Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №580/2496/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа № 580/2496/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70 % від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 70 % від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 (19 500 грн) по втраті годувальника, з 20.10.2025 року, відповідно до статей 36,51,63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після звернення до відповідача їй призначено пенсію у розмірі 50 % від пенсії чоловіка. Вважаючи такий розмір незаконним, 07.01.2026 вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку до рівня 70 % відповідно до ст. 36 Закону № 2262- ХІІ. Станом на момент подання позову перерахунок не проведено. Позивач зазначає, що скільки вона є єдиною непрацездатною особою у сім`ї, застосування ставки 50 % є порушенням закону.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 01.07.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням норм Закону №796-ХІІ.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС”.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 36 Закону України № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Тобто, норма закону №2262-ХІІ чітко розмежовує випадки загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків служби та смерті з інших причин. Право на призначення пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення передбачено виключно у разі загибелі військовослужбовця або смерті, що настала внаслідок поранення, контузії чи захворювання, пов`язаних із проходженням військової служби.

Позовна заява та матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів, що померлий годувальник ОСОБА_2 помер (загинув) внаслідок причин, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, правові підстави для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА