Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №520/3278/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 р. Справа № 520/3278/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 (суддя Рубан В.В.; м. Харків) по справі № 520/3278/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040018730 від 05.07.2024 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій передбаченої пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди з 01.09.1988 по 21.09.1992 та 01.04.2022 року по 10.12.2023, а також період з 01.04.2022 року по 10.12.2023 до загального страхового стажу роботи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року по справі № 520/3278/25 адміністративний позов – залишено без задоволення.

Позивач не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/3278/25 та винести постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач стверджуючи про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, наполягала, що на день звернення за призначенням пенсії за віком вона перебувала у трудових відносинах із КНП «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Каховської міської ради» та працювала на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу, яка належить до посад, що дають право на пенсію за вислугу років. Зазначає, що незарахування періоду роботи з 01.04.2022 по 10.12.2023 до страхового та спеціального стажу з підстав відсутності відомостей про нарахування заробітної плати і сплату внесків є протиправним, оскільки відповідальність за такі порушення покладена на страхувальника, а не на застраховану особу. Також вказує, що відповідач безпідставно не зарахував до спеціального стажу період її навчання з 01.09.1988 по 21.09.1992, який, на її думку, підлягає включенню до стажу роботи за вислугу років. У зв`язку з цим позивач вважає, що має необхідний спеціальний стаж понад 30 років, а тому набула право на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.12.2023 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.”

04.04.2024 гр. ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з допризначенням за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

На підставі вказаного, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за наслідками розгляду заяви позивача від 04.04.2024 прийнято рішення від 09.04.2024 про відмову в перерахунку пенсії.

31.05.2024 позивачка повторно звернулась з заявою про допризначенням пенсії у зв`язку з наданням додаткових документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в проведені перерахунку пенсії.

28.06.2024 позивачка звернулась до Головного управління з заявою про перерахунок пенсії, а саме нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040018730 від 05.07.2024 відмовлено ОСОБА_1 , в призначенні одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій передбаченої пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV.

Пенсійним фондом зазначено, що згідно даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2023 року відсутні. Враховуючи зазначене, так як заявниця на день досягнення пенсійного віку не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вирішено відмовити ОСОБА_1 в даному перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача та таким, що порушує її право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Прикінцевих положень ЗУ №1058-ІV, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено наявності передбачених пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV умов для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії за віком відсутні належні докази того, що вона працювала у закладі комунальної форми власності на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років. Суд зазначив, що за даними пенсійної справи пенсію позивачці призначено як непрацюючій особі, а відомості системи персоніфікованого обліку не містять даних про нарахування заробітної плати за грудень 2023 року. З огляду на це суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо відмови у призначенні спірної допомоги та відсутність підстав для зарахування спірних періодів до спеціального і страхового стажу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі – Закон №1058-IV/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Положеннями пункту 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІУ, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а визначив, що норму пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних відносин) на зазначених вище посадах.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивачу вперше призначено пенсію за віком з 11.12.2023, що підтверджено копіює протоколу пенсійного органу про призначення пенсії.

Суд відмічає, що до призначення пенсії за віком позивач не отримувала іншого виду пенсії. Дані обставини підтверджено матеріалами пенсійної справи.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 05.07.2024 вбачається, що причиною відмови ОСОБА_1 у нарахуванні спірної одноразової грошової допомоги слугувало твердження пенсійного органу про те, що на день досягнення пенсійного віку заявниця не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До такого висновку відповідач дійшов, враховуючи, що згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2023 року.

Надаючи оцінку наведеним висновкам відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наявної в матеріалах копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 колегією суддів встановлено, що відповідно до запису № 10 позивач 02.12.2014 прийнята на роботу в Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги на посаду завідувачем інформаційно-аналітичного відділу (а.с.23).

Колегія суддів зазначає, що запис про звільнення позивача із вказаної посади відсутній.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком вона продовжувала працювати на вказаній посаді у Каховському центрі первинної медико-санітарної допомоги, хоча у 2023 році набула статусу внутрішньо переміщеної особи та фактично проживала у місті Харкові, що підтверджується відповідною довідкою.

Обґрунтовуючи неможливість подання уточнюючої довідки з місця роботи, позивач зазначала, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та тимчасовою окупацією Херсонської територіальної громади, до якої входить м. Каховка, вона об`єктивно позбавлена можливості отримати від роботодавця відповідні документи.

Колегія суддів враховує, що Херсонська територіальна громада включена до переліків територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими Російською Федерацією, що унеможливлювало належне документальне оформлення трудових відносин у звичайному порядку та отримання працівником додаткових підтверджуючих документів.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством.

Водночас зі змісту статей 20, 106 Закону № 1058-IV вбачається, що обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків, як і відповідальність за їх несплату або несвоєчасну сплату, покладено саме на страхувальника, а не на застраховану особу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.10.2020 у справі № 341/460/17, у якій зазначено, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі їх сплату законом покладено на страхувальника, а тому працівник не може зазнавати негативних наслідків через невиконання роботодавцем своїх обов`язків у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про нарахування заробітної плати за грудень 2023 року та, як наслідок, відсутність відомостей про сплату страхових внесків за цей період не є безумовною підставою для висновку про припинення трудових відносин позивача з КНП «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Каховської міської ради» або про відсутність у неї права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

При цьому, як установлено колегією суддів, у трудовій книжці позивача наявний запис про її прийняття 02.12.2014 на посаду завідувача інформаційно-аналітичного відділу Каховського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, тоді як запис про звільнення відсутній. Позивач послідовно зазначала, що станом на день звернення за призначенням пенсії продовжувала працювати на цій посаді, однак у зв`язку з тимчасовою окупацією Херсонської територіальної громади та набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи була позбавлена можливості надати уточнюючу довідку з місця роботи. Такі доводи узгоджуються з обставинами справи та не спростовані відповідачем.

Більше того, з наданих до матеріалів справи відомостей системи персоніфікованого обліку вбачається, що у графі «страхувальник» за 2023 та 2024 роки зазначено саме КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КАХОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ КАХОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», що додатково підтверджує продовження трудових відносин позивача з цим закладом.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що покладення відповідачем на позивача негативних наслідків відсутності у персоніфікованому обліку відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за грудень 2023 року є неправомірним, а висновок пенсійного органу про те, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала у закладі комунальної форми власності на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, є передчасним та належними доказами не підтверджений.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040018730 від 05.07.2024 прийняте без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не здійснено повного та належного дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, зокрема не надано належної оцінки наявним доказам щодо перебування позивача у трудових відносинах станом на день досягнення пенсійного віку, а також не перевірено дотримання інших умов, передбачених пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.

Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 є не пряме зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату спірної грошової допомоги, а зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції у цій постанові.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди з 01.09.1988 по 21.09.1992 та з 01.04.2022 по 10.12.2023, а також період з 01.04.2022 по 10.12.2023 до загального страхового стажу, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач зверталася до пенсійного органу із самостійною заявою про зарахування вказаних періодів до страхового та спеціального стажу, а відповідач, у свою чергу, прийняв рішення за результатами розгляду такої заяви.

Також відсутні докази того, що пенсійним органом було окремо вирішено питання щодо включення саме цих періодів до відповідного стажу та що позивачу у такому зарахуванні було відмовлено.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що заявлені у цій частині позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутній факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення або вчинення дій чи бездіяльності саме щодо незарахування спірних періодів стажу як самостійного предмета оскарження.

Відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/3278/25 та ухвалення постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при звернені до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн (платіжна інструкція № Т09А-МТЕН-9К8С-МЕ13 від 27.02.2025), а при поданні апеляційної скарги – 2325,50 грн (платіжна інструкція № 4ЕВ4-НТ0М-ВМ30-МВАА від 04.10.2025).

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , розмір витрат зі сплати судового збору, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області на її користь становить – 2131,71 грн. ((1937,92+2325,50)/2).

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/3278/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040018730 від 05.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій передбаченої пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром,п.3,пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції у цій постанові.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ((майдан Свободи, буд.5, Держпром,п.3,пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн 71 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко