Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №520/30261/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 р. Справа № 520/30261/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 29.01.26 по справі № 520/30261/25

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ), в якому просить суд: визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно у розмірі 4 463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно у розмірі 4 463,15 грн на місяць. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн на місяць за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно; прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №520/30261/25 залишено без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що починаючи з березня 2018 року і до дня звільнення позивача із військової служби - 02.10.2025 (витяг з наказу від 02.10.2025 №1081-ОС), підвищення посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні не здійснювалося, що також підтверджується даними особистих карток грошового забезпечення за 2018-2025 роки, відповідно до яких посадовий оклад нараховувався та виплачувався позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. За таких обставин, відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на індексацію-різницю у фіксованому розмірі 4463,15 грн щомісячно за зазначені періоди. Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку №1078 та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2024 у справі №200/564/23 та від 19.02.2025 у справі №420/2653/24, що призвело до помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно в розмірі 4463,15 грн щомісячно.

Військова частина НОМЕР_3 подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову – без змін. Зазначає, що позивач в лютому та березні 2018 не отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військовій частині НОМЕР_3 ) та відповідно його посадовий оклад не змінювався, що в свою чергу дає підстави для висновку, що у позивача не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Військова частина НОМЕР_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову – без змін. Зазначає, що для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Тобто, фактично виплати індексації грошового забезпечення відповідача не перевищували поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. Звертає увагу, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до інформації, відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2025 роки, ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у спірний період:

- з грудня 2015 року по жовтень 2024 року включно – в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_2 );

- з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно – в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військовій частині НОМЕР_3 ).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.10.2025 №1081-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.10.2025.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2025 роки вбачається, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін.

У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 01.11.2025 №09/14750/25-Вих повідомив, що при звільненні позивача останньому нараховано НОМЕР_1 прикордонним загоном та виплачено НОМЕР_4 прикордонним Волинським загоном заборгованість по індексації грошового забезпечення на загальну суму 5 635,88 грн, на підтвердження чого надав довідку-розрахунок №596 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні з 01.07.2015 по 28.02.2018, видану НОМЕР_1 прикордонним загоном.

Із довідки-розрахунку №596 слідує, що НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період із липня 2015 року по лютий 2018 року з урахуванням червня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно та з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум, а також нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по жовтень 2024 року включно у розмірі 4 463,15 грн на місяць.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в лютому та березні 2018 не отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військовій частині НОМЕР_3 ) та відповідно його посадовий оклад не змінювався, що в свою чергу дає підстави для висновку, що у позивача не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 ст.9 Закону №2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону №1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, та який, відповідно до пункту 1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

За визначенням, наведеним у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, від 31.07.2024 у справі №200/4613/22, від 02.09.2024 у справі №280/4009/23, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці» (фіксованої суми індексації). Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо фіксованої суми індексації, слід зазначити, що Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, викладений у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, від 19.04.2023 у справі №380/10594/21.

Колегія суддів зазначає, що поняття «фіксованої» суми індексації, у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналізуючи пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів зазначає, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

За цим, посилання Військової частини НОМЕР_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, на дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає безпідставними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Суд звертає увагу, що з огляду на абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 09.05.2023 у справі №400/12702/21 та від 18.10.2023 у справі №380/14195/22.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №560/3097/22 зазначено наступне:

«65. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

65.1. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

65.2. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

65.3. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

65.4. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

66. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)».

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: Лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% - Г,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 1.01,7% = 1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021; Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% = 1,014; Травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101.1% = 1,011; Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010- 101.9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 -101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,013; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2019 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3 %.

353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).

Виходячи з даних особистої картки про грошове забезпечення позивача за 2018 рік, місячний грошовий дохід позивача за виключенням сум, які є виплатами разового характеру, у лютому 2018 року становив 8107,01 грн, у березні 2018 року – 8107,01 грн.

Отже, збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року не відбулось, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30 % .

Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1 762 грн * 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:

4 463,15 грн – 0 грн = 4 463,15 грн.

Отже, за оскаржуваний позивачем період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися у розмірі 4463,15 грн.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військовою частиною НОМЕР_3 ) суми індексації-різниці за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно.

Викладена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 28.05.2024 по справі №160/14683/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.

Доводи Військової частини НОМЕР_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що фактично виплати індексації грошового забезпечення відповідача не перевищували поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки індексація-різниця (фіксована індексація) виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, поточна індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А індексація-різниця - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 02.09.2024 року у справі №280/4009/23.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній позивачем частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в лютому та березні 2018 не отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військовій частині НОМЕР_3 ) та відповідно його посадовий оклад не змінювався, що в свою чергу дає підстави для висновку, що у позивача не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Колегія суддів зауважує, що посилання суду першої інстанції на незмінність розміру посадового окладу позивача внаслідок переведення його з однієї військової частини до іншої, жодним чином не пов`язана з прийняттям відповідних рішень Кабінетом Міністрів України про підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у спірний період, а тому не є перешкодою для продовження виплати індексації-різниці у разі продовження військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 по справі №200/564/23.

Беручи до уваги, що переведення позивача з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) відбувалося впродовж проходження ним військової служби, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн, є такими, що зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, колегія суддів зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення на виконання цього судового рішення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Вказана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 27.06.2024 у справі №580/602/22.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/30261/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по 02.10.2025 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/30261/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий