Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №759/31164/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/31164/25

пр. № 1-кп/759/779/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100080003359 від 17 листопада 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця (солдат, навідник 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07.02.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 02.07.2025 року,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , знаходячись на території Святошинського району міста Києва, з метою покращення свого матеріального становища, маючи відповідний злочинний досвід, вирішив повторно вчинити злочин, пов`язаний із заволодінням чужим майном шляхом зловживання довірою. Маючи злочинний умисел на повторне заволодіння чужим майном, що належить потерпілому шляхом зловживання довірою, розробив з цією метою злочинний план, згідно якого створював враження особи у якої виникла необхідність у здійсненні телефонного дзвінка із мобільного телефону потерпілого, з метою подальшого заволодіння вказаним мобільним телефоном.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_3 17.11.2025 приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 19, під приводом здійснення телефонного дзвінка власній сестрі із мобільного телефону марки «iPhone11» червоного кольору IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , вартість якого, відповідно до висновку експерта №2699 від 17.11.2025 року становить 6 275 грн., що належить потерпілому, попросив у останнього мобільний телефон, після чого, отримавши вказаний мобільний телефон у тимчасове користування, діючи умисно та з корисливих мотивів, не маючи наміру його повертати, заволодів зазначеним майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

Позиції сторін обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав покази за змістом яких, він 17.11.2025 приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 19, під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у потерпілого мобільний телефон, після чого телефон останньому не повернув, залишивши собі. За деякий час працівники поліції вилучили у нього вказаний телефон. Марку мобільного телефону та його вартість не оспорював. Про скоєне шкодує.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

При цьому суд зазначає, що під кваліфікуючою ознакою повторності згідно ст. 32 КК України, розуміють вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Водночас, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України. Таким чином, при кваліфікації його дій за злочин, скоєний у даному кримінальному провадженні, судимість за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2020 року, яка наразі не погашена та не знята, утворює повторність.

Мотиви призначення покарання .

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, характеризується посередньо, безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, наявність по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, є призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудною, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, які становлять 424 грн. 08 коп. (висновок експерта від 27.11.2025 №2699).

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, що становлять 424 грн. 08 коп.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «iPhone11», червоного кольору, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1