Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №460/10867/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2026 року м. Рівне№460/10867/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Афрако"

доРівненської митниці

про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов Товариства з обмеженою відповідальністю «Афрако» (далі – позивач) до Рівненської митниці (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204020/2025/000137; визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000012/2 від 04.03.2025.

Позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом з усіма належними документами, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митним органом винесене Рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а митному органу надані усі обов`язкові документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували заявлену митну вартість товарів. Відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень складових митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесене Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання – залишене без задоволення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФРАКО» здійснює діяльність в сфері оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний КВЕД 45.31); здійснює імпорт автомобільних запчастин від заводів виробників, офіційних дистриб`юторів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АФРАКО» (Покупець) та компанією POLMOstrowS p.zo.o. Республіка Польща (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 1-AFR 2024-Е від 23.10.2024 на поставку запасних частин для автомобілів.

Відповідно до п. 1. Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024 Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити: глушники, вихлопні труби та їх частини на суму та в асортименті та ціною, зазначеними у інвойсах.

Відповідно до п. 3.1 Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024 якість товарів, що постачаються за цим контрактом, повинна відповідати вимогам, зазначеним у сертифікаті якості постачальника.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № 1-AFR-2024-Е від 23.10.2024 ціни на товари формуються виходячи з чинних цін постачальника.

Вартість придбаного товару становила 13824,54 Євро.

03.03.2025 за митною декларацією №25UA20402004896U8 (далі – МД №25UA20402004896U8) декларантом ОСОБА_1 митному посту «Рівне» Рівненської митниці заявлено до митного оформлення товар. Товар заявлено на комерційних умовах поставки EXW PL WYSOCKO WIELKIE.

До МД №25UA20402004896U8 декларант надав митному органу такі документи:

Контракт №1-AFR-2024-Е від 23.10.2024;

Специфікація №2V1 від 25.02.2025;

Proforma invoice №34/2025 від 04.02.2025;

Commercial invoice (Faktura eksportowa) №FE18/WY/2025 від 25.02.2025;

повторно Commercial invoice (Faktura eksportowa) №FE FE18/WY/2025 від 25.02.2025 (з печаткою та підписом покупця);

Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AU 0103816 від 25.02.2025;

Специфікація виробника товару №18 від 25.02.2025;

CMR N№б.н. від 25.02.2025;

Квитанція SWIFT №18 від 11.02.2025;

Заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» з 01.02.2025р. по 24.02.2025;

Квитанція SWIFT №19 від 19.02.2025;

Заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» з 01.02.2025р. по 24.02.2025;

Відвантажувальна специфікація від 25.02.2025;

Прайс лист №б.н. з 01.02.2025р. по 28.02.2025;

Митна декларація країни відправлення №25PL394010000JSWB6 від 25.02.2025;

Договір доручення №141024 щодо надання послуг з декларування товарів від 14.10.2024;

Договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні №ДТА-011124 від 01.11.2024;

Заявка №АД _19_02 від 19.02.2025 до Договору №ТА-011124 від 01.11.2024;

Рахунок-фактура №СФ-0000005 від 03.03.2025;

Сертифікат відповідності №UA.10210.01224-22 від 25.11.2022;

Сертифікат відповідності №UA. 10210.01225-22 від 25.11.2022;

Лист Вих. №0403-1 від 04.03.2025;

Експертний висновок №I-61 від 04.03.2025.

Митним органом винесені: Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2025/000012/2 від 04.03.2025 (далі – Рішення № UA204020/2025/000012/2) та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204020/2025/000137 (далі – Картка відмови), відповідно до яких скориговано митну вартість Товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості.

Графа 33 Рішення № UA204020/2025/000012/2 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

Митна вартість імпортованого товару №1 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи є неповними та містять розбіжності:

У банківському платіжному документі від 11.02.2025 №18 та від 19.02.2025 №19 зазначено адресу платника, що не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 №1-AFR-2024-E (далі – Контракт).

У інвойсі від 25.02.2025 № FE18/WY/2025 реквізит отримувач не заповнений, а саме відсутня печатка та підпис покупця.

Статистична вартість товарів, що зазначена у копії митної декларації країни відправлення від 25.02.2025 25PL394010000JSWB6 перевищує заявлену до митного оформлення митну вартість товарів за МД.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не наданою - Пунктом 3.1 Контракту передбачено сертифікат якості, що до митного оформлення не наданий.

У додатково наданому експертному висновку від 04.03.2025 № 1-61 (далі – Висновок), експертом зазначається, що товар, який зазначений у інвойсі від 25.02.2025 N FE18/WY/2025 по своїй ціновій категорії попадає в діапазон цін та його ціна відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку, але разом з тим у таблиці з аналізом джерел інформації на сторінках 4-18 Висновку зазначається діапазон цін, верхня межа якого значно перевищує ціни за вищевказаним інвойсом, що спростовує твердження, щодо відповідності середньо - ринковим цінам, що склалися на сітовому ринку. Також у висновку зазначено реквізити контракту №1-AFR-2024-E від 25.02.2025, що не кореспондується з поданим до митного оформлення контрактом саме №1-AFR-2024-Е від 23.10.2024.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією:

Товар №1 - МД від 20.02.2025 № 25UA20923001534105 – 4,43 дол. США/кг.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; товарів;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) банківські платіжні документи, що можливо пов`язати з оцінюваною партією

5) замовлення відповідно до пункту 4.2 Контракту;

6) сертифікат якості відповідно до пункту 3.1 Контракту.

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або у повноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 – 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару №1 визначено на підставі інформації щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією:

Товар №1 - МД від 20.02.2025 № 25UA209230015341U5 – 4,43 дол. США/кг.

Числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 15988,5106 євро (4,43 дол. США/кг * 3755,64 кг * 41,4313 UAH/USD / 43,1134 UAH/EUR), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 689319,0532 грн (15988,5106 євро * 43,1134 UAH/EUR).

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».

Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою».

Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».

Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Вказані норми МК України визначають обов`язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».

Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу».

Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».

Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Частина п`ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».

Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:

документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

наявність у документах ознак підробки;

документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод – за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.

В оскаржуваному Рішенні № UA204020/2025/000012/2 зазначено:

«У банківському платіжному документі від 11.02.2025 №18 та від 19.02.2025 №19 зазначено адресу платника, що не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 №1-AFR2024-Е» та вимоги надати «банківські платіжні документи, що можливо пов`язати з оцінюваною партією товарів»:

Згідно п. 8 Контракту № 1-AFR-2024-E від 23.10.2024р. адреса покупця (Позивача): 33018, Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха, буд. 53. Позивачем до митного оформлення надано платіжні інструкції про переказ коштів в системі SWIFT № 18 від 11.02.2025р. і № 19 від 19.02.2025р., які були оформлені в електронному вигляді і за своєю формою та змістом відповідають вимогам Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (надалі Постанова НБУ від 28.07.2008 № 216).

Згідно відомостей графи 50-F квитанції SWIFT № 18 від 11.02.2025р. і № 19 від 19.02.2025р. адреса клієнта-замовника 33018. (Позивача): вул. Курчатова, 53, Україна/Рівне,

Вказані обставини пояснюються тим, що Рішенням Рівненської міської ради № 2136 від 08.07.2022р. «Про перейменування вулиць, площі та найменування скверу місті Рівному» вулиця Курчатова була перейменована на вулицю Володимира Стельмаха (Героя України, який загинув під час героїчної битви за Київ у березні 2022 року). Означене рішення додається до адміністративного позову і розміщене у вільному доступі на сайті Рівненської міської ради за покликанням: htps://rivnerada.gov.ua/publicservicesapi/api/search-document/load-senate-document/24925/0/2136/08-07-2022.

Згідно положень пункту 14 розділу II Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (для банку - SWIFT- код (ВІС) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий 5 розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");

13) підпис(и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної(их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент" чи "нерезидент” під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Оплату за товар Позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет- банкінг» зі свого рахунку, а тому електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, зокрема, платіжної інструкції в іноземній валюті, визначені положеннями вказаної Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216, є документом, що підтверджує здійснену Позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється.

Отже, мало місце лише перейменування назви вулиці на підставі рішення органу місцевого самоврядування без зміни реального (фактичного) місця знаходження Позивача, що не є розбіжностями в розумінні положень Митного кодексу України. Чинне законодавство України не містить положень, які б визначали у такому випадку неможливість проходження процедури розмитнення товару за ціною договору. Більше того, вказані обставини жодним чином на митну вартість товару не впливають і вплинути не можуть.

Зрештою, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 11.04.2018р. по справі № 804/4680/16).

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

У наданих електронних повідомленнях SWIFT № 18 від 11.02.2025р. і № 19 від 19.02.2025р. міститься посилання на контракт та інвойс («CONTR № 1-AFR-2024-E DD 23.10.2024, INV № 34/2025 DD 04.02.2025»), зазначено дату операції, суму операції в Євро, найменування та ідентифікаційні коди (ЄДРПОУ) відправника та отримувача, найменування банку відправника і банку отримувача, код SWIFT (BIC) та ін.

Таким чином суд зазначає, що митний орган мав змогу чітко та однозначно ідентифікувати позивача, як платника, з огляду на ті відомості, які містяться у квитанції SWIFT №18 від 11.02.2025р. і № 19 від 19.02.2025р. Адреса у цьому випадку не є тією обставиною, яка дозволяла б ставити під сумнів здійснення позивачем оплати товару, який постачався. Тому, зауваження Відповідача, що адреса, зазначена у квитанції SWIFT №18 від 11.02.2025. і №19 від 19.02.2025р. не кореспондується із відомостями, що зазначені у Контракті від 23.10.2024 №1-AFR-2024-Е, суд вважає за не доцільним, вважати дану підставою для коригування митної вартості товарів. Так і вимогу Рівненської митниці надати «банківські платіжні документи, що можливо пов`язати з оцінюваною партією товарів», суд вважає необгрунтованою, позаяк квитанції SWIFT № 18 від 11.02.2025р. і № 19 від 19.02.2025р. були подані під час митного оформлення.

Щодо зауваження митного органу «У інвойсі від 25.02.2025 N FE18/WY/2025 реквізит отримувач не заповнений, а саме відсутня печатка та підпис покупця»:

Як вказувалося вище в адміністративному позові, Рівненській митниці Позивачем були надані всі необхідні основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Більше того, на вимогу митного органу було надано повторно Commercial invoice (Faktura eksportowa) №FE FE18/WY/2025 від 25.02.2025р. з печаткою та підписом покупця (Позивача), що підтверджується листом декларанта вих. №0403-1 від 04.03.2025р.

Однак Рівненська митниця його не взяла до уваги.

Митним органом належним чином не обґрунтовано, як саме вказані обставини ставлять під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що подані документи не містять жодних розбіжностей щодо умов поставки, відомостей про товар і його вартість, товар було повністю оплачено, підтвердження чого також надавалося під час митного оформлення.

Разом з тим, міжнародним або національним законодавством, зокрема і Митним кодексом України, не встановлено таких обов`язкових реквізитів, як підпис і печатка покупця на інвойсі, а тому ця обставина сама по собі жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару і не може породжувати сумніви щодо її правильності.

Таким чином, відсутність підпису та печатки на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів інвойсі від 25.02.2025 № FE18/WY/2025 не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо зауваження митного органу «Статистична вартість товарів, що зазначена у копії митної декларації країни відправлення від 25.02.2025 25PL394010000JSWB6 перевищує заявлену до митного оформлення митну вартість товарів за МД»:

Митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не е документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. У цьому випадку вона підтверджує проходження товару митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки це обумовлено застосуванням під час ї визначення середньомісячного курсу валют та його коливанням в країнах Європейського Союзу, а не заниженням ціни Позивачем згідно з документами, які видані йому продавцем.

Окрім того, статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення, не може братися до уваги, оскільки це вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку, яка зазначається для статистичних даних.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, які витрати (складові митної вартості) при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, основну складову митної вартості товару складає ціна, B зазначена рахунку-фактурі (рахунку-проформі), а також витрати, залежно від умов поставки цих товарів, в конкретно цьому випадку - EXW.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651, фактурна вартість — ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

При цьому, у митній декларації країни відправлення у графі “Загальна сума рахунку [14 06]” вказана фактурна вартість експортованих товарів — 13 824,54, що повністю збігається із вартістю, зазначеною в специфікації, рахунку-проформі рахунку-фактурі, а тому це не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і товаросупровідними документами та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

У графі "Статистичне значення [99 06]" митної декларації країни відправлення вказано вартість 60 102 польських злотих, що є навіть меншим показником, порівняно з відомостями рахунку-фактури (Faktura eksportowa) № FE18/WY/2025 від 25.02.2025р. і, відповідно, спростовує твердження митного органу, що статистична вартість ніби вказана більша у митній декларації країни відправлення. Зокрема, згідно рахунку фактури вартість у польських злотих становить 60 136,75, що є більшим показником на 34,75 польських злотих, що обумовлено коливанням курсу валют.

Разом із цим, сторони обрали валютою контракту Євро, що закріплено у Контракті від 23.10.2024 №1-AFR-2024-Е, а саме, п. 5.3. «оплата за кожну поставку здійснюється в Євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу банківськими переказами по системі S.W.I.F.T. на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому контракті». Відтак, вартість у польських злотих, так і статистична вартість в експортній митній декларації нене можуть братися митним органом при 8 визначенні митної вартості товарів, враховуючи, що подані до митного оформлення документи взагалі не містять будь-яких розбіжностей.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14, експортна митна декларація складається Покупець експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Митна декларація країни відправлення №25PL394010000JSWB6 від 25.02.2025 оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності в Республіці Польща, а її оформлення не залежало від самого Позивача.

Використання митним органом статистичної вартості товару для встановлення дійсності числових значень в митній декларації не передбачено чинним законодавством України, а відтак, не може братись до уваги при розмитненні товарів відповідно до митної декларації № 25UA204020004896U8 від 03.03.2025, зважаючи на приписи статті 19 Конституції України. Таким чином, зазначене митним органом зауваження стосовно поданих позивачем документів жодним чином не впливає на правильність визначення заявленої митної вартості.

Щодо зауважень митного органу «Пунктом 4.2 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано» та «Пунктом 3.1 Контракту передбачено сертифікат якості, що до митного оформлення не наданий» і вимоги надати «замовлення відповідно до пункту 4.2 Контракту; сертифікат якості відповідно до пункту 3.1 Контракту»:

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У вказаному переліку замовлення та сертифікат якості відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від Декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Більше того, відповідно до умов Контракту №1-AFR-2024-E від 23.10.2024, ціна товару не поставлена в залежність від його якості та сертифікатом вона не передбачається.

Митна вартість товарів не встановлюється на підставі замовлень або сертифікатів якості, позаяк ці документи до складових митної вартості товарів і підтвердження його ціни не мають жодного відношення. Відповідно, ненадання митному органу замовлення і сертифікату якості не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Таким чином, вимогу Рівненської митниці про надання замовлення та сертифікату якості Позивач вважає неправомірною та безпідставною.

Митному органу під час митного оформлення було надано повний пакет документів, відомості у яких не містять будь-яких розбіжностей і вони давали можливість митному органу ідентифікувати як імпортований товар, так і його ціну.

Щодо зауваження митного органу «У додатково наданому експертному висновку від 04.03.2025 №1-61 (далі – Висновок), експертом зазначається, що товар, який зазначений у інвойсі від 25.02.2025 № FE18/WY/2025 по своїй ціновій категорії попадає в діапазон цін та його ціна відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку, але разом з тим у таблиці з аналізом джерел інформації на сторінках 4-18 Висновку зазначається діапазон цін, верхня межа якого значно перевищує ціни за вищевказаним інвойсом, що спростовує твердження, щодо відповідності середньо – ринковим цінам, що склалися на світовому ринку. Також у висновку зазначено реквізити контракту №1-AFR-2024-E від 25.02.2025, що не кореспондується з поданим до митного оформлення контрактом а саме №1-AFR2024-Е від 23.10.2024» та вимоги надати «висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями»:

Діапазон - це інтервал значень будь-якої величини і він, в цьому випадку, логічно відображає як нижню, так і верхню межу ціни на товар у світі. Проте це жодним чином не означає, що Постачальник повинен продавати, а Позивач придбавати товар виключно за ціною, яка відповідає верхній межі діапазону, вказаного в Експертному висновку № 1-61 від 04.03.2025р. Ціна імпортованого товару не була нижчою за означений діапазон цін світового ринку. Вказане спростовує твердження Рівненської митниці про те, що ціна на товар не відповідає середньо - ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.

Тобто, вказаний в Експертному висновку № 1-61 від 04.03.2025р. діапазон цін охоплює ціни на товар, які імпортувалися Позивачем, про що вказав експерт на сторінці 18 висновку, зокрема, що товар по своїй ціновій категорії попадає в діапазон та його ціна відповідає середньо-ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Експертний висновок № 1-61 від 04.03.2025р. чинний та ніким не скасований, а тому зазначена у ньому інформація могла бути використана Рівненською митницею під час митного оформлення товарів.

Незгода митного органу з наданим експертним висновком не є підставою для коригування митної вартості товарів.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода встановлення цін на товар, якщо законодавством не передбачено, що ці ціни є державними регульованими цінами. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, сторони зовнішньоекономічного контракту можуть домовлятися про прийнятну для них ціну на імпортований товар і наявність верхньої межі діапазону цін світового ринку не може бути підставою для коригування митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами.

Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості імпортованих товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.

При витребуванні у декларанта додаткових документів Рівненською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це слідує, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.

Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».

Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».

Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду».

Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».

Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».

Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Проте, оскаржуване Рішення №UA204020/2025/000012/2 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.

Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Натомість, декларант надав митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, визначені статтею 53 МК України.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000012/2 зазначено, що митну вартість товару №1 визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами митної вартості товарів з подібними характеристиками, митне оформлення яких здійснено за вищезазначеною митною декларацією; числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 15988,5106 Євро, що становить 689319,0532 грн.

Тобто, в Рішенні №UA204020/2025/000012/2 відсутнє будь-яке посилання на конкретну митну декларацію.

У зв`язку з цим, Позивач надіслав митному органу запит з проханням надіслати для ТОВ «Афрако» копії відповідних митних декларацій, інформація по яких використовувалась для порівняння аналогічних товарів.

Проте Рівненською митницею не було надано запитувану інформацію, що підтверджується відповіддю митного органу на вказаний запит.

Суд також зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі – Правила).

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій декларантом, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».

Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».

Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».

З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.

Суд констатує, що оскаржувані Рішення №UA204020/2025/000012/2 не відповідає критерію «обґрунтованості».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення Позивачем митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №UA204020/2025/000012/2 та Картки відмовив порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В прохальній частині позову Позивач також просить суд стягнути на його користь витрати з перекладу документів у розмірі 5487,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.137 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів, які долучені до матеріалів справи, у зв`язку із чим позивачем понесені витрати на залучення перекладача у загальному розмірі 5487,00грн., що підтверджується рахунком на оплату №113 від 13.06.2025, акт надання послуг №113 від 13.06.2025 та платіжна інструкція №44754 від 13.06.2025 на оплату послуг перекладу.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Отже, суд вважає, що пов`язані з перекладом документів не є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.

Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача та засвідчення в нотаріальному порядку його підпису, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 5487,00 грн. не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Афрако» (вулиця Стельмаха Володимира, 53, місто Рівне, 33018; код ЄДРПОУ 37645823) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ ВП 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці: Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000012/2 від 04.03.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204020/2025/000137.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Афрако» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Афрако" (вул. Володимира Стельмаха, 53,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33019, ЄДРПОУ/РНОКПП 37645823)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя У.М. Нор