Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №642/758/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 642/758/25

Провадження № 2/752/2988/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами ,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір №014-RO-82-97175829, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 25.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №014-RO-82-97175829 від 16.07.2021 в розмірі 65063,89грн, з яких:38650,28грн-сума заборгованості за основною сумою боргу;26413,61грн-сума заборгованості за відсотками.

04 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/1150/82/807848, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 25.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №010/1150/82/807848 від 04.02.2020 в розмірі70177,39грн, з яких: 70177,39грн-сума заборгованості за основою сумою боргу, 0грн-сума заборгованості за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за вказаними Кредитними договорами в загальному розмірі 135241,28грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова Шрамко Л.Л. цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м.Києва(а.с.50)

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 19.05.2025 року відкрито провадження в справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 64-65). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

У судовому засіданні сторони відсутні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, в позовній заяві просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

16 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-76018392, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб (а.с.5-6).

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників (а.с.17-19).

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 25.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №014-RO-82-97175829 від 16.07.2021 в розмірі 65063,89грн, з яких: 38650,28грн-сума заборгованості за основною сумою боргу; 26413,61грн-сума заборгованості за відсотками ( а.с.20).

04 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття кредитного рахунку та надання «Кредитна картка» №010/1150/82/807848, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб (а.с.21).

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників (а.с.27-29).

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 25.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №010/1150/82/807848 від 04.02.2020 в розмірі70177,39грн, з яких: 70177,39грн-сума заборгованості за основою сумою боргу, 0грн-сума заборгованості за відсотками (а.с. 30).

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року в справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року в справі № 404/502/18.

Вищевказані кредитні договори підписані відповідачем електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує його волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторони позичальника та цілісність документа, в якому втілюється воля останньої.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вказані Кредитні договори підписано відповідачем за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами цих Договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 1 ст. 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року в справі № 6-979цс15.

Також суду надані належні та достовірні докази того, що право вимоги за спірними кредитними договорами в позивача виникло до відповідача на підставі Договору факорингу №24122024 від 24.12.2024, Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, Договору факторингу № 22042025 від 22.04.2025 року, та Договору факторингу № 28032025 від 28.03.2024 року.

Поряд із цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за вказаними Кредитними договорами виконали, а відповідач взятих на себе зобов`язань не дотримався, допустивши прострочення сплати за визначеними Кредитними договорами платежів.

Згідно ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку поданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» доказам, суд вважає, що позивачем не надано, а в разі неможливості надати, не заявлено клопотання про витребування належних доказів, що підтверджують виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» умов вищевказаних Кредитних договорів щодо здійснення безготівкових переказів грошових сум на банківський рахунок відповідача в справі ОСОБА_1 - як позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року в справі № 755/2284/16-ц.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, такі документи в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних (розрахункових) документів, якими б підтверджувалося перерахування АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів на рахунок відповідача на виконання умов спірних Кредитних договорів.

Надані позивачем розрахунки заборгованості, самі по собі не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які відповідно повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року в справі № 6-16цс15.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог щодо факту існування заборгованості, виконаних банківських операцій, в зв`язку із чим, суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідних Кредитних договорів, а також неможливо встановити, які саме умови спірних Кредитних договорів порушені відповідачем та з`ясувати правильність нарахування відсотків позивачем, отже, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року в справі № 219/1704/17.

Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк