Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №760/8501/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/8501/25 1-кп/760/2148/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №12025100170000040 від 05.03.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою незакінченою освітою, яка заміжня, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

З 24.02.2022 згідно Указів Президента України, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на території України було запроваджено дію воєнного стану.

ОСОБА_6 05.03.2025, приблизно о 16 год. 42 хв., перебуваючи на проїзній частині, за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, помітила на асфальті мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM», у чохлі темно-коричневого кольору, що належить ОСОБА_4 , який раніше загубив його, та вирішила таємно викрасти вказаний телефон.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 05.03.2025, приблизно о 16 год. 42 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи на проїзній частині, за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає та не завадить їй у вчиненні крадіжки, підняла з проїзної частини мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM», вартістю 3693,33 грн., з двома сім-картами, у чохлі темно-коричневого кольору, які матеріальної цінності для потерпілого не становл ять, та залишила його собі, не повідомивши представників правоохоронних органів та володільця телефону, який намагався повідомити про втрату, і з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.

Далі, діючи умисно, продовжуючи свої протиправні дії, з метою доведення злочину до кінця, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, що належить ОСОБА_4 , витягла наявні в телефоні карти мобільного оператору та видалила всі особисті дані володільця телефону, приховала дані його місцезнаходження, спричинивши майнову шкоду потерпілому, на загальну суму 3693 (три тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та показала суду, що дійсно 05.03.2025, приблизно о 16 годині 40 хвилин, перебуваючи на проїзній частині, за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, почула телефонний дзвінок та виявила під своїм авто мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM». Піднявши слухавку, встигла повідомити, що знайшла телефон, але потім пристрій вимкнувся, бо був розряджений. У зв`язку з тим, що в салоні авто сиділа хвора дитина, поспішала додому, тому не звернулась до поліції чи бюро знахідок. Повернувшись додому, намагалась зарядити знайдений телефон, проте жоден зарядний пристрій не підійшов, тому зателефонувати потерпілому не було змоги. Вміст телефону не змінювала, сім-картки не витягала. Коли приїхали працівники поліції, добровільно віддала телефон, оскільки не мала на меті його збувати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, її винуватість доводиться зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що 05.03.2025, приблизно о 16 год. 30 хв., він перебував у таксі, поклавши збоку від себе мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM» у чохлі з двома сім-картами, який йому належав. Пам`ятає, що телефон був заряджений. Вийшовши з авто, за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, попрямував до входу у вокзал, де виявив відсутність зазначеного мобільного телефону. Попросивши телефон у пересічної жінки, зателефонував на свій номер, через кілька гудків слухавку підняла жінка. Повідомивши їй, що телефон загублено, вона відповіла, що телефон випав, після чого дзвінок обірвався. При намаганнях перетелефонувати слухавку вже не брали. Після чого, звернувся до поліції і за кілька днів телефон повернули, але без чохла та сім-карт, з видаленими даними. А також в телефоні була гра, яку він раніше не завантажував. Претензій до обвинуваченої не має.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що перебуває у шлюбі з обвинуваченою ОСОБА_6 . Викраденого телефону не бачив, вдома у період вчинення злочину не був. Дружина телефонувала з проханням знайти зарядний пристрій, але не повідомила для чого.

Суд оцінює показання свідка ОСОБА_7 як малоінформативні, оскільки останній перебуває у родинних відносинах з обвинуваченою.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що працює у поліції. 05.03.2025 надійшло доручення слідчого на встановлення місцезнаходження викраденого мобільного телефону. Перевіривши камери відеоспостереження, протягом 5 днів було встановлено обставини зникнення телефону та особу, що його викрала. Приїхавши до неї додому, ОСОБА_6 добровільно віддала мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM», який було оглянуто у відділенні поліції.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 доводиться такими письмовими доказами:

- даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілого ОСОБА_4 від 05.03.2025 про викрадення мобільного телефону марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM», за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1;

- довідкою, що видана ВП на станції Київ-Пасажирський, про те, що мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM» до бюро знахідок вокзалу не надходив;

- даними протоколів перегляду відеозапису від 10.03.2025 та 19.03.2025 з камер відеоспостереження, за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, переглянутого в судовому засіданні, на якому зафіксована подія кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 , а саме як потерпілий ОСОБА_4 губить телефон, а обвинувачена ОСОБА_6 за кілька хвилин підбирає його, піднімає слухавку та починає рух транспортного засобу, залишаючи знайдений мобільний телефон при собі;

- висновком експерта №СЕ-19/111-25/14018-ТВ від 07.03.2025 за результатом проведення товарознавчої експертизи, яким встановлено ринкову вартість викраденого мобільного телефону марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM», що станом на 05.03.2025 становила 3693,33 грн.;

- даними протоколу огляду місця події від 11.03.2025, за участю підозрюваної ОСОБА_6 , в ході якого оглянуто на вилучено мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM»;

- даними протоколу огляду предмета від 11.03.2025, за участю потерпілого ОСОБА_4 , в ході якого оглянуто мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM» після вилучення у підозрюваної та встановлено, що вказаний телефон не містить системи захисту, яка була встановлена потерпілим у виді код-пароля та відбитку пальця, відсутні дві сім-картки та чохол чорного кольору, при вмиканні запускаються первинні налаштування, відсутні будь-які дані, що містились у телефоні. Разом з тим, наявна мобільна гра, яка не була завантажена потерпілим;

- даними про речові докази, іншими матеріалами у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, так як вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

В суді обвинувачена ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин провадження, заперечила щодо наявності умислу на викрадення майна.

При цьому, суд критично оцінює такі твердження обвинуваченої, як такі, що спрямовані на пом`якшення чи уникнення відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються сукупністю належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів провадження, які зазначені раніше, та у своєму взаємозв`язку безсумнівно спростовують позицію обвинуваченої.

Так, аналізуючи докази, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, судом встановлено, що повідомлення потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, показання обвинуваченої, що відповідають фактичним обставинам обвинувачення, матеріали відеозапису, що інформують про обстановку на місці вчинення злочину, дії обвинуваченої ОСОБА_6 , під час яких остання, взявши телефон потерпілого, не намагалась вчинити дії для ідентифікації особи власника та повернення знайденого майна, не звернулась до поліції та бюро знахідок, які в момент вчинення злочину були у вільному доступі, враховуючи місцевість; дані оглядів речового доказу, згідно яких встановлено, що обвинувачена позбулась чохла та сім-карток, видалила дані, які містив телефон, повернувши його до базових налаштувань, а також завантажила додаток, якого раніше на телефоні потерпілого не було, прямо вказують на те, що злочин нею вчинений за обставин, встановлених судом, а також підтверджують наявність в її діях умислу на вчинення кримінального правопорушення, як обов`язкової складової злочину. Такі дії обвинуваченої, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, системністю та прихованістю, з метою привласнення матеріальних цінностей та швидкого зникнення із місця події, підтверджують наявність умислу на таємне викрадення чужого майна.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними, повністю доповнюють один одного, не викликають сумнівів у суду, з яких встановлено фактичні обставини події. При цьому, з показань потерпілого та свідка вбачається, що до події із обвинуваченою жодних стосунків вони не підтримували, знайомі не були, цивільний позов не заявлявся. Таким чином, під час судового розгляду не встановлено жодної зацікавленості потерпілого та свідка для обмови обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому їх показання визнаються судом як достовірні.

За викладених мотивів доводи сторони захисту щодо невірності кваліфікації її дій, як злочину та відсутності в її діях складу, наявність наміру повернути викрадене майно, суд оцінює критично, як спосіб захисту та дані з метою уникнення чи пом`якшення покарання.

Так, відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_6 мобільний телефон знайшла 05.03.2025 на вокзалі, усвідомлюючи, що власник пристрою може повернутись з метою віднайдення загубленого майна. ОСОБА_6 на місці знахідки мобільного телефону жодних заходів на встановлення володільця не здійснено, органи Національної поліції України про знайдений пристрій не повідомлено. Телефон обвинуваченою повернуто лише 11.03.2025, після візиту працівників правоохоронних органів до місця проживання обвинуваченої.

Суд не може погодитись із тим, що у зазначеному кримінальному провадженні мобільний телефон можна рахувати знахідкою, зважаючи на таке.

Відповідно до чинного законодавства України, особа, яка знайшла загублену річ, не стає її власником. Згідно зі ст.337 Цивільного кодексу України, така особа зобов`язана негайно повідомити про знахідку особу, яка її загубила (або власника речі), і повернути майно цій особі. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов`язків особи, яка знайшла загублену річ. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.

Верховний суд у своїй постанові від 18.07.2019 року у справі№761/31918/14-к зазначив, що особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а тільки залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відоме; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати й сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; ґ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Разом з тим, судом встановлено, що обвинуваченою ОСОБА_6 вжито активні дії з метою неможливості віднайдення власником свого мобільного телефону, а саме вилучено з пристрою картки мобільних операторів.

Верховний Суд під час розгляду справи № 128/984/17 (провадження № 51-1305км20) у Постанові від 23.06.2020 назвав аналогічні умови, за яких знайдене стає знахідкою та зазначив, що за законодавчим визначенням, крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні вигаданого права. Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

ОСОБА_6 самостійно не звернулась до Національної поліції України або органів місцевого самоврядування, до яких вона була зобов`язана звернутися у разі знахідки, знаючи фактично кому належить майно та де знаходився власник, усвідомлюючи можливість повернення за ним.

Статтею 185 КК встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна; вона охороняє право власності і забороняє вчиняти зазначені у ній дії.

Ця норма містить обов`язкові ознаки складу злочину, які виокремлюють (ідентифікують) фактично вчинені дії як крадіжку й відрізняють її від діянь, що посягають на інші об`єкти кримінально-правової охорони, або від фактів, які зумовлюють виникнення інших (некримінальних) правовідносин.

Визначальною ознакою крадіжки є суб`єктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа розуміє, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що вона обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення.

Зміст суб`єктивної сторони цього діяння розкривається через предмет і об`єктивну сторону цього злочину, зокрема, через його зовнішні поведінкові ознаки - місце, час, спосіб та обставини скоєння злочину.

Предметом крадіжки завжди є будь-яке чуже майно чи майнові права на нього. Нерідко це майно може знаходитися на відкритій місцевості, у місцях загального користування чи перебувати в іншому доступному місці. Правовий режим такого майна не завжди означає, що воно є нічийним, таким, від якого власник відмовився чи втратив з ним зв`язок.

Для визначення спрямованості умислу особи у момент заволодіння майном судовою практикою вироблені критерії, що дають можливість провести розмежування зазначених вище діянь, які знайшли своє відображення у відповідних рішеннях вищих судових інстанцій, зокрема, Постанова Верховного Суду України від 06.03.2014 року у справі 5-2кс14, Постанова ККС Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі № 761/31918/14-к.

Про те, що майно, доступ до якого був неутруднений, має власника, що воно тимчасово з якихось причин опинилося поза увагою останнього, що власник фактично не втратив над ним контроль і завжди може його поновити, а також те, що особа, яка виявляє таке майно й заволодіває ним, фактично викрадає його, можуть свідчити такі обставини:

- індивідуальні відмінні ознаки предмета майна (тип, вид, найменування, особливості тощо), з вигляду яких винна особа в змозі визначити власника майна;

- конкретна характеристика місця перебування майна на момент його виявлення, яка дає можливість визначити (побачити, виявити) межі приватності місця знаходження майна;

- зазвичай нетривалий час, упродовж якого у винної особи визріває і реалізується намір заволодіти майном;

- причини появи майна на місці виявлення, умови та обставини його перебування там, з яких можна визначити ознаки належності майна конкретній особі та простежити її зв`язок з ним.

Про умисел на викрадення майна за аналізованих підстав може свідчити поведінка винної особи під час та після злочину. При встановлені наявності чи відсутності прямого умислу та/або корисливого мотиву суд виходить з об`єктивних та фактичних даних, встановлених судом, на підставі безпосередньо досліджених доказів у ході судового розгляду.

Перебування мобільного телефону впродовж шести днів, з 05.03.2025 до 11.03.2025, у фактичному володінні обвинуваченої з будь-якою метою, як особисте користування, передача іншим особам тощо, вказує на наявність корисливого умислу.

Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого та переконливого висновку про відсутність у діях обвинуваченої ОСОБА_6 необхідних умов, за яких привласнене майно може вважатися знахідкою.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини провадження, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_6 вчинила умисний корисливий та закінчений тяжкий злочин.

Як особа, ОСОБА_6 характеризується позитивно, не працює, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, осудна, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима.

Обставин, що пом`якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, а також те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення віднесене до категорії тяжких, згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом з тим, враховуючи відношення обвинуваченої ОСОБА_6 до вчиненого, думку державного обвинувачення та потерпілого про можливість досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства, відсутність претензій з боку потерпілого та тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров`я, наявність утриманців, суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки згідно ст. 76 КК України. Підстави до застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Таке покарання, за глибоким переконанням суду, є необхідне й достатнє для його перевиховання та виправлення, які можливі без ізоляції від суспільства, та попередження нових правопорушень, буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів та процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: - CD-диски з відеозаписами з камер спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки «Poco X3 Pro Phantom Black 8gb RAM 256gb ROM» - залишити у користуванні ОСОБА_4 , як власника;

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 3693,33 грн.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1