Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №755/21444/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21444/25

Провадження №: 2/755/2857/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко Оксана Андріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулись позивачі ОСОБА_1 , малолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 з позовом до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко Оксана Андріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Згідно заявлених вимог, позивачі просять суд:

- визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_1 , на спадкове майно після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_2 , на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , до складу спадщини після смерті якого увійшла частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На час смерті спадкодавця його єдиним спадкоємцем був ОСОБА_4 . Після відкриття спадкової справи, державним нотаріусом було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки розмір частки померлого у квартирі належним чином не був визначений. Ця квартира була надута у спільну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 згідно договору міни квартири від 12 серпня 1994 року. Отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_4 не займався питанням щодо визначення частки батька та отримання спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцями є позивачі по справі (мати та син померлого). Позивачі звернулись до Сьомої київської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини та за їх заявами було заведено спадкову справу. Однак, 21 травня 2025 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки розмір частки померлих у квартирі належним чином не визначений. Отже, позивачі не мають можливості оформити право на частку квартири, яка за життя належала спадкодавцям, тому вимушені звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (а.с.40-41)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року витребувано у Сьомої київської державної нотаріальної контори засвідчені належним чином копії матеріалів спадкових справ: №981/2021, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; №58/2025, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.56)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.111-112)

Позивачі ОСОБА_1 , малолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , в судове засіданні не з`явились, їх представник - адвокат Онищенко В.Г. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, в разі задоволення позову судовий збір з відповідача не стягувати (а.с.108).

Представник відповідача Київської міської ради - Малуєва С.О. в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, в якому просила ухвалити рішення у справі відповідно до норм чинного законодавства України та слухати справу за відсутності представника Київської міської ради, судові витрати покласти на позивачів. (а.с.49-50)

Третя особа державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко О.А. в судове засіданні не з`явилась, заяв чи клопотань до суду не подала.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.93-зворот), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 (а.с.78).

Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої увійшли часини квартири АДРЕСА_1 .

Так, 12 серпня 1994 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з другої сторони, було укладено договір міни квартири, за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 обміняли належну їм квартиру на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 95)

Згідно інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 18 січня 2022 року, за даними реєстрових книг бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №1 12 серпня 1994 року, №12-н-1242 та зареєстровано в бюро 18 серпня 1994 року за реєстровим №32501. (а.с.105)

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутня (а.с.67).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991р. (в редакції, яка діяла на час укладення даного договору), громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно ч. 1 ст. 128 ЦК Української РСР (в редакції, яка діяла на час укладення договору міни), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Виходячи з положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. (ч.1 ст. 357 ЦК України)

За матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1 (позивача у справі) та ОСОБА_5 (а.с.14), також ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 (позивача у справі) (а.с.7).

10 грудня 2021 року ОСОБА_4 через представника подав до Сьомої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 (а.с. 93).

Постановою державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко О.А. від 17.02.2022 ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , частка якої належала ОСОБА_5 з підстав не визначення належним чином розміру частки спадкодавця в спільному майні (а.с. 106).

30 січня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (через законного представника) подали до Сьомої київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (відповідно сина та батька) (а.с. 77, 77-зворот).

Постановами державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко О.А. від 21.05.2025 та від 21.08.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , частка якої належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, з підстав не визначення належним чином розміру частки спадкодавців в спільному майні (а.с. 90-зворот - 91).

Отже ОСОБА_4 , який згідно положень ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 у визначені ст.1270 ЦК України строки прийняв спадщину після смерті батька, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями першої черги щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , також у визначені ст.1270 ЦК України строки прийняли спадщину після смерті останнього.

Дані про інших осіб, які б у встановлені законом строки прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в матеріалах спадкових справ, копії яких надані нотаріусом на виконання ухвали суду (а.с.76-106), відсутні.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст.1267 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

При цьому не оформлення успадкованого майна - відсутність свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності за спадкодавцем, не позбавляє спадкоємців останнього права на спадщину.

Отже 1/3 частина спірної квартири АДРЕСА_1 належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі договору міни квартири та 1/3 частина цієї квартири була прийнята ним у спадщину (успадкована) після смерті батька ОСОБА_5 .

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1268 ЦК кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

З урахуванням встановлених судом обставин про відсутність інших, крім позивачів, спадкоємців які у встановлені законом строки прийняли спадщину, належним відповідачем в даній справі є Київська міська рада.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом установлено, що за життя спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правомірно набули право власності кожен на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 - на підставі договору міни квартири від 12 серпня 1994 року, за життя ОСОБА_4 прийняв спадщину - успадкував 1/3 цієї квартири після смерті батька ОСОБА_5 , проте не отримував свідоцтва про право на спадщину за законом, а отже згідно вищезазначених норм закону до складу спадщини після померлого ОСОБА_4 входить 2/3 частина цієї квартири, однак частки співвласників квартири в договорі міни визначені не були та ОСОБА_4 за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, що стало підставою для відмови державним нотаріусом позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину на частини квартири, що належали спадкодавцю (у тому числі й успадкованої ОСОБА_4 ).

В той же час обставин, які б вказували, що за життя спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули або володіли вищевказаним нерухомим майном неправомірно, або на вказане майно, окрім позивачів в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до Київської міської ради, третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко Оксана Андріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірну квартиру було зареєстровано за спадкодавцями відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права власності, проте частки в договорі міни визначені не були, ОСОБА_4 , прийнявши спадщину після смерті батька, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири не отримував, позивачі у визначені законом строки звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, інші особи, які б прийняли спадщину відсутні, не визначення часток спадкодавців у майні та не одержання одним із спадкодавців свідоцтва про право на спадщину за законом заважає позивачам одержати свідоцтва про право на спадщину - володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а пред`явлений позов не суперечить вимогам ст. 392 ЦК України.

Враховуючи, що належним відповідачем у даній справі, яким є Київська міська рада, якою права позивачів порушені, не визнані чи оспорені не були, позивачі просять з відповідача судовий збір не стягувати, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивачів у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 112, 128 ЦК Української РСР, статтями 182, 328, 334, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1267-1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про власність», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), малолітнього ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в інтересах якого діє ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), третя особа - державний нотаріус Сьомої київської державної нотаріальної контори Шапченко Оксана Андріївна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 7/15), про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 17 квітня 2026 року.

Суддя: