Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №420/35130/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35130/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

17 квітня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/35130/25,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/35130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 28.05.2020 року по 31.12.2022 року, 01.01.2024 року по 15.10.2025 року включно індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 28.05.2020 року по 31.12.2022 року, 01.01.2024 року по 15.10.2025 року включно індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 4 266,64 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/35130/25 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (як клієнтом) та ОСОБА_2 (як адвокатом) (далі – сторони) було укладено Договір про надання правничої допомоги №8/25 від 18.08.2025 року (далі – Договір), за п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, в тому числі у справі щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди та ін., а клієнт зобов`язується оплатити надані юридичні послуги.

За п.4.3 Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно п.п.1-2 Додаткової угоди від 16.10.2025 року, укладеної відповідно до Договору №8/25 від 18.08.2025 року, вбачається, що адвокат приймає на зобов`язання з надання Клієнту юридичних послуг щодо визнання неправомірними дій/бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , стягнення в судовому порядку заборгованості з виплати грошового забезпечення.

Гонорар адвоката за надані юридичні послуги складає 20 000,00 грн.

На виконання вимог Договору №8/25 від 18.08.2025 року та Додаткової угоди від 16.10.2025 року було складено акт наданих послуг від 25.03.2026 року, згідно якого вбачається наступній перелік наданих послуг клієнту:

- усне консультування клієнта з вивчення документів – 1 000,00 грн.;

- ознайомлення із судової практикою Верховного Суду з предмета оскарження – 1 000,00 грн.;

- складання та направлення адвокатського запиту до в/ч НОМЕР_1 – 1 000,00 грн.;

- складання та направлення адвокатського запиту до Галузевого архіву ДПСУ – 1 000,00 грн.;

- аналіз архівних відомостей про грошове забезпечення клієнта – 1 000,00 грн.;

- складання та направлення до суду позовної заяви – 10 000,00 грн.

- складання та направлення до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі №420/35130/25 – 5 000,00 грн.

Всього – 20 000,00 грн.

Аналізуючи вищевказані матеріали суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, щодо якої існує стала судова практика. Предмет адміністративного спору у справі не є складним та обсяг складених процесуальних документів є не значним. Крім того, вказана адміністративна справа розглядалась судом в порядку письмового провадження без виклику сторін до судового засідання.

При цьому суд враховує обсяг та якість підготовлених та наданих адвокатом до суду документів, що стосуються спірних правовідносин.

У той же час суд зазначає, що представником позивача не було надано детального розрахунку щодо вартості кожної окремої дії згідно наданої правничої допомоги, зокрема, не надано погодинної вартості надання правничих послуг, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність визначення ціни наданої правничої допомоги.

Суд, враховуючи принцип свободи договору, не ставить під сумнів той факт, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, який заявлено представником позивача до стягнення з відповідача, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.

Аналогічний правова позиція щодо оцінці співмірності сплаченого позивачем гонорару адвоката та витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, була висловлена П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.09.2025 по справі №420/34151/24.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу з Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 3 328,00 грн.

В іншій частині в задоволенні клопотання представника позивача слід відмовити з вищенаведених підстав.

Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву представника позивача – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.