Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №344/20758/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20758/25

Провадження № 2/344/1872/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

17 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03 квітня 2024 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101712155263342, щодо надання останньому кредиту в розмірі 31900,00 гривень строком на 36 місяців (тобто до 02.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 гривень (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).

Відповідач при підписанні Анкети-Заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується також той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк», що були надані для ознайомлення в письмовій формі. Також всі умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит. Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами Банку.

Позивач зазначив, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором станом на 07.11.2025 заборгованість за даним кредитним договором складала суму в розмірі 71 328,75 гривень, з якої: 31900,00 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 30125,00 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 гривень - загальний залишок заборгованості за комісією, 9303,75 гривень - загальний залишок заборгованості за пенею.

Виходячи з наведеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року в загальному розмірі 71328,75 гривень, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 1-9).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2025 року дану справу передано головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 37-38).

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 42-43).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 35).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 14 квітня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 17 квітня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

03 квітня 2024 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір АВН0СТ155101712155263342, за умовами якого надано кредит у розмірі 31900,00 гривень строком на 36 місяців (тобто до 02.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно (а.с. 10-14, 18 зворот-22).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 03 квітня 2024 року, станом на 07.11.2025 року заборгованість становить 71 328,75 гривень, що складається з: 31900,00 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 30125,00 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 гривень - загальний залишок заборгованості за комісією, 9303,75 гривень - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с. 14 зворот -15).

Згідно копії меморіального ордеру від 03 квітня 2024 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 31900,00 гривень (а.с.15 зворот-16).

Відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка по картці (а.с.16 зворот, а.с. 17).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» зареєстровано як юридична особа ідентифікаційний код 14360080 (а.с. 12 зворот - 24).

Згідно Витягу з Державного реєстру банків, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» має чинну банківську ліцензію (а.с. 23 зворот - 24).

Національним банком України 22 листопада 2022 року погоджено статут Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (а.с. 24 зворот -28).

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення статті 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року підписаний відповідачем електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року, який оформлений сторонами в електронній формі.

Докази, які б спростовували факт отримання позичальником грошових коштів у сумі 31900,00 гривень, у матеріалах справи відсутні і відповідачем такої обставини не спростовано.

Відтак, судом встановлено, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року. Натомість відповідач свої зобов`язання за укладеним договором не виконав.

Відтак, сума тіла кредиту у розмірі 31900,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення тіла кредиту у повному розмірі, відповідачем не надано.

Щодо суми процентів за користування кредитом, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено судом, позивачем доведено як факт укладання договору, так і отримання позичальником відповідачем грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів у повному розмірі.

Так, згідно умов договору № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року строк кредиту 36 місяців (тобто до 02.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно.

За розрахунком заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за відсотками складає 30125,00 гривень. Проценти по кредиту нараховані в межах узгодженого сторонами строку кредитування.

Розмір процентів позивачем визначено за ставкою, погодженою сторонами кредитного договору, в межах узгодженого сторонами договору строку кредитування.

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 30125,00 гривень.

Доказів погашення відповідачем вказаної суми процентів суду не надано.

Позивач серед іншого просить стягнути залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до пункту 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (03.04.2024), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що нарахування заборгованості за пенею у розмірі 9303,75 гривень за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 62025,00 гривень, що складається з загального залишку заборгованості за кредитом у розмірі 31900,00 гривень, загального залишку заборгованості за відсотками у розмірі 30125,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 6005315528388 від 07 листопада 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у загальному розмірі 2422,40 гривень (а.с. 34).

Позовні вимоги задоволені частково на 86,96 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2106,52 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101712155263342 від 03 квітня 2024 року станом на 07 листопада 2025 року у розмірі 62025,00 гривень (шістдесят дві тисячі двадцять п`ять гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, судовий збір у розмірі 2106,52 гривень (дві тисячі сто шість гривень п`ятдесят дві копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074 м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.