Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №200/1871/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Справа№200/1871/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Пушкаренко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року;

- зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року, у розмірі 20 571,38 грн (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня, тридцять вісім копійок);

- стягнення з військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені ОСОБА_1 у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень, 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 200/6349/24, 02.02.2026 Відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення та перерахував суму 87 999,81 грн на поточний рахунок Позивача. При цьому, з довідки про перерахунок Позивачем встановлено, що сума перерахованого грошового забезпечення, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6349/24 від 29.11.2024 року, становить 114 285,47 грн, однак на банківський рахунок зарахована сума 87 999,81 грн., зв`язку з утриманням ПДФО в сумі 20 571,38 грн та військового збору в сумі 5 714,27 грн, що свідчить про виконання рішення суду не в повному обсязі, у зв`язку з протиправним утриманням ПДФО з перерахованого грошового забезпечення.

Позивач вважає таку бездіяльність Відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Від Військово частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що станом на дату винесення рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року, та станом на дату виконання даного судового рішення, позивач не був військовослужбовцем.

Ваказує, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі – звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід також не є базою нарахування єдиного внеску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази по справі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом-ID картка № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій згідно з посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.11.2015.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчислені та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 25.02.2022 по 31.12.2022, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у обчислені та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2 684,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без врахування суми індексації.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір з урахуванням індексації та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені ОСОБА_1 у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду від 29.11.2024 набрало законної сили 20.03.2025.

06.06.2025 представник позивача звернулась до Відповідача із адвокатським запитом № 06/06 у якому просила надати детальне обгрунтування здійсненого перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6349/24 від 29.11.2024.

Листом від від 12.06.2025 № 1553/7561 Відповідач надав довідку про перерахунок грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки відповідно до якої, на виконання рішення суду по справі № 200/6349/24 ОСОБА_1 сума перерахованого грошового забезпечення за рішенням суду становить 114 285,47 грн, утримання ПДФО – 20 571,38 грн, утримання військового збору 5714,27 грн, до перерахування на картку – 87 999,81 грн.

08.08.2025 представник позивача звернувся до Відповідача із заявою № 08/08 в якій просила виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого з перерахованого грошового забезпечення відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року по справі №200/6349/24 у розмірі 20 571,38 грн.

Листом від №1553/10740 від 22.08.2025 Відповідач відмовив у такій виплаті.

Не погодившись з бездіяльністю Відповідача, що полягає у не нарахуванні рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 по 19.05.2023, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6349/24 від 29.11.2024, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №200/7001/25 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

При цьому, відмову у задоволенні позову суд обґрунтував тим, що під час розгляду даної справи, встановлено, що відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/6349/24 від 29.11.2024 лише нараховано суму грошового забезпечення в розмірі 114 285,47 грн, сума до перерахування на карту ОСОБА_1 становить 87 999, 81 грн, ПДФО в сумі 20 571,38 грн, військовий збір в сумі 5 714,27 грн. Тобто, грошове забезпечення по рішенню суду позивачу не було виплачено, що не заперечується сторонами, а відповідно і не утриманий із нього податок на доходи фізичних осіб. Таким чином наразі відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірної суми як складової грошового забезпечення, тобто у майбутньому.

Рішення суду набрало законної сили 17.12.2025.

Також, судом встановлено, що у межах справи № 200/6349/24 представником позивача було подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24.

Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 200/6349/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24 протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 200/6349/24 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №200/6349/24 та припинено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №200/6349/24.

В даній ухвалі судом встановлено, що згідно із довідкою про перерахунок грошового та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №200/6349/24 з 25.02.2022 по 19.05.2023 на виконання спірного судового рішення нараховано грошового забезпечення у розмірі 114285,47 грн, утримано із цієї суми ПДФО – 20571,38 грн та військовий збір – 5714,27 грн, всього перераховано на картку - 87999,81 грн. Відповідно до платіжної інструкції №565 від 02.02.2026 на рахунок ОСОБА_1 03.02.2026 виплачено донараховане грошове забезпечення за 2022-2023 роки на виконання рішення суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24 у розмірі 87999,81 грн.

Також вказано, що у випадку незгоди позивача із розміром утриманих податків і зборів, дії відповідача щодо утримання передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті суми грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, а саме ПДФО та військового збору, можуть бути предметом оскарження в окремому позовному провадженні та не можуть бути кваліфіковані судом як невиконання судового рішення у справі № 200/6349/24, оскільки такі дії виходять за межі спірних правовідносин, що були предметом судового розгляду.

Згідно з платіжною інструкцією № 565 від 02.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі № 200/6349/24 у розмірі 87 999,81 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24 позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

31 травня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375 Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, згідно із якими грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За пунктами 3-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У п.4 Порядку № 44 зазначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Такі норми кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за якими суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

За п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення №1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

За пунктом 292 цього Положення після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.

З урахуванням наведеного вище, суд вказує, що на відповідача як суб`єкта владних повноважень, у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення було покладено обов`язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак, відповідні заходи щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби вжито не було через протиправні дії відповідача, що підтверджується рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 200/6349/24.

Таким чином, грошову компенсацію ПДФО позивач повинен був отримати під час проходження військової служби чи принаймні не пізніше дня звільнення, разом із грошовим забезпеченням у належному розмірі, однак не отримав з вини відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року, у розмірі 20 571,38 грн (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна ) гривня 38 коп.

Суд зазначає, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надані наступні докази:

- Угода про надання правничої допомоги від 15.12.2023;

- Додаток № 3 від 10.07.2025 до Угоди від 15.12.2023 про надання правничої допомоги;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 13/03/2026 від 13.03.2026;

- платіжна інструкція № 1.210736433.1 від 10.07.2025 про сплату коштів на суму 2000 грн.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм суд дійшов до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд звертає увагу, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції»(Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 2 000 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, за результатами здійсненого перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6349/24 від 29.11.2024 року, у розмірі 20 571,38 грн (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 38 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова