Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №520/14030/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 квітня 2026 р. справа № 520/14030/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частина НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2024 №1634/5585 про відмову в задоволенні вимог рапорту щодо звільнення з військової служби позивача - військовослужбовця ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням документів доданих до рапорту;

- зобов`язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_2 здійснити повторно розгляд рапорту від 30.11.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.11.2024 військовослужбовець старший лейтенант ОСОБА_1 , що перебуває на посаді командира 2 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_2 звернувся засобами ПАТ Укрпошти, лист №6400300028438, до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом та відповідним додатком про звільнення, отриманим відповідачем за дорученням 10.12.2024. В рапорті позивач звертався до Військової частини НОМЕР_2 з проханням звільнити ОСОБА_1 , як військовослужбовця, з лав Збройних Сил України відповідно до абзацу 7 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення ним постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного стороннього догляду. 24.03.2025 позивачем отримано відмову №1634/5585 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 . Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у звільненні з військової служби через відсутність належних документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю 2 групи, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник просить суд закрити провадження у справі, оскільки командир Військової частини НОМЕР_2 розглянув рапорт позивача від 23.12.2025 №32740-в з прийняттям позитивного рішення щодо звільнення позивача з військової служби. Отже, станом на 23.12.2025 неврегульовані питання щодо розгляду питання про звільнення позивача з військової служби відсутні. Таким чином, у сторін відсутній спір про право.

Судом розглянуто клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що зазначені представником відповідача у клопотанні про закриття провадження обставини не може бути визнані підставою для закриття провадження у справі на підставі статті 238 КАС України, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_2 , а саме рішення від 24.03.2024 №1634/5585 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 30.11.2024 щодо звільнення з військової служби позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Питання розгляду рапорту ОСОБА_1 від 23.12.2025 про звільнення з військової служби не є предметом спору у справі №520/14030/25.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді командира 2 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_2 .

30.11.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав рапорт на ім`я командира 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пп. г (у зв`язку з наявністю батька з числа осіб з інвалідністю ІІ групи).

До вказаного рапорту позивач додав копії наступних документів: паспорту громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; свідоцтва про народження; паспорта громадянина України матері, ОСОБА_4 ; картки платника податків матері, ОСОБА_4 ; пенсійного посвідчення матері, ОСОБА_4 ; висновку лікарсько-консультативної комісії №2724 від 22.08.2024 матері, ОСОБА_4 ; паспорта громадянина України батька, ОСОБА_5 ; картки фізичної особи - платника податків батька, ОСОБА_5 ; пенсійного посвідчення батька, ОСОБА_5 ; довідки до акта огляду МСЕК 12ААГ №135644 батька, ОСОБА_5 ; висновку лікарсько-консультативної комісії №1384 від 06.05.2024 батька, ОСОБА_5 ; довідки про склад сім`ї №10.10/479/06 від 10.05.2024.

Рапорт ОСОБА_1 від 30.11.2024 про звільнення зі служби розглянуто Військовою частиною НОМЕР_2 та листом від 24.03.2025 №1634/5585 надано відповідь, якою повідомлено, що рапорт розглянуто та не задоволено з огляду на відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення батька або доказів, що наявні такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, що підтверджується відповідними документами.

Вказана відмова вмотивована тим, що з доданих до рапорту документів, вбачається, що батьку ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №315644 від 30.0.2024, виданої Лозівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (далі - Довідка), встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню безтерміново. Запис про необхідність постійного догляду в Довідці відсутній, Висновком ЛКК №1384 від 06.05.2024, виданої КНП "Лозівське ТМО", визначено, що батько позивача потребує постійного стороннього догляду та супроводу. Водночас, згідно положень пункту 3 частини 12 статті 26 Закону, визначено, що окрім документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю, необхідно додати докази про: 1) Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; 2) Якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що матір - ОСОБА_4 відповідно до висновку ЛКК №2724 від 22.08.2024, виданого КНП "Лозівське ТМО" за станам здоров`я не може здійснювати догляд. Однак, вказане не свідчить, що вона потребує постійного догляду як визначено умовами Закону, оскільки вираз "не може здійснювати догляд" та "потребує постійного догляду" різні за змістом. Тому, військова частина НОМЕР_2 не приймає як доказ необхідності постійного догляду за матір`ю позивача висновок ЛКК №2724 від 22.08.2024. Крім того, відповідно до підпункту 22 пункту 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток І9 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Указом президента від 10.04.2009 №170) документом, що підтверджує наявність сімейних обставин, зокрема відсутність членів сім`ї 1 чи 2 ступеня споріднення, є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ТЦК та СП. Таким чином, позивачем не надано документів на підтвердження відсутності рідних братів/сестер, дітей, повнолітніх внуків у батька з метою виключення всіх можливих родичів 1 та 2 ступені споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача, крім самого позивача, як визначено чинним законодавством.

Позивач вважає протиправним рішення Військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2024 №1634/5585 про відмову в задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням документів доданих до рапорту, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності га територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу: військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу: військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.

Так, зокрема, згідно з підпунктом "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції станом на дату подання позивачем рапорту про звільнення), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом від 30.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю батька з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

24.03.2025 відповідач розглянув рапорт та відмовив позивачу в його задоволенні листом №1634/5585.

Підстава відмови: не надано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення батька або доказів, що наявні такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, що підтверджується відповідними документами.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказ Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170, в редакції станом на час подання позивачем рапорту про звільнення).

Згідно з пунктом 12.11 Інструкція №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції № 170, визначено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, подаються:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

З наданих суду доказів, а саме копії рапорту ОСОБА_1 від 30.11.2024, вбачається, що пакет документів для звільнення з військової служби у Збройних Силах України, на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, які визначені абз. 12 п. 3 ч. 26 цієї статті, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком з інвалідністю ІІ групи, містив такі додатки: копія паспорту громадянина України; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія свідоцтва про народження; копія паспорта громадянина України матері, ОСОБА_4 ; копія картки платника податків матері, ОСОБА_4 ; копія пенсійного посвідчення матері, ОСОБА_4 ; висновку лікарсько-консультативної комісії №2724 від 22.08.2024 матері, ОСОБА_4 ; копія паспорта громадянина України батька, ОСОБА_5 ; картки фізичної особи - платника податків батька, ОСОБА_5 ; копія пенсійного посвідчення батька, ОСОБА_5 ; копія довідки до акта огляду МСЕК 12ААГ №135644 батька, ОСОБА_5 ; висновку лікарсько-консультативної комісії №1384 від 06.05.2024 батька, ОСОБА_5 ; копія довідки про склад сім`ї №10.10/479/06 від 10.05.2024.

Отже, матеріали справи свідчать, що до рапорту про звільнення від 30.10.2024 позивачем акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд не подавався.

Крім того, суд бере до уваги, що Висновок ЛКК №2724 від 22.08.2024, виданий КНП "Лозівське ТМО", не підтверджує те, що ОСОБА_4 , як особа першого ступеня споріднення, сама потребує постійного догляду.

Враховуючи, що позивачем доказів на підтвердження надання до командування документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), суду надано не було, позовні вимоги про визнання протиправним рішення Військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2025 №1634/5585 про відмову в задоволенні вимог рапорту щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням документів, доданих до рапорту, є недоведеними. А відтак задоволенню не підлягають.

Позовна вимога в частині зобов`язання уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_2 здійснити повторно розгляд рапорту від 30.11.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, не підлягає задоволенню, як похідна.

Крім того, суд зауважує, що відповідач не розглядав право позивача на звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Предметом розгляду даної справи є законність відмови Військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за наслідком розгляду рапорту від 30.10.2024.

Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби.

І як вбачається із наданих відповідачем разом із відзивом на позовну заяву документів, ОСОБА_1 скористався вищезазначеним правом та 23.12.2025 подав новий рапорт про звільнення на підставі підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до якого долучено всі передбачені законом документи.

Згідно резолюції командира, наявної на поданому позивачем 23.12.2025 рапорті, ОСОБА_1 підлягає звільненню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.