Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №580/2377/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа № 580/2377/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

12 березня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного України в Харківській області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.01.2026 № 231850000679 про відмову в призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком.

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.05.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у призначенні йому пенсії за віком, з огляду на наявність у нього відповідного стажу роботи, що дає право на державну пенсію. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу періоду роботи в колгоспі з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву до суду не надали.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у письмовому провадженні.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

06 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.

13.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянута заява позивача та прийнято рішення № 231850000679 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 14 років 02 місяці 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в господарстві.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції 2.3.).

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11. Інструкцію №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

На підставі пункту 2.13. Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.

В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 №310 містилися наступні вимоги:

1. Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

2. Трудові книжки ведуться усім членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.

5. До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

6. Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

13. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1977, виданої ім`я позивача встановлено такі періоди йогороботи:

13.07.1977 прийнятий в члени колгоспу « 40 років Жовтню» Красноперекопського району, в якості тракториста;

14.04.1978 звільнений з колгоспу, в зв`язку з призовом до радянської армії;

15.06.1978 прийнятий на роботу в колгосп на посаду шофера;

30.11.1978 звільнений з колгоспу, в зв`язку з призовом до радянської армії;

з 14.11.1978 по 24.11.1980 проходив службу в лавах радянської армії;

22.12.1980 прийнятий на роботу в АК-4 на посаду шофера третього класу;

19.03.1981 звільнений за власним бажанням;

17.04.1981 прийнятий в члени колгоспу « 40 років Жовтню» на посаду шофера 3 кл.;

09.09.1997 звільнений з членів КСП « 40 років Жовтню» за власним бажанням;

04.10.1997 прийнятий в члени КСП «Маяк» на роботу механізатора.

В зв`язку з реорганізацією КСП «Маяк» створено СТОВ «Діброва».

13.07.1977 прийнятий в якості тракториста колгосп « 40 років Жовтню» с.Магазинка, Красноперекопського району, Крим;

20.09.1977 пройшов курси шоферів від РВК;

14.04.1978 звільнений в зв`язку з призовом в лави радянської армії;

24.06.1978 відновлений в члени колгоспу в якості шофера III кл.;

01.04.1986 переведений на дільницю №2;

01.04.2000 прийнятий переводом в агрофірму «Монастирищенська МТС» і зарахований трактористом на дільниці Дібрівка;

28.12.2001 переведений з агрофірми «Монастирище МТС» по переводу в АФ «Дібрівка»;

28.02.2002 розрахований за згодою сторін;

01.03.2002 зарахований на роботу в СФГ «Зелена Діброва» трактористом;

28.02.2004 розрахований з роботи за згодою сторін.

В розділі «трудова участь в громадському господарстві» даної трудової книжки зазначена інформація щодо трудової участі за 1977-1978 в колгоспі « 40 років Жовтню» с.Магазинка; за період з 1981 по 1996 та частково 1997 рік в колгоспі « 40 років Жовтню» с.Магазинка та КСП « 40 років Жовтню» Красноперекопського району, Крим; частково 1997 по 2000 КСП «Маяк» Черкаської області.

За встановлених обставин суд зазначає, що доводи відповідача про те, що трудова книжка колгоспника позивача не містить відомостей про відпрацьовані дні трудової участі, є помилковими. Так, трудова книжка колгоспника позивача НОМЕР_1 від 10.10.1977 містить відповідні відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в суспільному колгоспному господарстві за весь спірний період.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-VI органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте як свідчать матеріали справи, відповідач таким правом не скористався.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період роботи в колгоспі з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997 мав бути врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надало належних, допустимих та переконливих доказів на обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення, не навело достатніх аргументів на підтвердження підстав для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи за період роботи з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997, а тому суд дійшов висновку, що таке рішення є необґрунтованими, тобто таким, що прийняте без з`ясування усіх обставин.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд установив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку такої пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Харківській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23.

За таких обставин суд, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.01.2026 № 231850000679 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувавши періоди роботи з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.05.2025 про призначення пенсії за віком.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.01.2026 № 231850000679 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати періоди роботи з 13.07.1977 по 14.04.1978, з 15.06.1978 по 30.11.1978, з 17.04.1981 по 09.09.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.05.2025 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1330 (одну тисячу триста тридцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА