Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №758/13669/24 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13669/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

представника позивача - Возного М.В.,

представника відповідача - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Возного М.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 25.07.2018 позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2022. В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з лютого 2022 року сторони припинили спільне проживання, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету, дитина проживає разом з ним. 25.11.2022 рішенням Подільського районного суду міста Києва з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Після винесення рішення про стягнення аліментів відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, тому позивач 16.11.2023 був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. 29.04.2024 рішенням Подільського районного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 76952 грн 49 коп. Крім цього, до Подільського УП ГУНП у м. Києві 24.11.2023 позивач подавав заяву про вчинення відповідачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. 25.11.2023 дізнавач Подільського УП ГУНП у м. Києві вніс відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. Наголошує, що відповідач з квітня 2020 року не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в житті своєї дитини, не цікавиться станом здоров`я своєї дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Вважає, що така поведінка відповідача свідчить про те, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Зазначає, що на даний час позивач самостійно, без будь-якої участі та підтримки відповідача, вирішує питання щодо забезпечення належного розвитку та виховання доньки, опікується її станом здоров`я та безпекою. Наведене в сукупності свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, та фактично самоусунулась від їх належного виконання, а відтак наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2024 року, головуючим суддею у справі було визначено Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

18 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому остання заперечує позов у повному обсязі. Вказує, що приїжджала до дитини та неодноразово намагалася зустрітися з донькою, однак позивач час від часу змінює місце проживання дитини, тому точне місцезнаходження доньки їй невідоме. Крім цього, перераховувала грошові кошти та неодноразово відправляла подарунки дитині, однак вони були повернуті через те, що адресат не забирав їх. Зазначає, що докладає всіх зусиль для виконання батьківських обов`язків, намагається забезпечити малолітній доньці достатній рівень життя, всім необхідним для повноцінного життя. Додатково повідомила, що шкідливих звичок не має, веде здоровий спосіб життя, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах і не зверталась за відповідною медичною допомогою. Також з 28.01.2025 офіційно працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет».

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про долучення доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав. У попередніх судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позову та позбавленні батьківських прав відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи на відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки. Відповідачка у попередніх судових засіданнях категорично заперечила проти позбавлення її батьківських прав, вказала, що на даний час докладає всіх зусиль, щоб брати більш активнішу участь в житті доньки.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 25.07.2018 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2022 (справа № 369/18124/21).

В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до витягу Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 16.08.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору оренди житлового приміщення від 02.03.2024, ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час малолітня дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 , що не заперечувалось відповідачем.

25.11.2022 заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

25.11.2023 Подільським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України, за заявою ОСОБА_1 від 24.11.2023.

29.04.2024 заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 19.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 76952 грн 49 коп.

Згідно інформації, наданої Центром первинної медико-санітарної допомоги №2 Оболонського району м. Києва від 01.10.2024 № 18-568, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має укладену (24.01.2024) і діючу декларацію про медичне обслуговування з сімейним лікарем-педіатром ОСОБА_4 . Довіреною особою в декларації дитини вказаний батько ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 5 від 15.02.2024 виданої директором Дошкільного навчального закладу №208, ОСОБА_3 , 2018 року народження, відвідує заклад дошкільної освіти №208 Оболонського району м. Києва з 18.12.2023. Дитину приводить та забирає з садочка її батько ОСОБА_1 .

Згідно з нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 28.01.2025, останні повідомили, що є сусідками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зі своєю сім`єю: донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нареченою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та її донькою, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не знають і ніколи не бачили. Вихованням доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займається ОСОБА_1 та його наречена ОСОБА_7 , яка заміняє ОСОБА_9 - біологічну мати.

Відповідно до довідки інспектора з кадрів ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» № 07 від 11.02.2025, ОСОБА_2 працює в ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» на посаді комплектувальника товарів з 28.01.2025. За час роботи дисциплінарних стягнень не було, в спілкуванні з колегами і клієнтами тактична та ввічлива.

Згідно з повідомлення Подільського УП ГУНП у м. Києві від 24.02.2025, 19.11.2024 дізнавачем відділу дізнання Подільського УП ГУНП у м. Києві кримінальне провадження №12023105070001466 від 25.11.2023, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей) закрито в порядку ч. 2 ст. 284 КПК України.

В лютому 2022 року відповідач звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського районну Київської області із заявою про визначення місця проживання дитини.

Крім цього, до матеріалів справи долучено заяву від 24.07.2021 та дві заяви від 28.10.2021 ОСОБА_2 до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, в яких відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 перешкоджає їй в спілкуванні з донькою ОСОБА_3 .

Крім того, 16.10.2025 відповідач звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про видачу розпорядження про визначення способів участі у вихованні дитини того із батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно з повідомлення Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.10.2025 №119-454, 09.10.2025 державним виконавцем Дем`янюк В.М., підготовлено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №71038255/1, згідно якого, загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.09.2025 становить 198759,12 грн.

Відповідно до долучених до матеріалів справи доказів ОСОБА_2 почала сплачувати борг за виконавчим провадженням №71038255, що підтверджується квитанцією №237477536 від 13.10.2025 на суму 4000 грн, квитанцією №243272274 від 26.11.2025 на суму 4000 грн, квитанцією №246158643 від 17.12.2025 на суму 5000 грн, квитанцією №250591177 від 21.01.2026 на суму 5000 грн.

Відповідно до висновку Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.01.2025, орган опіки та піклування рекомендує суду позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не спілкується із донькою, не займається її вихованням, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, веде антисоціальний спосіб життя, що в сукупності свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, та фактично самоусунулась від їх належного виконання, а відтак наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказувала, що дійсно в певний період часу недбало відносилась до дитини, однак, в даний час вживає всіх можливих заходів для належного виконання своїх батьківських обов`язків, відповідач має бажання спілкуватись та виховувати дитину, а тому відсутні достатні підстави, які б свідчили про необхідність позбавлення її батьківських прав. Також вказала, що працевлаштувалася та намагається налагодити своє життя.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем заявлений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як встановлено судом, орган опіки та піклування рекомендував суду позбавити відповідача батьківських прав, вказуючи на достатність підстав для цього з огляду на встановлені обставини.

Разом з цим суд враховує вимоги ст. 19 СК України, якою встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Наведені вище положення ст. 19 СК України знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно з ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц виснував, що «висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо».

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів), які як і інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

Винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Отже, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, не в повній мірі відповідає інтересам дитини, та зазначає, що сукупність наявних у справі доказів беззаперечно не доводить свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, та що позбавлення є доцільним та відповідатиме інтересам дитини в ситуації, яка склалась в родині дитини.

Суд також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів про те, що соціальні служби та органи у справах дітей надавали належну підтримку матері у налагодженні стосунків з дитиною.

Згідно зі ст. 8 Конвенції держава в особі уповноважених органів має позитивний обов`язок вживати заходів для захисту сімейного життя, що включає в себе надання допомоги батькам у вихованні дітей та налагодженні між ними позитивних стосунків.

Висновок органу опіки та піклування було складено без належного аналізу ситуації та без врахування дій, які мали б бути вжиті органами влади для запобігання ситуації або її виправити з метою дотримання інтересів дитини та прав відповідача на батьківство.

Суд звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, згідно із ст. 166 СК України.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Також необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам по собі факт не проживання разом із дитиною, та наявність життєвих обставин та суперечок між батьками щодо можливості побачень із дитиною, не може слугувати достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що позивач належним чином не вмотивував та не довів власних доводів про застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надав належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Варто вказати, що в ході розгляду справи встановлено, що відповідач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із донькою, а батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості участі матері у вихованні доньки та належної реалізації матір`ю своїх батьківських прав.

Судом на час розгляду справи не було встановлено достатніх обставин, які б свідчили про те, що спілкування відповідача з донькою буде перешкоджати нормальному її розвитку, а тому суд приходить до переконання, що участь матері у вихованні доньки буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку в подальшому, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь матері у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав відповідачем, а, насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Слід наголосити, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання дитини, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

При цьому, саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.

При цьому, всі інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що переконливих доказів на підтвердження умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини матеріали справи не містять, наявність винних дій та/або бездіяльності, які б свідчили про неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачем стороною позивача не доведено, а судом не встановлено, а відтак суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача на даний час є передчасним та не відповідатиме інтересам дитини, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 165,166 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37445484, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д, 04212.

Повний текст рішення суду складено 27.03.2026.

Суддя Л.Д. Будзан