Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №140/11604/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11604/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа – Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), третя особа – Державна податкова служба України (далі – ДПС України, третя особа) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0211542407 від 09.07.2025, №0211562407 від 09.07.2025, №0277172407 від 18.09.2025, №0277182407 від 18.09.2025; зобов`язання внести відповідні зміни до інформаційних баз та відобразити відсутність податкового боргу за вказаними рішеннями.

В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2019 рік, оскільки сума боргу прощена (анульована) банком не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, а отже оспорювані рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив (а.с. 55-61). В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що податковий орган не допустив порушень податкового законодавства під час повідомлення позивача про дату початку та місце проведення перевірки. А тому позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право, визначене підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом. Крім того, Головне управління ДПС у Волинській області під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства діяло в межах наданих повноважень і дотримуючись покладених законом обов`язків.

Щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, то вказує на те, що згідно Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та інформації наданої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» фізичною особою ОСОБА_1 отримано у 3 кв. 2019 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 805 441,2 грн. від ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Оскільки за інформацією ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та інформацією додаткового договору №10 до кредитного договору №МL-А02/113/2008 від 05.08.2008, укладеного 30.07.2019 між ПАТ «ОТП Банк» (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 , банком анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом фізичної особи та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Таким чином, висновки перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 144979,42 грн. та військового збору за 2019 рік в розмірі 12081,62 грн. є правомірними.

Також ОСОБА_1 , який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний був відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку та військового збору.

Однак, в порушення пп.49.18.4. п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПКУ фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік, а податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 № 0211552407 на суму 340,00 грн.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив підтримав доводи позову та просив позовні вимоги задовольнити (а.с. 103-104).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Ксензюком А.Я. від 15.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 52).

В подальшому, у зв`язку з ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 за результатами вирішення заяви про самовідвід судді призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Денисюка Р.С. для розгляду вказаної справи (а.с. 106-107) та ухвалою від 11.11.2025 дану справу прийнято до провадження.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Відтак, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі-ПК України) та у зв`язку з неподанням фізичною особою декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019 роки, відповідно до наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки від 24.04.2025 №1445-п та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки №481 від 24.04.2025, виданих ГУ ДПС у Волинській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства, із врахуванням вимог ст. 102 ПКУ (а.с. 67-68).

За результатом перевірки складено акт № 15673/03-20-24-07/2849103912 від 03.06.2025 (а.с. 22 зворот-24), у якому відображено висновки про порушення позивачем вимог:

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 144 979,42 грн;

- підпункту 1.1 (1), підпункту 1.2 (1) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2019 рік в розмірі 12081,62 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

На акт перевірки позивачем були подані заперечення (вх. № 23009/6 від 24.06.2025) (а.с. 70-72).

Про дату та час розгляду заперечення ОСОБА_1 було повідомлено листом від 25.06.2025 №13298/6/03-20-24-07-06, який було повернуто на адресу відповідача з довідкою органу поштового зв`язку про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля 11.07.2025 (а.с. 89-90).

За результатами розгляду заперечення Комісією прийнято до уваги аргументи викладені у запереченні ОСОБА_1 та вирішено внести зміни до висновку акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.06.2025 №15673/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , а саме: зменшити нараховану суму податку на доходи фізичних осіб - на 99 107,45 грн. та військового збору на 8 258,95 грн.

За результатами розгляду заперечення сума незадекларованого оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_1 складає 254 844,25 грн., відповідно сума податку на доходи з фізичних осіб становить 45 871,97 грн. та військового збору – 3 822,67 грн (а.с. 91-92).

ГУ ДПС у Волинській області за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2025:

№ 0211552407, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в сумі 340,00 грн (а.с. 24 зворот-25) (позивачем не оскаржується);

№ 0211562407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 4204,94 грн за платежем військовий збір, з них 3822,67 грн - за податковими зобов`язаннями та 382,27 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25 зворот-26);

№ 0211542407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 50459,17 грн - за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, з них 45871,97 грн – за податковими зобов`язаннями та 4587,20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26 зворот-27);

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 17.09.2025 № 27002/6/99-00-060/0206 за результатами розгляду скарги, залишено без змін ППР ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2025 № 0211542407, № 0211562407, № 0211552407 та збільшено суму податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 99107,45 грн, штрафних санкцій -9910,74 грн та військового збору за основним платежем - 8258,95 грн, штрафних санкцій – 825,89 грн, а скаргу – без задоволення. ГУ ДПС у Волинській області за збільшеною сумою у відповідності до вимог п. 6 розділу ІІ Порядку забезпечити винесення податкових повідомлень-рішень (а.с. 47-49).

У зв`язку з чим, ГУ ДПС у Волинській області 18.09.2025 винесено податкові повідомлення-рішення:

№02771724070, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 109018,19 грн - за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, з них 99107,45 грн – за податковими зобов`язаннями та 9910,74 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45);

№ 0277182407, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 9084,84 грн за платежем військовий збір, з них 8258,95 грн - за податковими зобов`язаннями та 825,89 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Судами встановлено, що відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 від 24.04.2025 № 1445-п та повідомлення від 24.04.2025 № 481, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснювалася згідно з пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв`язку з не поданням фізичною особою декларації про майновий стан і доходи за 2018-2019 роки.

Копія наказу про перевірку та повідомлення про її проведення (а.с. 67-68) надсилалися податковим органом за адресою платника: АДРЕСА_1 та повернуті з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 69).

Так, у повідомленні про проведення перевірки місцем розташування контролюючого орану зазначена адреса: м. Луцьк, Київський м-н, 4, каб 247.

Отже, фактично перевірка проводилася у приміщенні ГУ ДПС у Волинській області.

Суд зазначає, що проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, не суперечить приписам Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не впливає на результати перевірки, а також не порушує права позивача на подання витребуваних контролюючим органом документів за адресою податкового органу.

Щодо інших підстав позову стосовно наявності/відсутності в діях платника податків порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки, суд вказує на наступне.

Так, згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Зокрема, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, від 16.09.2021 у справі № 826/15158/16, від 16.05.2023 у справі № 820/880/16, від 18.12.2024 у справі № 816/208/17, від 18.03.2025 у справі № 480/805/821.

Крім цього, 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Із системного аналізу правових норм Верховний Суд в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Отже для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01 січня 2014 року, та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 19.07.2019 у справі № 826/4240/18, від 14.11.2019 у справі № 520/10880/18.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.10.2020 у справі № 640/4857/19.

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Судом встановлено, що 15.08.2008 між ЗАТ «ОТП «Банк» (далі – Банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № ML-A02/113/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 111308,00 дол. США на придбання нерухомого майна (а.с.11 зворот-15).

30.07.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 9 до кредитного договору № ML-A02/113/2008 від 15.08.2008 відповідно до умов якого сторони домовились перевести (конвертувати) боргові зобов`язання позичальника з іноземної валюти –дол. США в національну валюту України – гривню по курсу НБУ на момент укладення додаткового договору (а.с. 9 зворот-11).

В той же час, 30.07.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 10 до кредитного договору № ML-A02/113/2008 від 15.08.2008, відповідно до пункту 2.1.3 якого, кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 805 441,20 грн, що складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 805 441,20 грн.

Пунктом 2.1.4 вказаного договору визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України виникає оподатковуваний доходів та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору, позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу, у випадках, передбачених законодавством України.

Як зазначено в п. 3.4 договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що кредитор/Банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (а.с. 8 зворот-9).

Таким чином, у даному випадку відсутні відповідні умови, за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме - зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

Отже системний аналіз правових норм дає підстави для висновку, що за змістом наведених положень у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як слідує з обставин цієї справи, позивачу банком було прощено (анульовано) суму основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

В свою чергу, банк виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про прощення (анулювання) основної суми боргу у розмірі 805441,20 грн, тобто дотримання умови, з якою положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язує обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Проте, позивачем у встановлений строк податкова декларація не подана, податки не сплачені. За таких обставин, на думку суду, податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування фінансових санкцій за неподання платником податків податкової декларації.

При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови - прощення розміру різниці, відповідно розрахованої, за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Такий же підхід висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, у постанові Верховного Суду від 14.07.2023 у справі № 160/19333/21 та від 18.03.2025 у справі № 480/805/21.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа – Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк