Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №420/41594/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41594/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапортів та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду ОСОБА_1 рапорту від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490 грн., та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути ОСОБА_1 рапорт від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490,00 грн., та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Ухвалою від 19.12.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

31.12.2025 року (вх. №ЕС/138183/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

31.12.2025 року (вх. №138306/25) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.10.2024 №108, лейтенанта ОСОБА_1 , призвано на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, призначено на посаду помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_2 , ВОС-8503003.

З 09.10.2024 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та наказано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4090 грн на місяць, шпк «старший лейтенант юстиції».

09.12.2024 у складі 423 обБпС, згідно з наказом оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1/1260 дск від 05.12.2024, вибув з місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).

Здійснив переміщення до м. Запоріжжя і прибув 10.12.2024 у складі 423 обБпС до нового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ). У зв`язку із переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до виконання бойових завдань до м. Запоріжжя з 10.12.2024 і відсутності у військової частини НОМЕР_2 службових приміщень для проживання, мною 10.12.2024 було укладено договір оренди житлового приміщення.

Станом на 25.09.2025 загальна сума грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 по 25.09.2025 в розрахунку 3420 грн на місяць за проживання в обласному центрі, на яку я маю законне право та яка б мала бути виплачена відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», склала 32490 грн.

Позивач звертався із рапортами до командира військової частини НОМЕР_2 з проханням виплатити грошову компенсацію за піднайом (найом) житла, проте жодного рішення за результатом розгляду рапортів надано не було, у зв`язку з чим позивач звернуся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.10.2024 №108, лейтенанта ОСОБА_1 , призвано на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, призначено на посаду помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_2 , ВОС-8503003.

З 09.10.2024 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та наказано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4090 грн на місяць, шпк «старший лейтенант юстиції».

09.12.2024 у складі 423 обБпС, згідно з наказом оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1/1260 дск від 05.12.2024, вибув з місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).

Здійснив переміщення до м. Запоріжжя і прибув 10.12.2024 у складі 423 обБпС до нового місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ). У зв`язку із переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до виконання бойових завдань до м. Запоріжжя з 10.12.2024 і відсутності у військової частини НОМЕР_2 службових приміщень для проживання, мною 10.12.2024 було укладено договір оренди житлового приміщення.

Станом на 25.09.2025 загальна сума грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 по 25.09.2025 в розрахунку 3420 грн на місяць за проживання в обласному центрі, на яку я маю законне право та яка б мала бути виплачена відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», склала 32490 грн.

Позивач звертався із рапортами до командира військової частини НОМЕР_2 з проханням виплатити грошову компенсацію за піднайом (найом) житла, проте жодного рішення за результатом розгляду рапортів надано не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.

Так, положеннями статті 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу норм абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абзаців 1, 3-5 та 11 частини 1статті 12 Закону №2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови та порядок виплати підйомної допомоги для військовослужбовців Збройних Сил України визначені Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, який затверджений Наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 за №247/31699)

Відповідно до п. 1 Порядку у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Пункт 2 Порядку передбачає, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Відповідно до п. 8 Порядку підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).

Як вказано у абзаці 5 п. 2 Порядку, розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Згідно з п. 5 Порядку підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби із застосуванням автоматичних (автоматизованих) систем опрацювання даних за умови наявності (використання) таких систем у військовій частині (установі).

Отже, як вбачається з наведених норм, автоматично підйомна допомога не виплачується, оскільки для її отримання військовослужбовець зобов`язаний особисто подати рапорт, на підставі якого видається наказ на виплату коштів.

Це означає, що військовослужбовець повинен подати рапорт, у якому зазначається прохання виплатити підйомну допомогу на себе, виплатити підйомну допомогу на членів сім`ї, які переїхали разом з ним, перелік членів сім`ї. Документами, які додаються до рапорту, є копія наказу про призначення/прибуття, довідка про склад сім`ї або документи, що підтверджують родинні зв`язки, в окремих випадках також підтвердження фактичного переїзду членів сім`ї.

Водночас, якщо рапорт не подано право на підйомну допомогу не втрачається, але виплата не може бути здійснена. Після подачі рапорту виплата можлива, якщо дотримані строки звернення і право на виплату не втрачене.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд не встановив належних доказів звернення позивача до військової частини з рапортом на виплату підйомної допомоги на членів сім`ї.

У той же час, фінансова служба військової частини не має права виплатити кошти без волевиявлення військовослужбовця, яке відображається у рапорті на виплату. Те, що позивачу, з його слів, стало відомо про наявність права на виплату пізніше, не скасовує заявний характер виплати підйомної допомоги і не створює обов`язку виплатити кошти без рапорту, поданого особисто.

Суд також не може спонукати військову частину до вчинення таких дій, оскільки це прямо суперечитиме встановленому порядку і виходитиме за межі повноважень. У цьому випадку відповідачем не було вчинено протиправних дій і не було допущено протиправної бездіяльності, адже реалізація права на отримання підйомної допомоги на членів сім`ї прямо залежить від власного волевиявлення військовослужбовця, який повинен звернутись з відповідним рапортом.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до такого висновку: право на підйомну допомогу виникає з моменту прибуття до нового місця служби, однак її виплата здійснюється виключно на підставі рапорту військовослужбовця, у якому повинно бути зазначено окремо і про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї, якщо такі переїжджають разом з заявником. Відсутність такого рапорту унеможливлює виплату, але не позбавляє права звернутись із заявою після вибуття з військової частини у межах установленого строку.

Як вбачається з позовної заяви, 28.06.2025 я, військовослужбовець – помічник командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант юстиції, засобами поштового зв`язку звернувся:

із рапортом від 28.06.2025 до командира військової частини НОМЕР_2 з проханням виплатити грошову компенсацію за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 по 10.07.2025 в розрахунку 3420 грн на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 23940 грн, копія договору оренди від 10.12.2024 м. Запоріжжя, про що свідчить опис вкладення та накладна №6900500520445;

із рапортом від 28.06.2025 до командира військової частини НОМЕР_2 з проханням виплатити відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 , про що свідчить опис вкладення та накладна №6900500520429.

Проте жодного рішення за результатом розгляду моїх рапортів від 28.06.2025 року надано не було.

20.07.2025 мною направлено командиру військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв`язку:

рапорт від 19.07.2025 з проханням виплатити відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 , про що свідчить опис вкладення та накладна №6900500571880;

рапорт від 19.07.2025 з проханням виплатити грошову компенсацію за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 по 20.07.2025 в розрахунку 3420 грн на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 25080 грн, копія договору оренди від 10.12.2024 м. Запоріжжя, про що свідчить опис вкладення та накладна №6900500571864.

Однак, відповіді на вказані вище рапорти від 28.06.2025, 19.07.2025 щодо виплати підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та грошової компенсації за піднайом (найом) житла командиром військової частини НОМЕР_2 надано не було.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач не конкретизує підставд ля виплати підйомної допомоги в межах конкретних правовідносин між ним та військовою частиною НОМЕР_2 , адже в матеріалах справи відсутні докази розгляду рапортів позивача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду ОСОБА_1 рапорту від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 розглянути ОСОБА_1 рапорт від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду ОСОБА_1 рапорту від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490 грн., та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 розглянути ОСОБА_1 рапорту від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490,00 грн., та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапортів та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.06.2025 року про виплату відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку із переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з передислокацією військової частини (переміщенням військової частини НОМЕР_2 із АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490 грн., та неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути ОСОБА_1 рапорту від 24.09.2025 року про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 10.12.2024 року по 24.09.2025 року в розрахунку 3420,00 грн. на місяць за проживання в обласному центрі, загальна сума 32490,00 грн., та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина