтверджується фотофіксацією, доданою до матеріалів справи. Падіння гілки сталося виключно через форс-мажорні погодні умови - штормові пориви вітру. УкрГідрометцентр напередодні (10.06 та 11.06) попереджав про перший (жовтий) рівень небезпеки, грози та значні опади. Представник третьої особи зауважив, що балансоутримувач забезпечує належний догляд за зеленими насадженнями. Оскільки гілка була живою та зеленою, правових підстав для її видалення не було. Шкода виникла внаслідок дії стихії, а не бездіяльності відповідачів.

У відповіді на пояснення третьої особи, поданій 11.12.2024, представник позивача звернув увагу на те, що сторона третьої особи обґрунтовує причину події «штормовими поривами вітру», розцінюючи їх як форс-мажор. Проте, представник позивача зазначив, що згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», належним доказом підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є відповідний сертифікат ТПП України, який у матеріалах справи відсутній. Сторона позивача посилається на позицію Верховного Суду ву постановах по справах № 466/7995/21 та № 913/785/17, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру; сторона повинна довести не лише факт погодних умов, а й те, що вони стали непереборними саме для конкретного випадку виконання обов`язку щодо утримання зелених насаджень. Посилання на прогноз Гідрометцентру не звільняє балансоутримувача від відповідальності за бездіяльність. Звернув увагу представник позивача на те, що твердження третьої особи про паркування автомобіля у «житловій зоні» з порушенням ПДР є маніпулятивним. Автомобіль знаходився на проїзній частині вул. Братів Зерових, і суду не надано жодних доказів того, що ця ділянка позначена дорожнім знаком 5.34 («Житлова зона»), а також, працівники поліції, які прибули на місце події, не складали протокол про адміністративне правопорушення щодо Позивача. Тому вважає, що презумпція правомірності дій Позивача не спростована. Також зазначив, що Верховний Суд у справі № 761/14285/16-ц підтвердив, що пошкодження майна та обставини, пов`язані з падінням дерева, безумовно спричиняють душевні страждання. Вимога про стягнення 15 000 грн є справедливою сатисфакцією за психологічний стрес та порушення звичного ритму життя Позивача.

Ухвалою від 05.03.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 було задоволено та витребувано докази у справі, а саме: зобов`язано Солом`янське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві направити на адресу належним чином завірену копію матеріалів ЄО № 24218 від 16.06.2024, які були складені за фактом перевірки обставин події падіння дерева на транспортний засіб марки «BMW 330E», номерний знак НОМЕР_1 , що мало місце 12.06.2024 за адресою: м.Київ, вул.Братів Зерових, 14/18.

Ухвалою від 01.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 31.03.2026 заяву представника позивача Змієвця Д.Л. про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача КМР задоволено, позовні вимоги залишилися тільки до відповідача КМДА.

В судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Київська міська державна адміністрація в судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки представника не повідомила.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав свої письмові пояснення, вважає що позов не підлягає задоволенню.

В силу положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, оскільки в судовому засіданні присутній його представник, та представника відповідача, який повідомлявся належним чином, проти чого не заперечували інші учасники процесу.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, розглянувши документи подані учасниками судового розгляду справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «BMW 330Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

12 червня 2024 року поблизу багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , стався інцидент, а саме на належний позивачу автомобіль «BMW 330Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований напередодні, впало дерево, що підтверджується Актом затвердженим начальником ЖЕД №903 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва» від 12.06.2024. який міститься в матеріалах справи.

Внаслідок падіння дерева транспортний засіб позивача отримав значні механічні пошкодження, що призвело до заподіяння останньому матеріальних збитків

За інформацією житлово-експлуатаційної дільниці № 3 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва», на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 12.06.2024 під час несприятливих погодних умов (штормових поривів вітру) сталося падіння гілки дерева (каштана). Внаслідок цього було пошкоджено автомобіль «BMW 330Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 припаркований на проїзній частині вулиці Братів Зерових, поза межами прибудинкової території. При візуальному обстеженні встановлено, що дерево було вкрите зеленим листям, ознак аварійності чи сухості не мало.

Згідно з листом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень (КП УЗН) Солом`янського району м. Києва № 077/234-1424 від 21.06.2024 року, земельна ділянка та зелені насадження за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувають на балансі та обслуговуванні КП УЗН Солом`янського району та не включені до Реєстру об`єктів зовнішнього благоустрою зеленого господарства Солом`янського району.

З відповіді Шевченківського УП ГУНП у м.Києві від 16 травня 2022р. №102512-2024 від 09.07.2024 (260853) на адвокатський запит адвоката Конюшко Д. вбачається, що в ході перевірки, згідно аналітично-інформаційної системи «ІПНП» ГУ НП у м.Києві було встановлено, що звернення Змієвця ДЛ., щодо пошкодження автомобіля «BMW 330Е» реєстраційний номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , була зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Солом`янського УП ГУНП у м.Києві за №24218 від 12.06.2024 після проведення перевірки матеріалів справи списані до справи Солом`янського УП ГУНП у м.Києві (ЄО №24218 від 16.06.2024), у зв`язку з відсутністю підстав для внесення відомостей в ЄРДР.

Згідно звіту №121-2024 від 04.07.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 330Е (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу внаслідок його пошкодження становить 407423,44 грн.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2021р. у справі №761/12945/19.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020р. у справі №329/382/19.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Також, ч.2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з ч.7 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які є чинними, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005р. № 76, зареєстрованих в МЮ України 25 серпня 2005р. за № 927/11207 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з п.3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. № 1051/1051, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006р. № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально уповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Пунктом 3.2 Правил, передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Згідно з пунктом 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (пункт 5.5. Правил).

Аналогічні норми містяться у підпункті 9.2 пункту 9 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. № 1051/1051.

Як зазначалось вище, 12.06.2024 внаслідок падіння дерева було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль.

Судом встановлено, що згідно з Згідно з листом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень (КП УЗН) Солом`янського району м. Києва № 077/234-1424 від 21.06.2024 року, земельна ділянка та зелені насадження за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувають на балансі та обслуговуванні КП УЗН Солом`янського району та не включені до Реєстру об`єктів зовнішнього благоустрою зеленого господарства Солом`янського району, як і прибудинкова територія (земельна ділянка), дерева та інші зелені насадження, що розташовані на прибудинковій території зазначеного будинку та поруч із нею.

Відповідно до п.п.7 п.«а» ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно ч.1 ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Отже, з урахуванням перелічених положень нормативно-правових актів, саме до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачці майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.

З огляду на те, що дерево, яке впало на автомобіль позивача, знаходилось на землі комунальної власності та не передавалось в управління чи на облік жодному балансоутримувачу, відповідальним за майнову шкоду, завдану позивача внаслідок падіння на його автомобіль дерева є саме виконавчий орган органу місцевого самоврядування, в даному випадку Київська міська державна адміністрація.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 04 вересня 2019р. у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18) та від 25 січня 2023р. у справі № 522/2891/20, в яких покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Посилання третьої особи щодо неналежного паркування автомобіля позивача, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд не приймає до уваги, оскільки судом не встановлено, а сторонами не доведено, що автомобіль позивача на момент пошкодження знаходився у житловій зоні, тобто у місці, забороненому для паркування.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вина Київської міської державної адміністрації у пошкодженні автомобіля позивача та завданні матеріальної шкоди встановлена та вказаним відповідачем не спростована.

Щодо розміру матеріальної шкоди, то як було зазначено вище вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля марки «BMW 330E», номерний знак НОМЕР_1 , становить 407423,44 грн., відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Завдана матеріальна шкода підтверджена належними доказами. Відповідач Київська міська державна адміністрація, клопотань про призначення експертизи не заявляв, жодними доказами не спростував розмір шкоди, а тому немає підстав для не врахування цього письмового доказу при ухваленні рішення у справі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

У даному випадку пошкодження автомобіля сталось із вини Київської міської державної адміністрації. Позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями з боку Київської міської державної адміністрації, які це спричинили. Безумовно, внаслідок пошкодження автомобіля, позивача було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те, що у зв`язку з пошкодженням належного йому автомобіля, останній був позбавлений можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, є стягнення 7000,00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, а саме з відповідача Київської міської державної адміністрації на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди 407423,44 грн, у відшкодування моральної шкоди - 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача Київської міської державної адміністрації на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 5285,43 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги, а також факту її оплати, позивачем подано до суду договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт (послуг) та квитанцію, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги складає 15000,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підтверджено документально, є співмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, а тому приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в розмірі 15000 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва», про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 407 423 (чотириста сім тисяч чотириста двадцять три) гривні 44 копійки майнової шкоди.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 ) 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 285,43 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 43 копійки) витрат зі сплати судового збору

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: