Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №440/11130/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 р. Справа № 440/11130/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Чеснокова А.О.) від 11.12.2025 по справі № 440/11130/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП"

до Енергетичної митниці

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, "РАДІАЛГРУП", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив .

визнати протиправною бездіяльність Енергетичної митниці щодо внесення змін до митної декларації № 23UA903180005461U6 від 29.12.2023 та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „РАДІАЛГРУП” надміру сплачених сум митних платежів;

зобов`язати Енергетичну митницю внести зміни до митної декларації № 23UA903180005461U6 від 29.12.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДІАЛГРУП” від 03.02.2025 № 1 шляхом оформлення аркуша коригування та сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 340281,07 грн (триста сорока тисяч двісті вісімдесят однієї гривні 07 копійок) і надіслати його до Державної казначейської служби України для фактичного виконання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 440/11130/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Енергетичної митниці щодо внесення змін до митної декларації № 23UA903180005461U6 від 29.12.2023 та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „РАДІАЛГРУП” надміру сплачених сум митних платежів.

Зобов`язано Енергетичну митницю внести зміни до митної декларації № 23UA903180005461U6 від 29.12.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДІАЛГРУП” від 03.02.2025 № 1 шляхом оформлення аркуша коригування та сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 340281,07 грн (триста сорока тисяч двісті вісімдесят однієї гривні 07 копійок) і надіслати його до Державної казначейської служби України для фактичного виконання.

08.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

09.12.2025 до суду надійшло клопотання відповідача щодо зменшення розміру судових витрат, в якому посилався на те, що розмір понесених судових витрат повинен відповідати вимогам частини 5 статті 134 КАС України, а саме бути співмірними.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 440/11130/25 ухвалео у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДІАЛГРУП” до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії додаткове рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5104 (п`ять тисяч сто чотири) гривні 22 ( двадцять дві) копійки.

Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до матеріалів справи адвокатом подано лише позовну заяву та відповідь на відзив, однак актом передбачено набагато більше видів правничої допомоги, такі як аналіз кожного документа та опрацювання питання доцільності подання пояснень, що є складовими подання процесуальних документів. Таким чином, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає штучно поділеним видам послуг в акті виконаних робіт, а тому витрати у розмірі 45 000 грн є явно завищеними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн. Також суд вказав, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження надання позивачу професійної правничої допомоги: ордер про надання правничої (правової) допомоги адвоката Ковалевського Ю.М. від серії АР № 1157413; договір про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025, який укладено між адвокатським бюро "Юрія Ковалевського" та ТОВ "РАДІАЛГРУП"; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025; акт виконаних робіт від 05.12.2025; рахунок № 08-01 від 08.08.2025 на суму 45000 грн; платіжна інструкція № 163 від 11.08.2025 на суму 45000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.12.2025.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що Виходячи з установлених обставин справи, доказів, які надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.

Також, дослідивши матеріали справи та зміст рішення суду від 01.12.2025, суд установив, що у його резолютивній частині відсутнє вирішення питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Водночас у мотивувальній частині зазначеного рішення суд дійшов висновку про необхідність вирішення цього питання на користь позивача.

З огляду на викладене, а також з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважав за необхідне відобразити вирішення питання про розподіл судових витрат у цьому додатковому рішенні, а саме стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5104,22 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги стосуються висновків суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу та апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо незгоди з висновками суду в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору, додаткове рішення переглядається судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч. 1 ст. 308 КАС України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги адвоката Ковалевського Ю.М. від серії АР № 1157413; договір про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025, який укладено між адвокатським бюро "Юрія Ковалевського" та ТОВ "РАДІАЛГРУП"; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025; акт виконаних робіт від 05.12.2025; рахунок № 08-01 від 08.08.2025 на суму 45000 грн; платіжна інструкція № 163 від 11.08.2025 на суму 45000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.12.2025.

Дослідивши зміст акту виконаних робіт (наданих послуг) від 05.12.2025, судом встановлено, що адвокатом виконані наступні роботи (надані послуги):

систематизація та аналіз змісту відповідей Енергетичної митниці в процесі листування з ТОВ РАДІАЛГРУП" та Радою бізнес-омбудсмена протягом першої половини 2025 року;

аналіз бази даних Рішень Державної митної служби України за результатами розгляду скарг (щодо підстав та мотивів відмови у повернення митних платежів, у тому числі після скасування протиправних рішень), оприлюднених на офіційному сайті https://customs.gov.ua/rishennya-za-rezultatamy-rozglyadu-skarg;

аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду, зокрема у справах №№ 813/1046/15, 814/1561/16, 320/11126/24, 440/12695/21, 640/5464/21. 420/34041/24, 420/35598/24 (портал „Судова влада України", Єдиний державний реєстр судових рішень);

складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції;

аналіз відзиву Енергетичної митниці на позовну заяву, опрацювання змісту додатків;

підготовка та подання клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (на виконання ухвали суду);

складання та подання до суду відповіді на відзив Енергетичної митниці;

аналіз заперечення (щодо відповіді на відзив) Енергетичної митниці;

опрацювання питання доцільності подання додаткових пояснень після завершення процедури обміну сторонами заявами по суті справ;

підготовка та подання до суду заяви про розподіл судових витрат з необхідними додатками.

Аналогічні послуги відображені і в детальному описі робіт (наданих послуг) від 05.12.2025.

Колегія суддів зазначає, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши зміст акту виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів зазначає, що в контексті цієї справи, реальним результатом наданих послуг на правничу допомогу є складення позовної заяви та відповіді на відзив відповідача (зазначені процесуальні документи складені та подані до суду безпосередньо адвокатом через підсистему «Електронний суд»).

Щодо суті таких послуг як: систематизація та аналіз змісту відповідей Енергетичної митниці в процесі листування з ТОВ РАДІАЛГРУП" та Радою бізнес-омбудсмена протягом першої половини 2025 року; аналіз бази даних Рішень Державної митної служби України за результатами розгляду скарг (щодо підстав та мотивів відмови у повернення митних платежів, у тому числі після скасування протиправних рішень), оприлюднених на офіційному сайті https://customs.gov.ua/rishennya-za-rezultatamy-rozglyadu-skarg; аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду, зокрема у справах №№ 813/1046/15, 814/1561/16, 320/11126/24, 440/12695/21, 640/5464/21. 420/34041/24, 420/35598/24 (портал „Судова влада України", Єдиний державний реєстр судових рішень); аналіз відзиву Енергетичної митниці на позовну заяву, опрацювання змісту додатків, колегія суддів зазначає, що результатом цих послуг і є складення позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву.

Щодо надання такої послуги як підготовка та подання клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (на виконання ухвали суду), судом апеляційної інстанції встановлено, що ці документи надані до суду не адвокатом, а безпосередньо директором ТОВ «РАДІАЛГРУП», згідно супровідного листа № 01/09 від 04.09.2025 та засвідчені цією ж особою.

Щодо надання таких послуг як: аналіз заперечення (щодо відповіді на відзив) Енергетичної митниці та опрацювання питання доцільності подання додаткових пояснень після завершення процедури обміну сторонами заявами по суті справ, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів складення адвокатом будь-яких інших процесуальних документів, окрім позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву.

Щодо надання такої послуги, як підготовка та подання до суду заяви про розподіл судових витрат з необхідними додатками, колегія суддів зазначає, що такі витрати також не підлягають відшкодуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Такий висновок неодноразово робив Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18), від 23.04.2021 (справа № 521/15516/19), від 21.06.2022 (справа № 826/11302/18).

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення додаткового судового рішення, а також те, що ця справа є справою незначної складності та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без судових засідань, зважаючи на зміст послуг, які реально надані адвокатом в контексті цих правовідносин, про що судом апеляційної інстанції зазначено вище, а також те, що відповідачем надавалося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у цій справі в суді першої інстанції не потребувала значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до вартості послуг адвоката, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в поданій заяві.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що враховуючи зміст наданих адвокатом послуг зі складення позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, які на думку суду є співмірними зі складністю цієї справи.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень нуль копійок), з прийняттям в цій частині нового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) 00 коп.

В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 440/11130/25 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) 00 коп.

В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 440/11130/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло