Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №495/3851/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3851/25

Номер провадження 2/495/2549/2026

30 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді Топалової А.Л., із секретарем судового засідання Кісьовою А.В., за участю позивача ОСОБА_1 та представника в її інтересах ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить шлюб зареєстрований 18 липня 2020 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №152 - розірвати та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 6 000 грн щомісячно з дати подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст та обґрунтування позову

18 липня 2020 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.07.2020, актовий запис №152. Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.2020, актовий запис №764.

Спільне життя з відповідачем не склалось, з часом втратили взаємоповагу та взаєморозуміння. Подружжя проживає окремо, спільного господарства не веде. Сімейні відносини між сторонами припинені, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим. Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Враховуючи викладене, позивач просить в судовому порядку шлюб розірвати та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач скористався своїм правом відповідно до ст.178 ЦПК України та на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з вимогою про розірвання шлюбу згоден та не заперечує проти розірвання шлюбу. Щодо стягнення аліментів у розмірі заявленому позивачем визнає частково та просив присудити стягнення аліментів у розмірі 2 563 гривеннь. Зазначив, що станом на 01.01.2026 мінімальний встановлений законом гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 років становить 1 281,50 грн, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, аліменти у розмірі 6 000 грн перевищують гарантований мінімальний розмір аліментів. На теперішній час відповідач офіційно не працевлаштований, має періодичні та тимчасові заробітки, у зв`язку з чим перебуває у скрутному матеріальному становищі та не може сплачувати адіменти в заявленій позивачем сумі.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини, які зазначені в позові, просили задовольнити.

Відповідач та представник у судове засідання не з`явились, повідомлялись, причини неявки суду не відомі.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

18 липня 2020 року сторони по справі зареєстрували шлюб у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.07.2020, актовий запис №152.

Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.2020, актовий запис №764.

Відповідно до статті 51 Конституції України, яка кореспондується із статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із положеннями частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері.

Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина і чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Вимогами частин третьої, четвертої статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 СК України).

В частині позовних вимог про розірвання шлюбу суд, здійснивши оцінку доказів, що містяться у матеріалах справи, встановив, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є втрата почуття любові й поваги одне до одного, кожен проживає окремо та спільного господарства не ведуть, фактично шлюбні відносини припинені. Подальше спільне проживання подружжя зі збереженням шлюбу суперечить інтересам сторін, тому шлюб підлягає розірванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Малолітня дитина проживає з позивачем, усі обов`язки щодо утримання та виховання дитини позивач несе самостійно, а відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає. Згоди про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Відповідач являється батьком дитини, а отже зобов`язаний забезпечити належний рівень життя дитині, є молодою особою, фізично здоровим та має працездатний вік.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність в останнього інших осіб на утриманні, інші обставини.

У разі стягнення судом аліментів у твердій грошовій сумі грошовий розмір аліментів визначається судом (ч. 1 ст.183, ч. 1 ст.184 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, вибір способу стягнення аліментів та його зміна залежить виключно від волі того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, в обґрунтування посилається на те, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, такий рівень не повинен бути меншим, ніж прожитковій мінімум.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.49 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте позивач в порушення статті 81 ЦПК України не надала до суду належних та допустимих доказів, що відповідач дійсно має можливість та спроможний сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивача в даному випадку лежить обов`язок доведення можливостей відповідача сплачувати аліменти у розмірі 6 000 грн.

При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі, суд враховує положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, мінімальний розмір аліментів, не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а дитині має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя та повноцінного розвитку, враховуючи, що ст.180 СК України покладає обов`язок утримувати дитину на обох батьків, відсутність у матеріалах справи даних щодо стану здоров`я та матеріального стан відповідача, працездатний вік відповідача та відсутність в матеріалах справи доказів, що відповідач з об`єктивних причин не може виконувати обов`язок щодо матеріального утримання дитини або могли б вплинути на розмір такого утримання, а тому приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 3 000 гривень, до повноліття дитини, з врахуванням індексації.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що такий розмір аліментів забезпечить належні умови виховання дитини на мінімальному рівні, що в свою чергу забезпечить гармонійний розвиток дитини.

Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачкою при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу. Від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка була звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмрі 1211, 20 грн. на користь держави.

Керуючись статями 180-182, 184, 191 СК України, статями 4, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Білгород-Дністровським відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), актовий запис №152.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 30.05.2025 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 968,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення з аліментів на утримання неповнолітньої дитини у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування (ім`я) сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата проголошення повного тексту 09 квітня 2026 о 16:00 год.

Суддя Анна ТОПАЛОВА