Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №280/1039/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2026 року Справа № 280/1039/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 по 07.11.2025 та належних у вказаний період виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги згідно з ПКМУ №460 та компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 по 07.11.2025 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги згідно з ПКМУ №460 та компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та невидачі довідки про вартість речового майна;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, за час проходження військової служби за період з 24.02.2022 по 07.11.2025;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби з 24.02.2022 по 07.11.2025 відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління держаної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірний період відповідачем неправомірно застосовано для обчислення грошового забезпечення позивача та виплат при звільненні розрахункову величину 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025. Також позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про вартість речового майна та ненарахування грошової компенсації за неотримане речове майно.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

23.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із посиланням, зокрема, на відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення та на відсутність права позивача на грошову компенсацію за неотримане речове майно. У відзиві відповідач також зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.06.2025 по 07.11.2026, однак долучений самим відповідачем витяг із наказу №162 від 02.06.2025 свідчить про іншу фактичну дату зарахування до списків особового складу цієї військової частини. На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.06.2025 №162 капітана ОСОБА_1 з 02.06.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення, та вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою. У наказі також зазначено розміри посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби та відомості щодо використання відпусток.

З позовної заяви вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2025 №332 позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням зі служби.

Представником позивача 02.02.2026 було направлено адвокатський запит, у якому, зокрема, витребувано довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі позивачу за весь період служби.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності обчислення грошового забезпечення позивача та виплат, похідних від його розміру, за період з 18.06.2025 по 07.11.2025.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (надалі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

Первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до цієї постанови, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Приміткою до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

За загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка має тлумачитися у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку - з пунктом 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного кола осіб.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 6 якої внесено зміни до ряду інших постанов. Зокрема, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких її пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

Однак невдовзі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносилися зміни до пункту 4 Постанови №704, внаслідок чого відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тож з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704 до внесення змін Постановою №103.

Отже, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Додатком 16 до Постанови №704 визначено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Постановою №704 установлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Зокрема, вказаною Постановою передбачено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 101 та статтею 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704" (надалі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, якими абзац перший викладено в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним по 19.05.2023 включно.

Відповідно, з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру сталої величини 1762,00 грн, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Однак згодом Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнав протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 було залишено без змін.

За змістом приписів частини другої статті 245 КАС України, в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №814/396/17, від 18.04.2018 у справі №810/3687/16, від 20.08.2019 у справі №817/368/16, від 10.09.2019 у справі №826/3785/16, від 20.05.2020 у справі №817/57/17.

У постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Тож з 18.06.2025 пункт 2 Постанови №481 є нечинним, у зв`язку з чим з 18.06.2025 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1 762,00 грн.

У свою чергу статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження військової служби у відповідача.

Стосовно інших виплат: грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, то якщо їх нарахування та виплата проводилися позивачу у періоди у періоди з 18.06.2025 по 07.11.2025, то відповідач також має визначити їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 по 07.11.2025 та належних у вказаний період всіх виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є обґрунтованими.

Разом з тим позов у цій частині підлягає саме частковому задоволенню, оскільки належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення та зобов`язання провести перерахунок і виплату лише в межах підтвердженого та заявленого спірного періоду з 18.06.2025 по 07.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та невидачі довідки про вартість речового майна, зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, за час проходження військової служби за період з 24.02.2022 по 07.11.2025; зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби з 24.02.2022 по 07.11.2025 відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління держаної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідними органами, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Пунктами 3-5 цього Порядку передбачено, що така компенсація виплачується у разі звільнення з військової служби за місцем проходження військової служби за заявою (рапортом) військовослужбовця, на підставі наказу командира військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Матеріали справи містять роз`яснення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2024 №2398/1/1282, надане на звернення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. У цьому роз`ясненні зазначено, що згідно з Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, мобілізовані військовослужбовці забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період, строки експлуатації речового майна для військовослужбовців, задіяних до виконання бойових завдань, не встановлюються, майно перебуває в експлуатації до повного зношення, а предмети речового майна, які не були видані під час звільнення, не видаються. У тому ж роз`ясненні прямо вказано, що така категорія військовослужбовців не набуває права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, оскільки відсутня заборгованість за недоотримане речове майно, а відповідно грошова компенсація не нараховується.

Суд ураховує, що представником позивача направлявся адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 щодо надання, зокрема, довідки про вартість неотриманого речового майна. Однак сам факт направлення такого запиту не свідчить автоматично про наявність у позивача права на отримання саме грошової компенсації та не усуває обов`язку суду перевірити, чи виникло у позивача відповідне право за змістом спеціального правового регулювання.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та невидачі довідки про вартість речового майна, зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, за час проходження військової служби за період з 24.02.2022 по 07.11.2025; зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби з 24.02.2022 по 07.11.2025 відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління держаної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 сформульовано позивачем за період з 24.02.2022 по 07.11.2025, тоді як матеріалами справи підтверджено проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_2 лише з 02.06.2025 по 07.11.2025.

Тобто у заявленому позивачем обсязі відповідач не є суб`єктом, на якого може бути покладено обов`язок щодо видачі довідки та нарахування компенсації за весь зазначений період, оскільки значна його частина стосується проходження служби позивачем поза межами військової частини НОМЕР_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду відповідач не довів правомірності своїх дій у частині обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення і належних виплат за період з 18.06.2025 по 07.11.2025 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025. Водночас позивач не довів наявності підстав для задоволення вимог визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та невидачі довідки про вартість речового майна, зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, за час проходження військової служби за період з 24.02.2022 по 07.11.2025; зобов`язанні військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби з 24.02.2022 по 07.11.2025 відповідно до “Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління держаної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 у заявленому ним обсязі.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 07.11.2025 та належних у вказаний період виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпусток, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 07.11.2025, а також всіх належних у вказаний період виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпусток, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.04.2026.

Суддя А.В. Сіпака