Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №520/28294/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р. Справа № 520/28294/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 № 50363/0901.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.09.2024 № 50363/0901, посилаючись на те, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення обладнання позивача вже було зареєстроване в Єдиному реєстрі обладнання, а відтак штрафні (фінансові) санкції застосовані до ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" не обґрунтовано та протиправно. Також, позивач зазначив про порушення позивачем процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 18.11.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позовних вимог, зазначивши про правомірність оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено факт зберігання за адресою: вул. Єнакіївська, буд. 17, м. Харків, належного TOB «ТСК» обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, яке в супереч абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817 та п. 4 Порядку № 466 не внесено до Єдиного реєстру обладнання, що самим підприємством не заперечується. До перевірки не надано будь-яких даних (інформації, документів, довідок, витягів) про внесення наявного обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру або подання відповідної заяви у десятиденний період з початку його функціонування. Також, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позивача про порушення процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Просить відмовити в задоволенні позову.

Також, відповідач 17.04.2026 подав до суду додаткові пояснення, до яких додав додаткові докази по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірної навантаженості в Харківському окружному адміністративному суді, що підтверджується статистичними даними Ради суддів України, оприлюдненими на її офіційному сайті.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 42896941, що вбачається з відповідної виписки (а.с. 8).

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 42896941) із метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизної продукції, згідно наказу ГУ ДПС від 29.07.2024 № 3352-п та направлень на перевірку від 30.07.2024 № 6445, 6448, заступником начальника та головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами Мазуром В.С. та Страховою К.С. відповідно проведено фактичну перевірку ТОВ «ТСК» за місцем провадження діяльності: вул. Єнакіївська, буд. 17, м. Харків.

За результатами фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів від 12.08.2024 № 37531/20-40-09-01-03/42896941, висновками якого встановлено порушення ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817 та п. 4 Порядку №466, яке виразилося у зберіганні належного ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання (а.с. 14-16).

На підставі висновків акту фактичної перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 № 50363/0901, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" нараховано штраф у сумі 177 500,00 грн за платежем - адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (а.с. 13).

Позивач 19.09.2024 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №50363/0901 до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 10.10.2024 продовжено розгляд скарги позивача до 24.11.2024 включно.

Рішенням ДПС України від 20.11.2024 податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №50363/0901 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі за текстом - Закон № 3817-IX).

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ Єдиний реєстр обладнання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що забезпечує збір, накопичення, захист, облік, відображення, обробку реєстрових даних та надання реєстрової інформації про перелік обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ відомості про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, крім нікотиновмісних продуктів для орального застосування, яке ввозиться на митну територію України, зберігається та/або використовується на митній території України, підлягають внесенню до Єдиного реєстру обладнання.

Відповідно до ч. 8 ст. 38 Закону № 3817-ІХ заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та копії документів, що подаються разом із заявою, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, що подається в паперовій формі, підписується заявником та скріплюється печаткою (за наявності). На заяву, що подається в електронній формі, накладаються кваліфікований електронний підпис та кваліфікована електронна печатка (за наявності) заявника.

Копії документів, подані в паперовій формі разом із заявою про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, завіряються власником/користувачем такого обладнання або його посадовою особою та скріплюються печаткою (за наявності).

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заявах про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення або подання інших документів чи відомостей, ніж передбачені цією статтею, забороняється.

За положеннями ч. 9 ст. 38 Закону № 3817-ІХ форми заяв про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та порядок їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з ч. 10 ст. 38 Закону № 3817-ІХ заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання подається протягом 10 робочих днів з дня набуття права власності на обладнання (для обладнання, що перебуває на митній території України) або з дня завершення митного оформлення обладнання (у разі ввезення обладнання на митну територію України).

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру обладнанні для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів (далі - Єдиний реєстр обладнання), а також механізм внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів (далі - відомості) до Єдиного реєстру обладнання та їх виключення із зазначеного Реєстру врегульовано Порядком ведення Єдиного державного реєстру обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, затвердженого Постановою КМУ від 26 квітня 2024 № 466 (далі за тестом - Порядок №466, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 4 Порядку № 466 відомості включаються до Єдиного реєстру обладнання на підставі заяви та копій документів, що підтверджують ввезення обладнання на митну територію України або право власності на обладнання/користування обладнанням, які подаються власником або імпортером такого обладнання чи уповноваженою ними особою (далі - власник обладнання) або суб`єктом господарювання - резидентом, якому власник передає обладнання у користування (далі - користувач обладнання).

Для реєстрації обладнання у Єдиному реєстрі обладнання або внесення змін до відомостей, або виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, власник обладнання/користувач обладнання подає відповідну заяву за формою, затвердженою Мінфіном.

Заяви про реєстрацію обладнання в Єдиному реєстрі обладнання, про внесення змін до відомостей, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, подаються власником обладнання/ користувачем обладнання в порядку та строки, що визначені статтею 2-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.

Власники обладнання/користувачі обладнання, яке на дату початку функціонування Єдиного реєстру обладнання перебуває у їх власності/ користуванні, подають заяву про реєстрацію такого обладнання в Єдиному реєстрі обладнання протягом 10 календарних днів з дня початку його функціонування.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини та промислового виробництва тютюнових виробів, яке ввозиться на митну територію України, перебуває у власності чи користуванні суб`єкта господарювання або використовується ним, підлягає обов`язковому внесенню до Єдиного реєстру обладнання протягом 10 днів із дня набуття права власності на обладнання (для обладнання, що перебуває на митній території України) або з дня завершення митного оформлення обладнання (в разі ввезення обладнання на митну територію України).

У ході проведеної фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» орендує нежитлове приміщення за адресою: вул. Єнакіївська, буд. 17. м. Харків, за договором від 01.09.2023 № 0101-09/23, укладеним з ПАТ «ІНТЕРКОНПИЦЮНЕР» (податковий номер 24472991) з метою організації виробництва тютюнових виробів.

Перевіркою встановлено факти розташування за вказаною адресою обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів: табакорізка в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 3656 (згідно паспорту); змішувач харчовий СП-100 в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 1353 (згідно паспорту); котел варочний в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 1358 (згідно паспорту); міксер FIMAR МХ2523М (серійний номер 230520842); зварювач пакетів IMPULSE SEALER PCS 300 (серійний номер 016669), яке призначене для забезпечення процесу виробництва тютюнових виробів (тютюну для крльяну), а саме: подрібнення тютюнової сировини (листя або пресованого тютюну), її змішування з іншими інгредієнтами, термічної обробки, доведення до відповідної консистенції та пакування готової продукції та відповідає вимогам, встановленим абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817.

Вказане обладнання належить TOB «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ», що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про обладнання для виробництва тютюнових виробів від 31.05.2024, та таке обладнання було придбано останнім у період серпня-листопада 2023 року.

Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

Суд зазначає, що оскільки ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» набуло право власності на обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини та промислового виробництва тютюнових виробів, то в ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» (як власника відповідного обладнання), зважаючи на вимоги Закону № 3817-IX та Порядку № 466, виник обов`язок подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заяву про внесення відомостей про відповідне обладнання до Єдиного реєстру обладнання у строк не пізніше 10 робочих днів з дня набуття права власності на нього.

Факт відсутності реєстрації відповідного обладнання в Єдиному реєстрі обладнання на момент проведення контролюючим органом фактичної перевірки не заперечується позивачем, натомість позивач зазначає, що відповідне обладнання було зареєстровано 05.09.2024, тобто після проведення фактичної перевірки, однак до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому, за доводами позивача, відповідач протиправно та передчасно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відомості щодо реєстрації обладнання позивача 05.09.2024 підтверджуються витягом з Єдиного реєстру обладнання (а.с. 26).

Разом із тим, оцінюючи наведені доводи позивача щодо передчасності прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону № 3817-IX обов`язок щодо подання заяви про внесення відомостей про обладнання до Єдиного реєстру обладнання виникає у суб`єкта господарювання з моменту набуття права власності на таке обладнання або завершення його митного оформлення та має бути виконаний у визначений законом строк - протягом 10 робочих днів.

Такий обов`язок є чітко визначеним у часі та не ставиться у залежність від проведення чи непроведення контролюючими органами перевірок.

Суд виходить з того, що на момент проведення фактичної перевірки та в межах десятиденного строку відповідне обладнання позивача не було внесене до Єдиного реєстру обладнання, що свідчить про невиконання позивачем покладеного на нього обов`язку у встановлений законом строк. Сам по собі факт подальшого внесення відомостей до реєстру після проведення фактичної перевірки не спростовує факту вчинення порушення, оскільки усунення порушення після його виявлення не є підставою для звільнення від відповідальності за його допущення.

Крім того, законодавством не передбачено можливості виконання такого обов`язку з порушенням встановленого строку без настання відповідних правових наслідків, а також не встановлено, що реєстрація обладнання після проведення перевірки, але до прийняття податкового повідомлення-рішення, виключає факт правопорушення чи звільняє особу від відповідальності.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо реєстрації обладнання 05.09.2024 суд оцінює критично та не приймає їх до уваги як такі, що не спростовують встановленого факту порушення вимог законодавства.

Щодо доводів позивача про те, що протягом 2023-2024 років ним вчинялися дії задля подання відповідної заяви про реєстрацію обладнання, суд зазначає таке.

Матеріали справи містять відомості щодо подання позивачем заяв про реєстрацію обладнання в Єдиному реєстрі обладнання та отримання листів від Державної податкової служби України від 05.10.2023, від 05.01.2024 та від 08.08.2024, якими було відмовлено позивачу в реєстрації відповідного обладнання через недотримання позивачем порядку подання такої заяви (подання документів у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, подання заяви без зазначення відомостей щодо кодів УКТ ЗЕД обладнання або з невірними кодами УКТ ЗЕД обладнання, подання документів без належного їх засвідчення) (а.с. 23-25).

З цього приводу суд зазначає, що формальне звернення позивача до контролюючого органу з заявами про реєстрацію обладнання саме по собі не може вважатися належним та таким, що свідчить про виконання вимог Закону № 3817-IX та Порядку № 466. Подання заяви у спосіб, що не відповідає встановленому законодавством порядку, а також із недотриманням обов`язкових вимог щодо її змісту та належного документального оформлення, не породжує передбачених законом правових наслідків щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру обладнання.

Суд звертає увагу, що встановлений законодавством порядок подання заяви та документів є імперативним, а отже підлягає обов`язковому дотриманню всіма суб`єктами господарювання без виключень. Недотримання визначених вимог щодо форми подання, способу подання, змісту заяви або належного засвідчення документів не може розцінюватися як належне виконання обов`язку щодо реєстрації обладнання.

Надсилання контролюючим органом листів про відмову у реєстрації обладнання у зв`язку з порушенням встановленого порядку подання документів свідчить про те, що позивач був обізнаний із виявленими недоліками та мав можливість їх усунути у межах встановленої процедури. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач вжив усіх передбачених законом заходів для приведення поданих документів у відповідність до вимог законодавства та повторного належного звернення у встановленому порядку.

Окрім того, якщо позивач вважав, що відмови контролюючого органу у реєстрації обладнання є протиправними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, він не був позбавлений права на їх оскарження у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом адміністративного або судового оскарження відповідних дій Державної податкової служби України.

Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання таких дій протиправними та реєстрації обладнання за зазначеними заявами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на вчинення дій щодо реєстрації обладнання у 2023– 2024 роках не спростовує факту невиконання ним передбаченого законом обов`язку у встановленому порядку та не може бути підставою для висновку про належне виконання вимог Закону № 3817-IX та Порядку № 466.

Щодо доводів позивача про неотримання ним рішення ДПС від 10.10.2024 про продовження розгляду його скарги та, відповідно, порушення процедури розгляду його скарги на податкове повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

Із матеріалів справи судом установлено, що позивач 19.09.2024 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на спірне податкове повідомлення - рішення (вх. ДПС №36758/6 від 26.09.2024).

Рішенням ДПС України від 10.10.2024 продовжено розгляд скарги позивача по 24.11.2024 включно.

Зазначене рішення ДПС було направлено позивачу 10.10.2024 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача за трек-номером поштового відправлення 0600971402293, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення відправлення.

У подальшому рішенням ДПС України від 20.11.2024 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.09.2024 №50363/0901 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Зазначене рішення ДПС було направлено позивачу 20.11.2024 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача за трек-номером поштового відправлення 060098507026, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення та таке відправлення отримано відправником 17.12.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями конверту, довідки про причини повернення відправлення та роздруківкою з сайту "Укрпошта" за трек-номером 060098507026.

Відповідно до п. 42.2 ст.42 Податкового України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5 ст.42 Податкового України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Так, ураховуючи викладені положення Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що документи, що надсилалися Державною податковою службою України позивачу, а саме рішення про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення та рішення за результатом розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, вважаються належним чином врученими, оскільки такі документи (рішення) були надіслані в строки, визначені процедурою адміністративного оскарження.

Отже, доводи позивача щодо неналежного надіслання йому рішення про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення спростовуються матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

Крім того, суд зазначає, що наведені позивачем доводи щодо порушення порядку направлення рішень за результатами адміністративного оскарження жодним чином не спростовують встановлених під час фактичної перевірки обставин та не впливають на правильність висновків, викладених в акті перевірки.

Суд виходить з того, що акт перевірки містить встановлені контролюючим органом фактичні обставини щодо несвоєчасної реєстрації належного позивачу обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, а податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі таких встановлених обставин відповідно до вимог законодавства.

У ході розгляду справи судом установлено, що податковий орган обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ та п. 4 Порядку №466, яке виразилося у зберіганні належного ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за використання та/або зберігання на митній території України обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не зареєстрованого у Єдиному реєстрі обладнання, або за адресою чи власником/користувачем, які не внесені до зазначеного реєстру в розмірі 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Оскільки податковим органом було встановлено порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ, а саме зберігання належного на праві власності обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання, податковим органом правомірно застосований до позивача штраф у розмірі 177 500,00 грн (25 розмірів мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2024 становила 7 100,00 грн).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16, обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Під час розгляду справи позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано відповідних доказів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Судом таких обставин не встановлено.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" (вул. Єнакіївська, буд. 17, м. Харків, 61046, ЄДРПОУ 42896941) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН